Постанова

від 17.03.2014 по справі 814/5074/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

17 березня 2014 року справа № 814/5074/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В. розглянув у порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовомПриватного підприємства Виробничо - комерційне підприємство "Каро", вул. Кооперативна, 21, смт. Врадіївка, Миколаївська область, 56301

до 1)Миколаївської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", вул. Миру, 34, м. Миколаїв, 54000 2)Відділу реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, вул. Г.Врадіївщини, 89, смт. Врадіївка, Миколаївська область, 56301

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет споруОСОБА_1, АДРЕСА_1 ОСОБА_2, АДРЕСА_2 ОСОБА_3, АДРЕСА_3 ОСОБА_4, АДРЕСА_2

провизнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" (далі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Миколаївської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" (далі - відповідач 1) і відділу реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області (далі - відповідач 2), за участю третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача 1 і зобов'язати відповідача 2 внести до Державного реєстру прав зміни до договорів оренди земельних ділянок, укладених між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в частині строку дії договорів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем 1 було допущено помилку при реєстрації договорів оренди земельних ділянок і не зареєстровано дані, які містилися в додаткових угодах, щодо строку дії договору.

Відповідач 1 подав заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що позивач не укладав договорів про здійснення державної реєстрації додаткових угод. Крім того, на даний час книги реєстрації передані до територіальних відділів Держземагентства у Миколаївській області (а. с. 66-68).

Відповідач 2 подав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що право оренди земельної ділянки є похідним і реєструється після реєстрації права власності. Вважає, що є неналежним відповідачем, оскільки не приймав рішень, якими порушені права позивача (а. с. 61-64).

Треті особи подали заперечення, в яких посилаються на те, що додаткові угоди не підписували, позивач протягом чотирьох років користувався землею на підставі незареєстрованих договорів (а. с. 102-103, 105, 107, 109-110).

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обґрунтовані позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

11.03.2006 р. позивач уклав договори оренди землі з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 строком дії до кінця 2013 р. і розміром орендної плати 1,5% від вартості земельних ділянок (а. с. 6-7, 9-10, 12-13, 17-18).

У зв'язку зі змінами в законодавстві в частині збільшення мінімального розміру орендної плати, позивач у серпні 2009 р. уклав з третіми особами додаткові угоди, якими внесено зміни до договорів оренди в частині продовження строку дії до 31.12.2020 р. і збільшення орендної плати до 3% від вартості земельних ділянок (а. с. 8, 11, 16, 19).

Державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проведена відповідачем 1 11.05.2010 р. Для реєстрації позивач подавав пакет документів, до якого входили договори оренди і додаткові угоди до них, однак відповідач 1 зареєстрував лише договори, без урахування змін до них, внесених додатковими угодами (а. с. 20).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації.

На момент укладення договорів оренди земельних ділянок їхню реєстрацію проводили регіональні філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" на підставі Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2003 р. № 174.

Відповідач 1 не заперечив проти того, що позивач подавав для реєстрації додаткові угоди до договорів оренди. Доказів того, що позивачем не сплачено послуги з внесення записів до реєстру суду також не надано.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, відповідач 1 не довів перед судом правомірності своїх дій щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок без урахування додаткових угод.

Щодо посилань третіх осіб на те, що вони не підписували додаткові угоди, про що заявив у судовому засіданні 04.03.2014 р. ОСОБА_4, суд зазначає, що вказане спростовується тим, що всі орендодавці отримували орендну плату (а. с. 143-148). Крім того, один з орендодавців - ОСОБА_1 підтвердив факт підписання ним додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, укладеного з позивачем.

Внаслідок змін у законодавстві, з 01.01.2013 р. державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (в тому числі право оренди земельної ділянки) здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстраційними службами місцевих органів управління юстиції.

У січні 2014 р. позивач звертався до відповідача 2 з заявою про внесення змін до Державного реєстру прав в частині змін до договорів оренди щодо строку їх дії (а. с. 139). Відповідач 2 направив відповідь, вказавши, що реєстрація змін до договорів оренди можлива лише після проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки, реєстрації договорів оренди та додаткових угод (а. с. 140).

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив усі дії, направлені на здійснення державної реєстрації права оренди на земельні ділянки. Навіть те, що відповідачем 1 були зареєстровані договори оренди, підтверджує факт попередньої реєстрації права власності орендодавців на земельні ділянки. З незалежних від позивача обставин державна реєстрація змін до договорів оренди не була проведена в порядку, який існував до 01.01.2013 р.

Отже, суд встановив, що на момент проведення реєстрації договорів оренди земельних ділянок позивача з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 додаткові угоди, за якими строк дії договору продовжувався до 31.12.2020 р., були підписані. Позивач вказав, що подавав додаткові угоди відповідачу 1 разом із договорами оренди. Відповідач 1 не надав заперечень і будь-яких доказів того, що додаткові угоди до реєстрації не подавалися, однак внаслідок змін у законодавстві, суд не може зобов'язати відповідача 1 внести зміни до Державного реєстру. Таким чином, для захисту прав позивача суд може зобов'язати відповідача 2, який на даний час є органом, який проводить державну реєстрацію прав, внести відповідні зміни до реєстру.

Суд не приймає доводів відповідача 2 про можливість реєстрації змін до договорів оренди лише після проведення державної реєстрації права власності на земельні ділянки та реєстрації самих договорів, оскільки на підставі ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності третіх осіб на земельні ділянки та право оренди позивача є дійсними.

У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача 1, оскільки це не є належним способом захисту його порушених прав.

З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача 2 внести до Державного реєстру прав зміни до договорів оренди земельних ділянок, укладених між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в частині строку дії договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 68,82 грн. (а. с. 3). Таким чином, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають судові витрати в сумі 34,41 грн.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати відділ реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області внести до Державного реєстру прав зміни до договорів оренди земельних ділянок, укладених між приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" та ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 в частині строку дії договорів - до 31.12.2020 р.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити приватному підприємству "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" судовий збір у сумі 34,41 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Є. В. Марич