Ухвала

від 09.04.2015 по справі 6/218

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2015р. м. Київ К/800/16664/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року

у справі № 6/218

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрхімджест»,

Приватного акціонерного товариства «Страхові гарантії України»

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2009 року позов Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрхімджест» (далі - ТОВ «ТД «Укрхімджест»; відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства «Страхові гарантії України» (далі - ПрАТ «Страхові гарантії України»; відповідач-2) задоволено в повному обсязі. Стягнуто в доход Державного бюджету України кошти, одержані за договором купівлі-продажу цінних паперів № ВБ-2146/2007 від 27 грудня 2007 року, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з його нікчемністю. Стягнуто з ПрАТ «Страхові гарантії України» грошові кошти в розмірі 1 000 000,00 грн. за нікчемним правочином у формі договору купівлі-продажу цінних паперів № ВБ-2146/2007 від 27 грудня 2007 року до Державного бюджету України.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що операція з купівлі-продажу акцій неіснуючого емітента (припиненого постановою Господарського суду Черкаської області від 06 вересня 2007 року у справі № 14/4185-а) не може вважатись торгівлею цінними паперами в розумінні чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а насамперед спрямована на мінімізацію податкових зобов'язань відповідача-2.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачі оскаржили її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року апеляційні скарги ТОВ «ТД «Укрхімджест» та ПрАТ «Страхові гарантії України» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2009 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Аналіз вказаної норми ГК України дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та, як наслідок, для застосування конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, є наявність у сторін (сторони) мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Заявляючи розглядуваний позов, контролюючий орган вказував про те, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу цінних паперів № ВБ-2146/2007 від 27 грудня 2007 року, відповідно до умов якого продавець - ПрАТ «Страхові гарантії України» зобов'язується передати у власність комітента - ТОВ «ТД «Укхімджест», а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Даніель» зобов'язується оплатити цінні папери (500 000 шт. простих іменних акцій, емітованих Відкритим акціонерним товариством «Машинобудівний завод «Прогрес») на суму в розмірі 1 000 000,00 грн. та забезпечити їх прийняття комітентом, є нікчемним.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилався на припинення постановою Господарського суду Черкаської області від 06 вересня 2007 року у справі № 14/4185-а юридичної особи ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес» у зв'язку з неподанням протягом року до органу державної податкової служби за місцем реєстрації документів фінансової звітності та податкових декларацій, а також зупинення розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 148-З від 04 грудня 2007 року обігу акцій ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес».

За змістом пункту 11 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час звернення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з позовом до суду) органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому цієї статті, можуть звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Водночас передумовою для звернення до суду з позовом про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином, є отримання контролюючим органом відповідних доказів на підтвердження наявності у сторін (сторони) такого правочину мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, як встановлено Київським апеляційним адміністративним судом, вказуючи про те, що вчинений між ТОВ «ТД «Укрхімджест» та ПрАТ «Страхові гарантії України» правочин є нікчемним, позивач не надав жодних належних доказів того, що спірне господарське зобов'язання не відповідає дійсним намірам учасників щодо набуття цивільних прав і обов'язків та що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства.

Адже, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, на момент здійснення операції з купівлі-продажу цінних паперів, емітованих ВАТ «Машинобудівний завод «Прогрес» (грудень 2007 року), товариство перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому доказів набрання законної сили постановою Господарського суду Черкаської області від 06 вересня 2007 року у справі № 14/4185-а, а також офіційного опублікування будь-яких рішень (розпоряджень) Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку або інших державних органів, які б обмежували, зупиняли або скасовували обіг акцій вказаного емітента, в тому числі і розпорядження № 148-З від 04 грудня 2007 року, на яке на обґрунтування своєї правової позиції посилається контролюючий органом, останнім не подано.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.