Ухвала

від 20.03.2014 по справі 826/18180/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18180/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я. І. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Федотова І. В.

при секретарі: Тур В. В.

за участю представника позивача Лисенка С. В., представника відповідача Алексєєнко В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-сервісна компанія "Володар" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 №0000551705 та №0000541705, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельно-сервісна компанія «Володар» звернулося до Окружного адміністративного суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 року № 0000551705 та № 0000541705.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 р. позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.05.2013 р. № 0000551705 в частині основного платежу - 34 104,60 грн., та в частині штрафних (фінансових) санкцій - 8 526,15 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено фактичну перевірку позивача з метою здійснення контролю за дотриманням роботодавцем законодавства щодо складання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт фактичної перевірки від 25.04.2013 р. № 1967/17.5/3649352, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, у загальній сумі 35 561,43 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8890,36 грн.

На підставі вказаних висновків акта фактичної перевірки, відповідачем було винесено зокрема податкове повідомлення-рішення від 27.05.2013 р. № 0000551705, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, у загальному розмірі 44 451,79 грн., з яких: за основним платежем - 35 561,43 грн., штрафні (фінансові) санкції - 8 890,36 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, в акті фактичної перевірки позивача від 25.04.2013 р. № 1967/17.5/3649352, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Торговельно-сервісна компанія «Володар» вимог п.п. «а» п. 171.2 ст. 171, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, у розмірі 30 495,00 грн. за наслідками виплачених позивачем сум фізичним особам (не працівникам підприємства), що не є суб'єктами підприємницької діяльності в загальному розмірі 203 300 грн. (203 300 грн.*15%=30 495,00 грн.).

Позивачем було сплачено на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 158 500, 00 грн. на підставі договору № 2 про надання послуг від 01.08.2011 р. (виконання якого підтверджується актом здачі-приймання робіт, наданим до матеріалів справи), що є суб'єктом підприємницької діяльності та сплачує відповідні податки до бюджету, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтва про сплату єдиного податку, що наявні в матеріалах справи (а. с. 21-22).

Також, позивачем було сплачено на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 40 800,00 грн. на підставі договору № 01062011/1 про виконання робіт інформаційно-довідкового обслуговування від 01.06.2011 р. (виконання якого підтверджується актом здачі-приймання робіт, наданим до матеріалів справи), що є суб'єктом підприємницької діяльності та сплачує відповідні податки до бюджету, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та свідоцтва про сплату єдиного податку, що також надані позивачем до матеріалів справи (а. с. 35).

Крім того, позивачем сплачено грошові кошти у сумі 4000, грн. на користь особи з ідентифікаційним номером НОМЕР_3.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 80.2.7. ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно п. п. 177.8. ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

В матеріалах справи наявні: свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_6 Серії НОМЕР_4 (а. с. 21), свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_5 від 01.07.2011 р., виданого ОСОБА_6(а. с. 22), свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_6 від 17.12.2010 р., виданого ОСОБА_5(а. с. 35).

Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про проведення державної реєстрації в реєстрі відносно ОСОБА_5 здійснено 04.12.2009 р. за номером 2 304 000 0000 008987. В процесі припинення не перебуває.

Апелянтом в апеляційній скарзі вказано, що станом на дату завершення перевірки свідоцтва про реєстрацію вищевказаних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності та свідоцтва про сплату єдиного податку підприємством до перевірки не надано.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п. п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З огляду на це, колегія суддів не погоджується з доводами позивача в судовому засіданні 20.03.2014 р. про відсутність у останнього обов'язку надавати до перевірки певні документи, якщо їх перелік не конкретизовано, і навпаки, наявності у відповідача обов'язку витребовувати у позивача не надані, але необхідні для перевірки документи.

Натомість, наявні в матеріалах справи договори містять відомості, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є фізичними особами-підприємцями, в розділах кожного договору «Реквізити сторін» стоять відбитки їх печаток як ФОП з зазначенням ідентифікаційного коду, а преамбули договорів містять відомості про реєстраційні свідоцтва.

В рішенні про результати розгляду скарги Міністерством доходів і зборів України від 17.09.2013 р. № 11172/6/99-99-10-01-03-15 підставою для відмови у задоволенні скарги зазначено те, що до скарги позивачем додано копію свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_5, виданого, між іншим, 20.05.2012 року, а тому зважаючи на виконання умов договору у 2011 році, даний доказ не підтверджує статусу ФОП відносно останнього.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що незважаючи на відсутність у податкового органу вичерпної інформації при прийнятті рішення про задоволення скарги, в матеріалах справи, як вже було зазначено вище, наявне свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_6 від 17.12.2010 р., виданого ОСОБА_5 терміном дії: 2011 рік.

А тому апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає, виходячи з фактичних обставин справи.

Крім того, Міністерство доходів і зборів України у рішенні вказало, що згідно свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_6 основним видом діяльності останнього є здавання в оренду власного нерухомого майна, натомість у договірних відносинах з позивачем ОСОБА_6 надавав послуги з розміщення інформаційного ресурсу в мережі Інтернет.

Досліджуючи дану обставину, колегія суддів встановила, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом діяльності ОСОБА_6 за кодом КВЕД 72.30.0 є оброблення даних (основний).

Цей клас включає:

- забезпечення інфраструктурою для розміщення та перероблення даних та інших відповідних послуг,

- спеціалізовані послуги з розміщення (розміщення на сервері веб-вузлів клієнтів, потокова передача, розміщення додатків),

- забезпечення клієнтів програмно-апаратними ресурсами,

- забезпечення клієнтів загальними засобами, пристосованими для режиму поділу часу,

- діяльність з перероблення даних (повне перероблення даних, отриманих від клієнта, складання спеціалізованих звітів на основі даних, отриманих від клієнта),

- надання послуг введення даних.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що у договірних відносинах з позивачем ОСОБА_6 діяв як ФОП згідно основного виду своєї діяльності, а тому донарахування позивачу ПДФО в цій частині є неправомірним.

Щодо посилання відповідача на перерахування позивачем грошових коштів у сумі 4000 грн. на рахунок особи з ідентифікаційним номером НОМЕР_3, то з даного приводу податковим органом не було надано суду жодних допустимих доказів на підтвердження зазначеного.

В судовому засіданні 20.03.2014 р. представник відповідача також надавала свої пояснення виключно щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи не вбачається виду робіт, періоду здійснення оплати в сумі 4000 грн., крім того, акт перевірки не містить посилання на конкретний документ, що досліджувався під час перевірки, на підставі якого виявлено порушення, і насамперед, відомостей про особу, на користь якої здійснено виплату.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення в частині, що є предметом апеляційної скарги.

Крім того, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідачем при винесенні ППР було допущено арифметичну помилку.

Так внаслідок невірного вирахування ПДФО із суми 203 300 грн. (158 500 грн. + 40 800 грн. + 4 000 грн. = 203 300 грн.) згідно наданого розрахунку (а. с. 105), що має становити 30 495,00 грн. (203 300 грн.*15% = 30 495,00 грн.), відповідач зазначив 34 104,60 грн.

З огляду на це, суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.05.2013 р. № 0000551705 в частині основного платежу на 34 104,60 грн., та в частині штрафних (фінансових) санкцій на 8 526,15 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-сервісна компанія "Володар" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 №0000551705 та №0000541705 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя І. В. Федотов (Повний текст ухвали виготовлено 25.03.2014 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Федотов І.В.