Постанова

від 26.03.2014 по справі 820/2388/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 березня 2014 р. № 820/2388/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника відповідачів - Супрун В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "МДД-Х" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МДД-Х", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.02.2014 року № 0000062210 та №0000072210.

В обґрунтування позову позивач вказав, що прийняті відповідачем - Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області оскаржувані податкові повідомлення-рішення є не законними. Так, в ході проведення перевірки відповідачем - Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ТАТ-Інвест" та ТОВ "Ск-Буд", предметом яких є придбання ТМЦ для подальшого використання в господарській діяльності позивача. Позивач стверджує, що під час проведення перевірки надав відповідачу усі належні первинні та облікові документи щодо виконання вказаних правочинів. Однак, податковим органом не надано належної оцінки наданим документам. Відповідач керувався даними актів, отриманих від податкових органів за місцем реєстрації постачальників, та зробив висновок про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ТАТ-Інвест» і ТОВ «СК-Буд», що стало підставою для встановлення порушень ст.198 Податкового кодексу України.

Позивач наполягає, що висновки відповідача не відповідають дійсності, оскільки господарські зобов'язання між позивачем та його контрагентами відбувались в повній відповідності з умовами укладених угод, що підтверджується складеними первинними бухгалтерськими документами та документами, котрі підтверджують транспортування придбаних товарів, їх оприбуткування, зберігання та подальше використання у господарській діяльності позивача. Всі господарські операції відображено у бухгалтерському та податковому обліку, а також у податкових деклараціях за відповідні податкові періоди. Зважаючи на викладене, позивач зазначає, що відповідач виклав цілком необґрунтовані висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства у акті перевірки від 25.01.2014 року №196/20-38-22-05-08/37091271 та прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 07.02.2014 року №0000062210 та №0000072210 є незаконними і підлягають скасуванню.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МДД-Х", у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст. 33-35 КАС України, надав суду заяву (т. 2 а.с. 176), в якій просив суд розглянути справу за його відсутності на підставі наданих документів.

Представник відповідача - Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, позов не визнав.

У судовому засіданні представник ОДПІ просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість викладених у акті перевірки від 25.01.2014 року №196/20-38-22-05-08/37091271 висновків щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства під час здійснення ним господарської діяльності та правомірність прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень - рішень від 07.02.2014 року №0000062210 та №0000072210.

Ухвалою суду від 11.03.2014 року в якості другого відповідача по справі залучено Індустріальну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (т.2 а.с. 199-200).

Представник відповідача - Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (т.2 а.с.244-246) відповідач вказав, що перевіркою відображених ТОВ "МДД-Х" у рядку 05.1 Декларацій "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 у загальній сумі 15027782 грн., за період з 01.04.2011 по 31.12.2012 у сумі 0 грн., за 2012р. у загальній сумі 15027782 грн., встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій пов'язаних з придбанням матеріальних активів, з отриманням послуг (робіт) для забезпечення господарської діяльності підприємства встановлено, що суб'єкт господарювання у періоді 2-4 квартал 2011 року не відобразив суму по рядку 05.1 СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» - 15027782 грн.

Під час проведення перевірки Основ'янською ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області використана інформація, викладена у акті ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «ТАТ-Инвест» № 2452/15-2/38220399 від 28.09.2012р., за період червень - липень 2012 року, яким доведено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами, та встановлено нереальність здійснення господарських операцій, а також інформація, викладена у акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 55/22-3/33058419 від 21.06.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ск-Буд" (ПН 33058419) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.12.2012р. по 31.12.2012р", яким доведено нереальність здійснення господарських операцій. За таких підстав, відповідач стверджує, що висновки Основ'янської МДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, викладені в акті перевірки від 25.01.2014 року №196/20-38-22-05-08/37091271 цілком обґрунтовані, та правомірно слугували підставою для прийняття Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, до якої на облік перейшло підприємство позивача, податкових повідомлень - рішень від 07.02.2014 року №0000062210 та №0000072210. Посилаючись на викладені доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника Основ'янської та Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МДД-Х", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом ЄДРПОУ- 37091271.

На час проведення перевірки ТОВ "МДД-Х" як платник податків (зборів) перебував на обліку в Основ'янській ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. Спірні податкові повідомлення - рішення №0000062210 та №0000072210 від 07.02.2014року приймались Індустріальною ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, оскільки підприємство - змінило місцезнаходження (т. 3 а.с. 4-8).

На підставі направлень від 25.12.2013 року № 800, №801, №802, №803, №804, виданих Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та наказу № 901 від 25.12.2013 року «Про проведення планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МДД-Х», код ЄДРПОУ 37091271, згідно із.п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, та відповідно до плану - графіку, відповідачем - Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, проведено планову виїзну перевірку суб'єкту господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю «МДД-Х», з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2010 року по 31.12.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом від 25.01.2014 року № 196/20-38-22-05-08/37091271. (т.1 а.с. 11-64).

Перевіркою встановлено порушення позивачем під час здійснення господарської діяльності норм Податкового законодавства України, зокрема п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями.

07.02.2014 року з посиланням на зазначений акт перевірки, Індустріальною ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000062210, яким ТОВ "МДД-Х" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 344888,75грн., з яких 275911,00грн. - основний платіж, 68977,75грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с.4);

- №0000072210, яким ТОВ "МДД-Х" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 700грн. (т.1 а.с.5).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість зазначених в акті перевірки висновків податкового органу і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МДД-Х" у перевіреному періоді мав господарські відносини з підприємствами: ТОВ «ТАТ-Інвест», код ЄДРПОУ: 38220399, та ТОВ «СК-Буд» код ЄДРПОУ: 33058419.

Так, між ТОВ "МДД-Х" (покупець) та ТОВ "СК-БУД" (продавець) був укладений договір № 312 від 03.12.2012року (т.1 а.с.77-78), за умовами якого продавець продає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості та строки, визначені сторонами на кожну окрему поставку.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за вказаним правочином платник податків подав до суду складені його контрагентом податкові накладні: від 31.12.2012 року №1000 на загальну суму ПДВ 5366,34грн., від 03.12.2012 року №72 на загальну суму з ПДВ 30358,70грн., від 05.12.2012 року № 168 на загальну суму з ПДВ 23676,01грн., від 03.12.2012 року №71 на загальну суму з ПДВ 48646,84грн. (т.1 а.с.79-82) та видаткові накладні: від 03.12.2012 року №72 на суму 23676,01грн., від 05.12.2012 року №168 на суму 30358,75грн., від 31.12.2012 року №СБ-1000 на суму 5366,34грн., від 03.12.2012 року №71 на суму 48646,84грн. (т.1 а.с.83-86).

Доставка товару здійснювалося позивачем самовивізом легковим автомобілем марки ГАЗ 330202-2063НГ, що орендується позивачем на підставі договору оренди легкового автомобілю від 01.07.2012 року (т.1а.с.65-69).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: 12-313 від 31.12.2012 року, №12-52 від 05.12.2012 року, 3№12-31 від 03.12.2012 року. (т.1 а.с.87-89).

Для зберігання товару між позивачем (орендатор) та ТОВ «Колбим» ЛТД (орендодавець) був укладений договір оренди нежилих приміщень №63 від 01.07.2012року. (т.1 а.с.70-76).

Крім того, за матеріалами справи судом встановлено, що 25.06.2012 року між позивачем - ТОВ "МДД-Х" (покупець) та ТОВ «ТАТ-Інвест» (постачальник) був укладений договір №6/25П (т.1 а.с.90), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію, іменовану у подальшому товар, у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов договору.

Реальність виконання цього договору платник податків підтверджує складеними на його адресу контрагентом податковими накладними: від 31.07.2012 року №775 на загальну суму з ПДВ 3547,68грн., від 31.07.2012 року №777 на загальну суму з ПДВ 20972,17грн., від 31.07.2012 року №776 на загальну суму з ПДВ 4486,68грн., від 25.07.2012 року №558 на загальну суму з ПДВ 11879,70грн., від 24.07.2012 року № 557на загальну суму з ПДВ 48911,69грн., від 24.07.2012 року №556 на загальну суму з ПДВ 38092,29грн., від 2012 року №363 на загальну суму з ПДВ 52370,76грн., від 16.07.2012 року №304 на загальну суму з ПДВ 47509,28грн., від 16.07.2012 року №303 на загальну суму з ПДВ 46469,58грн., від 13.07.2012 року № 249 на загальну суму з ПДВ 36556,46грн., від 13.07.2012 року №248 на загальну суму з ПДВ 56548,39грн., від 09.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 58212,28грн., від 09.07.2012 року №164 на загальну суму з ПДВ 56080,75грн., від 06.07.2012 року на загальну сум з ПДВ 51130,01грн., від 06.07.2012 року №105 на загальну суму з ПДВ 48691,20грн., від 05.07.2012 року №89 на загальну суму з ПДВ 42067,51грн., від 05.07.2012 року №90 на загальну суму з ПДВ 52345,50грн., від 05.07.2012 року №91 на загальну суму з ПДВ 45969,00грн., від 04.07.2012 року №62 на загальну суму з ПДВ 56605,32грн., від 04.07.2012 року №63 на загальну суму з ПДВ 53911,87грн., від 03.07.2012 року № 44 на загальну суму з ПДВ55954,54грн., від 03.07.2012 року №45 на загальну суму з ПДВ 59444,28грн., від 03.07.2012 року №46 на загальну суму з ПДВ 45969,00грн., від 03.07.2012 року №47 на загальну сум з ПДВ 50477,76грн., від 03.07.2012 року №48 на загальну суму з ПДВ 59844,91грн., від 03.07.2012 року №43 на загальну суму з ПДВ 58242,94грн., від 02.07.2012 року №23 на загальну суму з ПДВ 46553,96грн., від 02.07.2012 року №24 на загальну суму з ПДВ 42596,88грн., від 02.07.2012 року №25 на загальну суму з ПДВ 55651,33грн., від 02.07.2012 року №26 на загальну суму з ПДВ 57560,30грн., від 02.07.2012 року №27 на загальну суму з ПДВ 38876,64грн., 02.07.2012 року №28 на загальну суму з ПДВ 45969,00грн., від 02.08.2012 року №29 на загальну суму з ПДВ 57629,34грн. (т.1 а.с.125-166).

А також, видатковими накладними: №23 від 02.07.2013 року на суму 46553,96грн., від 02.07.2012 року №24 на суму 42569,88грн., №25 від 02.0.72012 року на суму 55651,33грн., №26 від 02.07.2012 року на суму 57560,30грн., №27 від 02.07.2012 року на суму 38876,64грн., №29 від 02.07.2012 року, №28 від 02.07.2012 року на суму 45969,00грн., №43 від 03.07.2012 року на суму 58242,94грн., №44 від 03.07.2012 року на суму 55954,54грн., №46 від 03.07.2012 року на суму 45969,00грн., №45 від 03.07.2012 року на суму 59444,28грн., №47 від 03.07.2012 року, №48 від 03.0.72012 року на суму 59844,91грн., №62 від 04.07.2012 року на суму 56605,32грн., №63 від 04.07.2012 року на суму 53911,87грн., №89 від 05.07.2012 року на суму 42067,51грн., №90 від 05.07.2012 року на суму 52345,50грн., №91 від 05.07.2012 року на суму 45969,00грн., №105 від 06.07.2012 року на суму 48691,20грн., №106 від 06.07.2012 року на суму 51130,01грн., №154 від 09.07.2012 року на суму 56080.75грн., №165 від 09.07.2012 року на суму 58212,28грн., №248 від 13.07.2012 року на суму 56548,39грн., №249 від 13.07.2012 року на суму 36556,46грн., №304 від 16.07.2012 року на суму 476509.26грн., №303 від 16.07.2012 року на суму 46469,58грн., №363 від 18.07.2012 року на суму 52370,76грн., №556 від 24.0.72012 року на суму 38092,29грн., №557 від 24.07.2012 року на суму 48911,69грн., №558 від 25.07.2012 року на суму 11879,70грн., №Т-776 від 31.07.2012 року на суму 4486,68грн., №775 від 31.07.2012 року на суму 3547,68грн., №Т-777 від 31.07.2012 року на суму 20972,17грн. (т.1 а.с.90-124).

Доставка товару здійснювалося позивачем легковим автомобілем марки ГАЗ 330202-2063НГ, орендованим позивачем згідно договору оренди легкового автомобіля марки від 01.07.2012 року (т.1а.с.65-69).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №7-252 від 25.07.2012 року, №7-243 від 24.07.2012 року, №7-182 від 18.07.2012 року, №7-22 від 02.07.2012 року, №7-33 від 03.07.2012 року, №7-161 від 16.07.2012 року, №7-311 від 31.07.2012 року, №7-133 від 13.07.2012 року, №7-92 від 09.07.2012 року, №7-64 від 06.07.2012 року, №7-52 від 05.07.2012 року, № 7-41 від 04.07.2012 року. (т.1 а.с.167-178).

Наявні ТТН свідчать про реальний рух товару, містять відбитки печаток вантажовідправника та вантажоодержувача.

Вирішуючи спір, суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені вище договори закону не суперечать, вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

Суд бере до уваги, що в силу п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, органи доходів і зборів мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Наведена норма Податкового кодексу України повністю кореспондує приписам ст.ст.202-204, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, і зумовлює відсутність у контролюючого органу жодних правових підстав для прийняття рішення про збільшення грошових зобов'язань платника податків, сформованих за певним правочином, до моменту визнання такого правочину недійсним в судовому порядку чи стягнення у судовому порядку активів, одержаних чи належних платнику податків за таким правочином у зв'язку з встановленою судом нікчемністю правочину.

Однак, як з'ясовано судом в ході розгляду спору, зазначені вище правочини податковою інспекцією у судовому порядку не оспорені.

Оцінивши наявні в справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд також відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами - ТОВ «ТАТ-ИНВЕСТ» та ТОВ «СК-БУД», зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаного товару, факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Стосовно висновку податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, суд зазначає наступне:

Статтею 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями встановлені правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами передбаченими п. 201.11 статті 201 цього кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього кодексу.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вивчивши акт перевірки та перевіривши викладені в акті доводи суб'єкта владних повноважень зібраними доказами, суд дійшов висновку, що Основ'янською та Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області не доведено нереальності спірних господарських операцій, так як єдиним мотивом для судження відповідачів про нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, є висновки інших органів податкової служби, а саме: акт ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ТАТ-Інвест", код за ЄДРПОУ 38220399, з питань взаємовідносин з контрагентами за червень, липень 2012 року від 28.09.2012 року №2452/15-2/38220399, та акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 21.06.2013 року №55/22-3/33058419 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СК-БУД» (ПН 33058419) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності 01.12.2012 року по 31.12.2012 року. (т.2 а.с.210-232).

З цього приводу суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, і тому межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

За приписами ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та-фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому, ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів, вбачається, що господарські операції між ТОВ "МДД-Х" та його контрагентами ТОВ «ТАТ-ИНВЕСТ» та ТОВ «СК-БУД», мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів, у т.ч. податкових накладних при формуванні підприємством податкового кредиту у перевіреному періоді.

Під час судового розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податкового кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачами не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "МДД-Х" у сфері публічно - правових відносин, позов слід задовольнити.

Судові витрати слід розподілити відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МДД-Х" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.02.2014 року № 0000062210 та №0000072210.

Стягнути з державного бюджет України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МДД-Х" (61124, м.Харків, пр.Героїв Сталінграду, буд.1А, кв.125, код ЄДРПОУ - 37091271) судовий збір у розмірі 487,20грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок)

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 31 березня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.