Ухвала

від 15.04.2015 по справі 814/5074/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2015 р. м. Київ К/800/42424/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

при секретарі: Романишин О.Р.

за участю представника третіх осіб: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" до відділу реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, Миколаївської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" звернулось до суду з позовом до відділу реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, Миколаївської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправними дій, зобов'язання внести до Державного реєстру прав зміни до договорів оренди земельних ділянок, укладених між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в частині строку дії договорів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що під час державної реєстрації договорів оренди землі від 11.03.2006, укладених між позивачем та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та додаткових угод до зазначених договорів, Миколаївською регіональною філією державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" допущено помилку в частині зазначення строку дії договорів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року позов задоволено частково: зобов'язано відділ реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області внести до Державного реєстру прав зміни до договорів оренди земельних ділянок, укладених між приватним підприємством "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в частині строку дії договорів - до 31.12.2020; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Приватне підприємство "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

11 березня 2006 року між ПП ВКП «Каро» та громадянами ОСОБА_6 ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено терміном на 7 років договори оренди земельних ділянок, розташованих у межах території Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У 2009 році на виконання Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 2 лютого 2002 року № 92/2002 між ПП ВКП «Каро» та громадянами ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено додаткові угоди до договорів оренди від 11 березня 2006 року, які змінювали розмір орендної плати з 1,5% до3% вартості земельної ділянки та продовжували строк дії договору оренди до 31 грудня 2020 року.

11 травня 2010 року договори оренди земельних ділянок, укладені 11 березня 2006 року разом із додатковими угодами, як невід'ємна частина, пройшли державну реєстрацію у відділі МРФ ДП «Центр ДЗК» за № 041048900057.

При цьому , під час державної реєстрації вищезазначених договорів оренди, не було враховано умову додаткових угод про строк їх дії до 31 грудня 2020 року.

У січні 2014 року позивач звертався до відповідача з заявою про внесення змін до Державного реєстру прав в частині змін до договорів оренди щодо строку їх дії . Відповідач направив відповідь , вказавши, що реєстрація змін до договорів оренди можлива лише після реєстрації права власності на земельні ділянки, реєстрації договорів оренди та додаткових угод.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що на момент укладення договорів оренди земельних ділянок їх реєстрацію проводили регіональні філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» на підставі Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему від 2 липня 2003 року № 174. Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства , що діяло на момент їх виникнення , або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та обтяжень.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, виходив з того, що договори оренди земельних ділянок між позивачем та третіми особами від 11 березня 2006 року не були укладеними на момент підписання додаткових угод - 12 серпня 2009 року, оскільки не були зареєстрованими. Апеляційний суд вважав, що внести зміни можливо тільки до укладеного договору. Крім того, апеляційний суд встановив нікчемність додаткової угоди з посиланням на те, що вона не відповідає статтям 203 та 627 ЦК України, так як третя особа ОСОБА_4 не брав участі в її укладенні, не бажав її наслідків та не погоджував умов.

Колегія суддів не погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

Правовідносини між позивачем та третіми особами регулюються Законом України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ., який є спеціальним законом по відношенню до норм ЦК України.

Згідно з статтею 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації відповідно до закону , що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення договору оренди землі є момент, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов в належній формі.

Крім того, договори оренди землі та додаткові угоди до них подані позивачем на державну реєстрацію одночасно 11 травня 2010 року . У зв'язку з цим невірним є висновок апеляційного суду про неможливість внесення змін до незареєстрованого договору.

Апеляційний суд, визнаючи додаткові угоди нікчемними та недійсними, вийшов за межі адміністративної юрисдикції. Висновок суду про нікчемність угод не має посилань на норми ЦК , які встановлюють їх недійсність законодавчо, як того вимагає ч.2 ст. 215 ЦК України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що Державний реєстратор під час реєстрації договорів оренди між позивачем та третіми особами не врахував умов додаткових угод про строк оренди . На момент розгляду спору органом, який здійснює державну реєстрацію прав є Відділ реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області, а тому саме на нього правомірно покладено обов'язок внесення відповідних змін до реєстру.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2014 року скасувати, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: