Постанова

від 27.03.2014 по справі 911/3646/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Справа № 911/3646/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Розважівське агро-промислове підприємство" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 року у справі № 911/3646/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаванасінняпром" до товариства з обмеженою відповідальністю "Розважівське агро-промислове підприємство" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 1 098 867,58 грн., 252 225,17 грн. відсотків за користування товарним кредитом, пені в сумі 53 723,61 грн., штрафу в сумі 109 886,76 грн. та 3% річних в сумі 11 479,01 грн., у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати товару, згідно з договором поставки насіння на умовах товарного кредиту від 19.01.2012 року № ПНП-0162, укладеним між ТОВ "Торгова аграрна компанія" та відповідачем, право вимоги за яким відступлено позивачу згідно з договором про відступлення права вимоги від 20.06.2013 року № ВПВ 20/06/13-06.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.11.2013 року (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 098 867,58 грн., 252 225,17 грн. відсотків за користування товарним кредитом, пеню в сумі 53 723,61 грн., штраф у сумі 109 886,76 грн. та 3% річних в сумі 11 479,01 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 року (судді Алданова С.О., Дикунська С.Я., Ткаченко Б.О.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною і обгрунтованою та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 19.01.2012 року між ТОВ "Торгова аграрна компанія" (постачальник) та ТОВ "Розважівське агро-промислове підприємство" (покупець) було укладено договір поставки насіння на умовах товарного кредиту № ПНП-0162, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур урожаю 2011 року, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в сумі, строки та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2. договору поставки визначено, що найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість товару, строк та базис поставки товару, а також інші умови, визначаються сторонами в додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.5. договору поставки датою переходу права власності на товар до покупця є дата передачі товару зазначена у видатковій накладній.

Пунктом 2.1. договору поставки передбачено, що товар поставляється на умовах відстрочення платежу строком на дванадцять місяців, що обліковується з моменту передачі товару.

Пунктом 2.2. договору поставки встановлено, що оплата здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника. При здійсненні розрахунків по договору покупець зобов'язується сплати 100 % від загальної вартості товару та нараховані відсотки за користування товарним кредитом, розраховані згідно п. 2.5. цього договору з дня поставки товару, зазначеного у видатковій накладній, шляхом перерахування на поточний рахунок продавця грошових коштів за поставлений товар у строк вказаний у додатках (специфікаціях).

Пунктом 2.4. договору поставки визначено, що загальна вартість товару по цьому договору встановлюється сторонами в сумі 1 373 735,50 грн.

Пунктом 2.5. договору поставки передбачено, що за право користування товарним кредитом за цим договором покупець сплачує відсотки, що розраховуються за кожен день відстрочення з моменту поставки товару до дати фактичної оплати, підтвердженою банківською випискою постачальника, із розрахунку 15 % річних (для розрахунку приймається фактична кількість календарних днів у році - 365 днів).

Додатками (Специфікаціями) від 19.01.2012 року № 1, № 3 та від 15.12.2011 року № 2 до договору визначено термін поставки товару до 30.03.2012 року та строк його оплати до 20.03.2013 року.

На виконання умов п. 1.1 договору поставки та додатків (Специфікацій) до договору ТОВ "Торгова аграрна компанія" у 2012 році було передано відповідачу товар на загальну суму 1 298 867,58 грн., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи.

За період дії договору поставки відповідачем було частково оплачено вартість отриманого ним товару та перераховано ТОВ "Торгова аграрна компанія" грошові кошти у розмірі 200 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 04.04.2013 року.

28.03.2013 року ТОВ "Торгова аграрна компанія" звернулося до відповідача з вимогою від 21.03.2013 року № 8 про погашення основної заборгованості за отриманий товар та відсотків за користування товарним кредитом у загальній сумі 1 536 839,21 грн.

20.06.2013 року між ТОВ "Торгова аграрна компанія" (первісний кредитор) та ТОВ "Полтаванасінняпром" (новий кредитор) було укладено договір № ВПВ 20/06/13-06 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки насіння на умовах товарного кредиту від 19.01.2012 року № ПНкЛ-0162, укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Розважівське агро-промислове підприємство".

Предметом даного судового розгляду є вимоги нового кредитора про стягнення з покупця заборгованості, відсотків за користування товарним кредитом, пені, штрафу та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати товару згідно з договором поставки насіння на умовах товарного кредиту.

Висновок судів обох інстанцій про задоволення позову обґрунтовано встановленням обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару за спірним договором.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами обох інстанцій встановлено обставини належного виконання зобов'язання позивачем за спірним договором та неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати одержаного товару за договором поставки насіння на умовах товарного кредиту, і наявність правових підстав та передбачених договором та законодавством умов для стягнення з відповідача заборгованості, відсотків за користування товарним кредитом, пені, штрафу та 3% річних.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих правових норм та умов договору, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 098 867,58 грн., 252 225,17 грн. відсотків за користування товарним кредитом, пені в сумі 53 723,61 грн., штрафу в сумі 109 886,76 грн. та 3% річних в сумі 11 479,01 грн.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірності одночасного стягнення пені та штрафу не беруться до уваги, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Водночас доводи відповідача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв'язку з неповідомленням його належним чином про час і місце розгляду справи та відмовою у клопотанні про оголошення перерви у судовому засіданні не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного суду, оскільки представник відповідача був присутнім у засіданні суду апеляційної інстанції 03.02.2014 року, до того ж відповідач не був позбавлений можливості подати усі необхідні докази разом з апеляційною скаргою.

Решта доводів касаційної скарги також не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Розважівське агро-промислове підприємство" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 року - без змін.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк