Постанова

від 12.03.2014 по справі 6/218

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/218 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрхімджест" та Приватного акціонерного товариства "Страхові гарантії України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2009 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрхімджест", Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія "Страхові гарантії України" (на даний час - Приватне акціонерне товариство "Страхові гарантії України") про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрхімджест", Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія "Страхові гарантії України" (на даний час - Приватне акціонерне товариство "Страхові гарантії України"), в якому просив стягнути з відповідачів в дохід Державного бюджету України грошові кошти в сумі 1000000,00 грн., одержані за договором купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2007 року № ВБ-2146/2007.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2009 року позов задоволено.

Відповідачі не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню , а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була проведена виїзна планова документальна перевірка Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові гарантії України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.11.2005 р. по 31.12.2007 р.

В ході проведення перевірки було встановлено, що ЗАТ «Страхова компанія «Страхові гарантії України» в перевіряємому періоді мало взаємовідносини через ТОВ «КБ «Даніель» з ТОВ «Торговий дім «Укрхімджест», а саме: товариством були укладені договори купівлі-продажу акцій емітента ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес». Розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.12.2007 р. № 148-3 було зупинено обіг акцій ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес», проте згідно виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах депонента ЗАТ «СК «Страхові гарантії України» № 003023 від 19.06.2008 р. відбувалося відчуження вказаних акцій у кількості 500 000 шт. на суму 1 000 000,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у разі здійснення суб'єктом господарювання операцій з акціями, емітованими підприємством, діяльність якого припинено або щодо якого судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі і визнано недійсними реєстрації випуску акцій та свідоцтв про реєстрацію випуску акцій з моменту їх видачі, такі акції не можуть бути об'єктами цивільних прав і не відповідають терміну «цінні папери».

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до частини першої ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV, цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виникнення зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів і право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом (частина перша ст. 6 цього Закону).

Статтею 177 Цивільного кодексу визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Згідно з частиною першою ст. 178 Цивільного кодексу об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої у порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо їх не вилучено з цивільного обороту, або не обмежено в обороті, або вони не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу правочин має бути спрямовано на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 27 грудня 2007 року між ЗАТ «Страхова компанія «Страхові гарантії України» (Продавець в особі голови правління Яцько В.В., який діє на підставі Статуту) та ТОВ «Торговий Дім «Укхімджест» (Комітент згідно договору комісії від 19.12.2007 р. № Б-2076\2007) через ТОВ «КБ «Даніель» (Покупець - банківська ліцензія № 210 від 27.11.2003 р., дозвіл НБУ №210-2 від 26.12.2003 р., ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АВ № 318192 від 10.04.2007 року на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльності з торгівлі цінними паперами, брокерська діяльність, в особі начальника управління фондових операцій Касмінко Н.А., яка діє на підставі довіреності № 2-3035\1 від 16.10.2007 р.), було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ВБ-2146\2007, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Комітента, а Покупець зобов'язується оплатити цінні папери емітента та забезпечити прийняття Комітентом цінних паперів.

Емітентом цінних паперів є ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес» (код 33648113).

За умовами вказаного договору було продано 500 000 шт. простих іменних акцій, форма існування: документарна, номінальна вартість одного цінного паперу 0,25 грн. на суму 1 000 000,00 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості за 4 квартал 2007 року Покупець 27.12.2007 року сплатив на поточний рахунок Продавця № 265073077201 у ТОВ «КБ «Даніель», МФО 380980 загальну суму договору, яка становить 1 000 000,00 грн.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 06.09.2007р. у справі №14\4185-а припинено юридичну особу ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес» у зв'язку з неподанням юридичною особою протягом року документів фінансової звітності та податкових декларацій.

Розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.12.2007 р. №148-3 було зупинено обіг акцій ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес».

Правові основи обігу цінних паперів випущених у бездокументарній формі випуску, або знерухомленими власником чи емітентом (у даному випадку емітентом), визначені Законом України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997 № 710/97-ВР (із змінами і доповненнями).

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону, іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії).

У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів.

У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.

Угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.

Відповідно до п. 7 ст. 7 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», на рахунку у цінних паперах зберігач обліковує права власності та обмеження щодо обігу цінних паперів депонента (власника).

Згідно ч. 2 ст. 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року N 222 затверджено Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, яким встановлено, що рішення про скасування обігу акцій набуває чинності з моменту його опублікування в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу.

Згідно з п. п. 1.4, 1.5, 1.6 розділу II вказаного Порядку, реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій. Починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено. Дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Проте, чинним законодавством України не встановлено жодних обмежень обігу акцій до моменту опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку.

Обгрунтовуючи вимоги даного позову позивач серед іншого посилається на те, що договір купівлі-продажу цінних паперів від 27.12.2007 р. № ВБ-2146\2007, укладений між ЗАТ «Страхова компанія «Страхові гарантії України» та ТОВ «Торговий Дім «Укхімджест» через ТОВ «КБ «Даніель» не може вважатися торгівлею цінними паперами та не спрямований на отримання "доходу" в розумінні пп. 7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки предметом даного договору є купівля-продаж акцій неіснуючого емітента щодо якого вчинено запис про скасування державної реєстрації.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № №334/94 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, серед іншого, доходи від операцій, передбачених ст. 7 цього Закону.

Згідно пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Відповідно до абз. 3 ст. 3 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР, однією з форм державного регулювання ринку цінних паперів, що здійснюється ДКЦПФР, є регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів, а згідно із п. 3 ч. 1 ст. 7 цього ж Закону, основним завданням ДКЦПФР є здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування.

Положенням статті 1 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачено, що обіг цінних паперів - це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Для вирішення даної справи визначальним, на думку колегії суддів, є саме момент припинення статусу акцій як цінного паперу.

Так, обов'язковими підставами для зупинення обігу акцій згідно Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року N 222, є:

- рішення реєструвального органу (розпорядження);

- інформація про зупинення обігу акцій підлягає опублікуванню в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом 15-ти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій (п. 1.4 Розділу ІІ).

Лише після виконання двох попередні передумов та на підставі розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій реєструвальним органом уносяться відповідні зміни до загального реєстру випуску цінних паперів, а також здійснюється анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій.

Саме з цього моменту, а не з моменту винесення рішення судом про припинення юридичної особи чи після винесення ДКЦПФР про зупинення обігу акцій - акції втрачають статус цінного паперу та вилучаються з цивільного обороту, а отже не можуть бути предметом вчинення будь -яких правочинів.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що обіг акцій ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес» було зупинено розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.12.2007 р. №148-3, а його офіційне опублікування здійснено 20.05.2008р. (Відомості ДКЦПФР № 349 від 20.05.2008 року).

Крім того, безпідставним є посилання позивача на постанову Господарського суду Черкаської області від 06.09.2007р. у справі №14\4185-а, як на доказ порушення відповідачами відображення в податковому обліку операцій з цінними паперами, оскільки суду не доведено обізнаність відповідачів із даним судовим рішенням та набранням ним законної сили.

Також, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи позивача щодо припинення юридичної особи ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес», оскільки згідно ч.5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ст. 59 Господарського кодексу України, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Так, на момент укладення спірного правочину у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес». При цьому, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами договірних зобов'язань наявні записи щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес».

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та досліджуючи наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2011 року у справі № К-37059/10.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2009 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрхімджест", Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія "Страхові гарантії України" (на даний час - Приватне акціонерне товариство "Страхові гарантії України") про стягнення коштів, слід відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрхімджест" та Приватного акціонерного товариства "Страхові гарантії України" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрхімджест", Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія "Страхові гарантії України" (на даний час - Приватне акціонерне товариство "Страхові гарантії України") про стягнення коштів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 18.03.14р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.