Ухвала

від 20.03.2014 по справі 826/10999/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10999/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Натімпекс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Натімпекс", звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, (далі - відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач-2) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 100270000//2013/700375/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 травня 2013 року № 100270000/2013/40435, стягнення грошових коштів на загальну суму 38 127, 81 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської регіональної митниці, правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2013 року № 100270000/2013/700375/2 та картку відмови від 27 травня 2013 року № 100270000/2013/40435 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник Київської міжрегіональної митниці Міндоходів подав апеляційну скаргу про скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 13.12.2012 року № 02-12/2012 фірма «BOUDJEBEL S.A. VACPA» (Туніс) продає, а ТОВ «НАТІМПЕКС» (Україна) купує товар відповідно до специфікацій на умовах поставки CFR - Одеса згідно з ІНКОТЕРМС 2010 року.

Згідно із специфікацією від 19.04.2013 № 4 до контракту продавець продав, а покупець купив партію товару «фіники з кісткою» сорту Деглет Нур у кількості 26 250 кг (5250 картонних коробок по 5 кг). Торгова марка NATURFOODS. Виробник фірма «BOUDJEBEL S.A. VACPA» (Туніс). Вартість партії товару визначається виходячи з ціни 1,62 доларів США за кг (а.с. 26).

Таким чином, поставка товару здійснювалась безпосередньо від виробника товару на підставі прямого зовнішньоекономічного контракту.

З метою ввезення на митну територію вказаної партії товару декларантом позивача до Київської регіональної митниці було подано попередню митну декларацію від 23.05.2013 року № 100270000/2013/838547 (а.с. 8).

27.05.2013 року до митного поста «Столичний» Київської регіональної митниці декларантом позивача було подано електронну митну декларацію № 100270000/2013/200316 для здійснення митного контролю та митного оформлення зазначеної партії товару.

Митна вартість товарів була задекларована позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та склала 42 525 доларів США (1,62 доларів США/кг).

27.05.2013 року відповідачем - 1 було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2013 року № 100270000/2013/700375/2, за яким митну вартість товару «фініки сушені» скориговано за шостим (резервним методом) з 1,62 до 2,39 доларів США/кг (а.с. 11-12).

Внаслідок коригування митної вартості було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів за декларацією від 27.05.2013 року № 100270000/2013/200316, у зв'язку з чим прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2013 року № 100270000/2013/40435 (а.с. 13-14).

Товари було випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією від 27.05.2013 року № 100270000/2013/200383 шляхом надання позивачем гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Загальна сума сплачених митних платежів склала 118 344,76 грн., з якої 80 216,95 грн. - сума митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та 38 127, 81 грн. - різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (а.с.15-16).

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про необґрунтованість застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, ніж заявлений декларантом у вантажній митній декларації.

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до п.11 постанови КМУ від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Як встановлено судом першої інстанції, зокрема, з графи 44 зазначеної декларації, на підтвердження заявлених відомостей також були подані наступні документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 02.10.2012 року № 100/2012/0000767;

- міжнародна автомобільна накладна CMR від 23.05.2013 року № 7081130/1;

- коносамент від 05.05.2013 № TN 1304244;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 13.05.2013 року № 254;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.05.2013 року;

- розрахунок ціни (калькуляція) від 01.03.2013 року;

- рахунок-фактура (інвойс) від 30.04.2013 року 12/13-00732;

- зовнішньоекономічний контракт від 13.12.2012 року № 02-12/2012;

- специфікація до контракту від 19.04.2013 року № 4;

- довідка Солом'янської ДПІ в про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України i знаходяться за її межами (про відсутність за межами України валютних цінностей та майна) від 01.04.2013 року № 998;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного, радіологічного контролів товару (наявність на товаросупровідних документах відбитків штампів відповідних контролюючих органів);

- фітосанітарний сертифікат Туреччини від 02.05.2013 року № TN/СР/001341;

- сертифікат про походження товару від 02.05.2013 року № Е 452325;

- копія митної декларації країни відправлення від 04.04.2013 року № 451861.

Разом з тим, 27.05.2013 року о 17 год. 40 хв. посадовою особою відповідача - 1 було направлено декларанту позивача електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів, а саме:

- страхові документи, якщо здійснювалось страхування товару;

- каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та\або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні та\або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с. 9).

Вказане електронне повідомлення було отримано декларантом позивача 27.05.2013 року о 17 год. 41 хв., про що до митного органу було направлено відповідне підтвердження.

Як свідчить графа 33 «Обставини прийняття рішення та джерела, що використовувались митним органом для коригування митної вартості» відповідач -1 вказав, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки подані до митного оформлення документи містять розбіжності (а саме, прайс-лист містить посилання на комерційні умови поставки CFR-Одеса та адресований для ринку України). Крім того, декларантом не було надано висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.

Протягом строку дії фінансової гарантії позивач листом від 18.06.2013 року № 01-18/06-2013 направив відповідачу - 1 додаткові документи на підтвердження правильності задекларованої митної вартості товару за основним методом. Зокрема, крім документів, що вже подавались під час митного оформлення товару, додатково було надано пакувальний лист від 30.04.2013 року з перекладом, а також копію експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 13.06.2013 року № ЧЦ-139/2.

Розглянувши додаткові документи відповідач - 1 вказав, що експертом не був здійснений аналіз цін подібних (аналогічних) товарів, тобто не досліджено кон'юнктуру ринку. Крім цього, надана калькуляція собівартості товару не містить даних щодо вартості тари, пакування, маркування, доставки товарів, що не відповідає умовам п. 2 зовнішньоекономічного контракту від 13.12.2012 року № 02-12/2012. У зв'язку з цим, відповідач -1 листом від 02.07.2013 року № 14.1/2-26/1321 повідомив про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів (а.с.20-21).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій митниці щодо застосування одразу шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти методів, як передбачено ст. 57 Митного кодексу України , за відсутності будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про коригуванні митної вартості товару.

Крім цього, суд першої інстанції обґрунтовано звертає увагу на те, що витребовуючи каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товару, а також платіжні та\або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, відповідач-1 не звернув уваги га те, що вказані документи подавались разом з митною декларацією та були наявні у митного органу. Це підтверджується даними графи 44 митної декларації від 27.05.2013 № 100270000/2013/200316, а також даними графи 18 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Зокрема, за кодом 3002 згідно з класифікатором документів у відповідних графах вказано платіжне доручення від 13.05.2013 № 254, а під кодами 3014 та 3021 - прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.05.2013 б/н, розрахунок ціни (калькуляція) від 01.03.2013 б/н відповідно.

Також, судом першої інстанції встановлено, що умови поставки CFR "вартість і фрахт" згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. При цьому, у сторін немає зобов'язань щодо страхування товару.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції правомірно зазначає про відсутність підстав для витребування відповідачем 1 у позивача документів щодо страхування товару.

Доводи відповідача-1 про наявність у прайс-листі посилань на комерційні умови поставки CFR-Одеса та його спрямованість для ринку України, які суперечать суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенціальних покупців, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги, оскільки чинне законодавство не встановлює будь - яких вимог щодо форми та змісту прайс - листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд.

Крім того, на підтвердження задекларованої митної вартості товару позивачем надано експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 13.06.2013 року № ЧЦ-139/2, відповідно до якого контрактна вартість «фініків сушених з кісткою» виробництва фірми «BOUDJEBEL S.A. VACPA» на умовах поставки CFR-Одеса може складати 1,62 доларів США за кг (а.с.35). Вказаний висновок зроблено, в тому числі на підставі прайс-листа, отриманого експертом від виробника засобами електронної пошти, а також контрактної практики за 2013 рік та сайту виробника ( www.boudjebeldates.com ).

Суд обґрунтовано звертає увагу на те, що експерт врахував ціноутворюючі фактори даної зовнішньоекономічної поставки (пряма поставка безпосередньо від виробника, значні обсяги партії, стовідсоткова передплата). У зв'язку з цим, посилання відповідача-1 на те, що експертом не аналізувалась кон'юнктура ринку суд оцінює критично. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що висновок експертної організації має обов'язково містити аналіз цінової політики інших виробників подібної продукції. Така ж вимога не висувалась і відповідачем - 1.

Відповідно до п. 3 зовнішньоекономічного контракту розрахунок за товар, що поставляється, має здійснюватись на підставі інвойсу, шляхом банківського переказу на рахунок продавця до дати ввезення товарів на митну територію України.

100% від суми кожного інвойсу повинні бути перераховані до дати ввезення товарів на митну територію України (а.с. 22). Таким чином, поставка товару здійснюється на умовах 100 % передоплати.

Як свідчить платіжне доручення в іноземній валюті від 13.05.2013 № 254 позивачем сплатив на користь продавця 42 525 дол. США, що відповідає вартості, вказаній у інвойсі від 30.04.2013 12/13-00732 (а.с.30).

Статтею 57 глави 9 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2). Кожний наступний метод застосовується лише у гззі. якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в ст. 58 МК.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК.

В ході розгляду справи представник Київської регіональної митниці не спростував в суді першої інстанції контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Доказів правомірності застосування резервного методу визначення митної вартості, відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій не надав.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. З ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Таким чином, в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не надав будь-яких доказів правомірності винесеного оскаржуваного рішення, а всі доводи, на які відповідач посилається спростовані матеріалами справи.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2013 № 100270000/2013/700375/2 та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення надмірно сплачених коштів, то позивачем не було доведено того, що ним була дотримана процедура, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.