Ухвала

від 19.05.2014 по справі 820/2388/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 р.Справа № 820/2388/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. по справі № 820/2388/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МДД-Х"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12.02.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МДД-Х" (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Основ'янської об'єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач),Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач-1) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.14 № 0000062210 та № 0000072210.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2014 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача-1 від 07.02.2014 року № 0000062210 та № 0000072210.

Відповідач-1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову,якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на час проведення перевірки позивач як платник податків перебував на обліку в відповідача.

На підставі направлень від 25.12.2013 року № 800, № 802, № 803, № 804 та наказу № 901 виданих відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача,з питань дотримання вимог податково-валютного та іншого законодавства за період з 05.07.2010 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 25.12.2012 року № 196/20-38-22-05-08/37091271 (т.1 а.с. 11-64).

Перевіркою встановлено порушення позивачем під час здійснення господарської діяльності норм податкового законодавства України, зокрема п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

На основі даного акту відповідачем-1 прийняті податкові повідомлення-рішення №0000062210, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 344888,75грн.,з яких 275911,00грн.-основний платіж,68977,75 грн. - штрафні фінансові санкції та №0000072210,яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 700 грн. (т.1 а.с. 4-5).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність наданих до суду доказів про фактичний характер господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 198.1., 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу чи не підтверджені митними деклараціями іншими документами передбаченими п. 201.11 статті 201 цього кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього кодексу.

Тому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Позивач у перевіреному періоді мав господарські відносини з ТОВ "ТАТ-Інвест" та ТОВ "СК-Буд" та укладено договір № 312 від 03.12.2012 року купівлі-продажу (т.1 а.с. 77-78).

Для підтвердження реальності господарських операцій були надані податкові накладні від 31.12.2012 року № 1000 на загальну суму податку на додану вартість 5366,34 грн., від 03.12.2012 року №72 на загальну суму з ПДВ 30358,70грн., від 05.12.2012 року № 168 на загальну суму з ПДВ 23676,01грн., від 03.12.2012 року №71 на загальну суму з ПДВ 48646,84грн. та видаткові накладні: від 03.12.2012 року №72 на суму 23676,01грн., від 05.12.2012 року №168 на суму 30358,75грн., від 31.12.2012 року №СБ-1000 на суму 5366,34грн., від 03.12.2012 року №71 на суму 48646,84грн. (т.1 а.с.79-86).

Доставка товару здійснювалося позивачем самовивозом легковим автомобілем марки ГАЗ 330202-2063НГ, що орендується на підставі договору оренди легкового автомобілю від 01.07.2012 року (т.1а.с.65-69).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: 12-313 від 31.12.2012 року, №12-52 від 05.12.2012 року, 3№12-31 від 03.12.2012 року. (т.1 а.с.87-89).

Для зберігання товару між позивачем та ТОВ «Колбим» ЛТД був укладений договір оренди нежилих приміщень №63 від 01.07.2012року. (т.1 а.с.70-76).

25.06.2012 року між позивачем та ТОВ «ТАТ-Інвест» був укладений договір №6/25П (т.1 а.с.90), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію, іменовану у подальшому товар, у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов договору.

Підтвердженнями реальності виконання відповідного договору виступають податкові накладні: від 31.07.2012 року №775 на загальну суму з ПДВ 3547,68грн., від 31.07.2012 року №777 на загальну суму з ПДВ 20972,17грн., від 31.07.2012 року №776 на загальну суму з ПДВ 4486,68грн., від 25.07.2012 року №558 на загальну суму з ПДВ 11879,70грн., від 24.07.2012 року № 557на загальну суму з ПДВ 48911,69грн., від 24.07.2012 року №556 на загальну суму з ПДВ 38092,29грн., від 2012 року №363 на загальну суму з ПДВ 52370,76грн., від 16.07.2012 року №304 на загальну суму з ПДВ 47509,28грн., від 16.07.2012 року №303 на загальну суму з ПДВ 46469,58грн., від 13.07.2012 року № 249 на загальну суму з ПДВ 36556,46грн., від 13.07.2012 року №248 на загальну суму з ПДВ 56548,39грн., від 09.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 58212,28грн., від 09.07.2012 року №164 на загальну суму з ПДВ 56080,75грн., від 06.07.2012 року на загальну сум з ПДВ 51130,01грн., від 06.07.2012 року №105 на загальну суму з ПДВ 48691,20грн., від 05.07.2012 року №89 на загальну суму з ПДВ 42067,51грн., від 05.07.2012 року №90 на загальну суму з ПДВ 52345,50грн., від 05.07.2012 року №91 на загальну суму з ПДВ 45969,00грн., від 04.07.2012 року №62 на загальну суму з ПДВ 56605,32грн., від 04.07.2012 року №63 на загальну суму з ПДВ 53911,87грн., від 03.07.2012 року № 44 на загальну суму з ПДВ55954,54грн., від 03.07.2012 року №45 на загальну суму з ПДВ 59444,28грн., від 03.07.2012 року №46 на загальну суму з ПДВ 45969,00грн., від 03.07.2012 року №47 на загальну сум з ПДВ 50477,76грн., від 03.07.2012 року №48 на загальну суму з ПДВ 59844,91грн., від 03.07.2012 року №43 на загальну суму з ПДВ 58242,94грн., від 02.07.2012 року №23 на загальну суму з ПДВ 46553,96грн., від 02.07.2012 року №24 на загальну суму з ПДВ 42596,88грн., від 02.07.2012 року №25 на загальну суму з ПДВ 55651,33грн., від 02.07.2012 року №26 на загальну суму з ПДВ 57560,30грн., від 02.07.2012 року №27 на загальну суму з ПДВ 38876,64грн., 02.07.2012 року №28 на загальну суму з ПДВ 45969,00грн., від 02.08.2012 року №29 на загальну суму з ПДВ 57629,34грн. (т.1 а.с.125-166).

А також, видатковими накладними: №23 від 02.07.2013 року на суму 46553,96грн., від 02.07.2012 року №24 на суму 42569,88грн., №25 від 02.0.72012 року на суму 55651,33грн., №26 від 02.07.2012 року на суму 57560,30грн., №27 від 02.07.2012 року на суму 38876,64грн., №29 від 02.07.2012 року, №28 від 02.07.2012 року на суму 45969,00грн., №43 від 03.07.2012 року на суму 58242,94грн., №44 від 03.07.2012 року на суму 55954,54грн., №46 від 03.07.2012 року на суму 45969,00грн., №45 від 03.07.2012 року на суму 59444,28грн., №47 від 03.07.2012 року, №48 від 03.0.72012 року на суму 59844,91грн., №62 від 04.07.2012 року на суму 56605,32грн., №63 від 04.07.2012 року на суму 53911,87грн., №89 від 05.07.2012 року на суму 42067,51грн., №90 від 05.07.2012 року на суму 52345,50грн., №91 від 05.07.2012 року на суму 45969,00грн., №105 від 06.07.2012 року на суму 48691,20грн., №106 від 06.07.2012 року на суму 51130,01грн., №154 від 09.07.2012 року на суму 56080.75грн., №165 від 09.07.2012 року на суму 58212,28грн., №248 від 13.07.2012 року на суму 56548,39грн., №249 від 13.07.2012 року на суму 36556,46грн., №304 від 16.07.2012 року на суму 476509.26грн., №303 від 16.07.2012 року на суму 46469,58грн., №363 від 18.07.2012 року на суму 52370,76грн., №556 від 24.0.72012 року на суму 38092,29грн., №557 від 24.07.2012 року на суму 48911,69грн., №558 від 25.07.2012 року на суму 11879,70грн., №Т-776 від 31.07.2012 року на суму 4486,68грн., №775 від 31.07.2012 року на суму 3547,68грн., №Т-777 від 31.07.2012 року на суму 20972,17грн. (т.1 а.с.90-124).

Доставка товару здійснювалася автомобілем марки ГАЗ 330202-2063НГ, орендованим згідно договору оренди легкового автомобіля від 01.07.2012 року (т.1а.с.65-69).

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними: №7-252 від 25.07.2012 року, №7-243 від 24.07.2012 року, №7-182 від 18.07.2012 року, №7-22 від 02.07.2012 року, №7-33 від 03.07.2012 року, №7-161 від 16.07.2012 року, №7-311 від 31.07.2012 року, №7-133 від 13.07.2012 року, №7-92 від 09.07.2012 року, №7-64 від 06.07.2012 року, №7-52 від 05.07.2012 року, № 7-41 від 04.07.2012 року. (т.1 а.с.167-178).

З наявних та наведених матеріалів по справі вбачається,що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер,а тому у відповідачів не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів,податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту у перевіреному періоді.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача-1 про неврахування судом першої інстанції інформації, викладеної в акті складеного Індустріальною об`єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.01.2014 року № 196/20-38-22-05-08/37091271 в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат по операціям з придбання товару від постачальників, за результатами якого господарська діяльність позивача має ознаки нереальності здійснення по операціям з придбання товару у підприємств постачальників (ТОВ "Тат-Инвест" та "СК-Буд), колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом зауважується про непідтвердження ТОВ "Тат-Инвест" та ТОВ "СК-Буд" реального характеру господарських операцій з його контрагентами: ТОВ "ІГ "Каспій-Дон", ТОВ "Південь-Буд-Інвест", ТОВ "Ізол-Груп" та нездійснення своїх зобов"язань по поданню податкової звітності.

Висновки, які були покладені в обгрунтовання акту перевірки позивача базуються на результатах перевірок податковими органами ТОВ "Тат-Инвест", а саме: акт "Про результати невиїзної перевірки ТОВ "Тат-Инвест" за червень,липень 2012 року від 28.09.2012 року № 2452/15-2/38220399.

ТОВ "СК-Буд",а саме : акт від 21.06.2013 року № 55/22-3/33058419 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "СК-Буд" за період діяльності з 01.12.2012 року.

ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" акт від 19.09.2012 № 2338/15-2/35270735 про проведення документальної невиїзної перевірки за червень 2012 року та акт від 28.09.2012 року № 2451/15-2/35270735 про проведення документальної невиїзної перевірки за травень,липень 2012 року.

ТОВ "Південь-Буд-Інвест" акт від 30.08.2012 року № 2122/15-2/35292984 про проведення документальної невиїзної перевірки за червень 2012 року.

ТОВ "Ізол-Груп" в акті від 09.04.2013 року № 1311/22.4/35851095 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ"Ізол-Груп"(ПН 35851095) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.03.2010 року-01.02.2013 року".

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до матеріалів справи документи підтверджують реальний характер даних господарський операцій.

Невиконання своїх податкових обов'язків контрагентами позивача не несе негативні наслідки для нього.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2014р. по справі № 820/2388/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.05.2014 р.