Постанова

від 27.03.2014 по справі 57/196

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Справа № 57/196

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) СуддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-11" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.14 у справі№57/196 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-11" доЖитлово-будівельного кооперативу "Будівельник-14" простягнення 253 288,83 грн В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Дяченко В.В. - за дов. від 04.01.12; Витяганець О.І. - за дов. від 02.01.14, ОСОБА_6 - адвокат(договір від 24.07.13); Венгачов В.В. - директор;

від відповідача: Глущенко А.О. - за дов. від 25.12.12.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Оберіг-11" у червні 2011 року заявлений позов, з урахуванням уточнень, про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-14" 144000,00 грн. - основної заборгованості за період з 01.08.08 до 01.08.09, 44147,78 грн. - пені, 20378,38 грн. - 3% річних, 44762,67 грн. - інфляційних, 20000,00 грн. - витрат зі сплати адвокатських послуг. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості наданих охоронних послуг за договором від 31.07.07 №77/О. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 203, 213, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 901, 903, 907, 978 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 197, 231 Господарського кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.13, ухваленим у складі колегії суддів: Гулевець О.В., Баранова Д.О., Пригунова А.Б., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 144000,00 грн. - основного боргу, 20378, 38 грн. - 3% річних, 44687, 16 грн. - інфляційних втрат. Суд першої інстанції, виходив з того, що договір охорони не припинив свою дію з 01.10.08, надані позивачем акти прийому - передачі виконаних робіт свідчать про надання охоронних послуг у спірний період. В частині стягнення 44147,78 грн. пені судом відмовлено. Відмовлено судом також у стягненні 75,51 грн. інфляційних через невірно здійснений позивачем розрахунок. Водночас, суд відмовив у стягненні 20000, 00 грн. - витрат зі сплати адвокатських послуг через недоведеність цих вимог. Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Синиці О.Ф. - головуючого, Баранця О.М., Зеленіна В.О., постановою від 20.01.14, перевірене рішення у справі змінив. Стягнув з відповідача на користь позивача 24000, 00 грн. - основного боргу, 3486, 58 грн. - 3% річних, 8748,00 грн. - інфляційних втрат. Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку висновку судово - почеркознавчої експертизи від 26.06.12, висновку судово - технічної експертизи №9850/12-33 та висновку додаткової експертизи, враховуючи приписи пунктів 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.95 №88, визнав неналежними доказами, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, акти прийому - передачі виконаних робіт за січень, лютий, березень, квітень 2009 року, оскільки вони містять підроблений підпис відповідача, а наявність відтиску печатки кооперативу, в такому випадку, не легалізує спірний документ. Разом з цим, апеляційний суд установив, що договір про надання охоронних послуг від 31.07.07 є припиненим з 01.10.08, і з цього часу відповідач охоронними послугами позивача не користувався, відтак апеляційний суд установив, що стягненню підлягають кошти у розмірі 24000,00 грн. за період серпень, вересень 2008 року. Виходячи з суми основної заборгованості, котра стягнута судом, апеляційний суд здійснив перерахунок річних та інфляційних, і визнав доведеними вимоги в частині стягнення 3486, 58 грн. 3% річних та 8748,00 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 44147,78 грн. пені та 20000, 00 грн. витрат зі сплати адвокатських послуг, апеляційний суд погодився з відмовою суду першої інстанції у задоволенні цих вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг-11" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на юридичну допомогу, а в решті рішення просить залишити в силі, тобто фактично скаржник не оскаржує рішення у справі в частині відмови у стягненні пені. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 188, 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України вважає неправильним висновок апеляційного суду про припинення дії договору з 01.10.08. На думку скаржника, апеляційний суд невірно послався на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та дійшов помилкового висновку стосовно того, що наявність печатки на актах за січень, лютий, березень, квітень 2009 року не є свідченням скріплення документа. Скаржник вважає, що оскільки відповідачем не надано вмотивованої відмови від підписання частини актів прийому - передачі виконаних робіт, послуги є належно наданими. Водночас, скаржник вказує на порушення судами обох інстанцій приписів статей 44, 48 Господарського процесуального кодексу України, пункту 10 роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.98 та вважає, що суди дійшли хибного висновку про відсутність підстав для стягнення адвокатських витрат.

Від Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-14" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 31.07.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оберіг-11" - виконавцем та Житлово-будівельним кооперативом "Будівельник-14" - замовником, укладено договір про надання охоронних послуг №77/О, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати послуги з охорони об'єкту, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Санаторна, 4, шляхом здійснення на об'єкті пропускного режиму, підтримки громадського порядку та охорони товарно-матеріальних цінностей, зданих під охорону належним чином. Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що вартість послуг складає 6000,00 грн. з ПДВ, щомісячно за один цілодобовий пост охорони, а в підпункті 2.1.1 домовились, що виконавець за узгодженням із замовником надає два цілодобових поста охорони. Пунктами 2.3, 2.4 договору сторони передбачили, що сплата за охорону відповідно до визначених тарифів здійснюється щомісячно на поточний рахунок виконавця, не пізніше 5 числа поточного місяця. Акт виконання робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також за закінченням терміну дії договору. Пунктом 3.2.6 цього договору замовник зобов'язався своєчасно вносити плату за послуги виконавця. Пунктами 4.1.1, 4.1.2 договору сторони визначили, що у випадку ненадходження оплати за надані послуги у встановлений пунктом 2.3 цього договору строк виконавець має право направити замовнику письмове повідомлення з вимогою сплатити надані послуги упродовж 15 днів та попередження про негайне припинення надання послуг охорони у випадку нездійснення оплати в зазначений строк, а також припинити надання послуг і розірвати договір у випадку непогашення заборгованості замовником в зазначений у письмовому повідомленні строк. Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що договір може бути розірваний виконавцем в односторонньому порядку, зокрема у разі невиконання замовником умов пункту 2.3 договору про оплату послуг з охорони. Пунктами 11.1.1, 11.2 договору сторони передбачили, що цей договір вважається таким, що втратив чинність якщо в строк до 10 числа поточного місяця не буде зарахована попередня плата на особистий рахунок виконавця за послуги охорони. Розірвання договору раніше строку, на який він укладений, може проводитись за згодою сторін, а також у випадку, передбачених договором. Сторона, що має намір розірвати договір достроково, повинна попередити про це іншу за один календарний місяць, окрім пункту 11.1.1. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-11" про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-14" 144000,00 грн. - основної заборгованості, 44147,78 грн. - пені, 20378,38 грн. - 3% річних, 44762,67 грн. - інфляційних, 20000,00 грн. - витрат зі сплати адвокатських послуг. Підставою стягнення спірних коштів позивачем визначено несплату відповідачем вартості охоронних послуг наданих за договором від 31.07.07 за період з серпня 2008 до липня 2009. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Отже, зобов'язання має бути виконане належним чином, тобто в такому вигляді, як це випливає з договору. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. Згідно зі статтею 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до приписів статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку у разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Таким чином, виходячи з предмета та підстав позову, змісту заперечень відповідача, до предмета доказування при вирішенні даного спору входило, зокрема установлення обставин щодо наявності між сторонами договірних правовідносин у спірний період та факту припинення (розірвання) чи продовження дії договору від 31.07.07, фактичного надання позивачем охоронних послуг у спірний період, оцінка документів, актів виконаних робіт, поданих позивачем на підтвердження надання цих послуг, невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати наданих послуг, у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків. Дослідивши повторно, у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, усі обставини справи та оцінивши зібрані у справі документи, суд апеляційної інстанції установив, що надані позивачем на підтвердження своїх вимог акти прийому-передачі виконаних робіт за спірний період, а саме: за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року та за травень, червень, липень 2009 року не підписані відповідачем, а акти за січень, лютий, березень, квітень 2009 року містять підпис голови правління ЖБК "Будівельник-14" Прачник Б.Е. та відбиток печатки останнього. З огляду на те, що відповідач заперечує факт надання позивачем послуг з охорони після 01.10.08 та підписання ним актів приймання робіт після цієї дати, судами попередніх інстанцій проведено відповідні експертизи. Як установлено апеляційним судом, і це підтверджується матеріалами справи, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 26.06.12, та висновку судово-технічної експертизи, складеного 11.04.13, підписи від імені ЖБК "Будівельник-14" на вказаних актах виконанні не рукописним способом, а за допомогою кольорового лазерного принтеру електрографічним способом друку. Відтиски печатки від імені ЖБК "Будівельник-14" нанесені фарбою за допомогою рельєфного кліше печатки, що виготовлено полімерним способом. Відтиски печатки в досліджуваних актах прийому-передачі виконаних робіт за січень, лютий, березень, квітень 2009 року до договору №77/О від 31.07.07, вільні та експериментальні зразки даної печатки нанесені однією рельєфною печаткою ЖБК "Будівельник-14". Водночас, згідно висновку додаткової судово-технічної експертизи, призначеної судом апеляційної інстанції, для виготовлення актів прийому-передачі виконаних робіт за січень, лютий, березень та квітень 2009 року до договору від 31.07.07 про надання охоронних послуг був застосований монтаж з використанням фрагменту з підписом Прачник Б.Е. з іншого документу - скануванням, обробкою за допомогою графічних редакторів комп'ютерних програм та наступним друкуванням. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів, визначений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 ( в редакції чинній на момент складання актів). Згідно з пунктами 2.1, 2.2 вказаного Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Пунктами 2.4, 2.5 цього ж Положення визначено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб , відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. За загальними правилами документообігу підпис - це обов'язковий реквізит будь-якого документа, як службового, так і особистого. Не підписаний документ не має юридичної сили. Підписом засвідчується справжність і правильність документа, відповідність його змісту вимогам, намірам організації. Печаткою завіряється справжність підпису посадової особи на документах, що засвідчують права осіб, фіксують факти, пов'язані з фінансовими зобов'язаннями. Відтиск печатки підтверджує повноваження підписанта у разі наявності оригінального підпису керівника чи оригінального підпису іншої особи, навіть коли посадове становище такої особи не вказано, тобто відтиск печатки не може легалізувати підроблений електрографічним способом підпис особи, котра його не вчиняла. Суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані висновки судових експертиз у сукупності з іншими доказами у справі установив, що акти прийому-передачі виконаних робіт за січень, лютий, березень, квітень 2009 року не є належними доказами надання позивачем та приймання відповідачем охоронних послуг у вказаний період. Водночас, як установлено апеляційним судом, листом від 15.09.08 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оберіг-11" повідомило відповідача про наявність заборгованості за договором та попередило, що у разі несплати цих коштів до 25.09.08, на підставі пункту 11.1.1 договору, дія договору буде припинена з 01.10.08. Установлено апеляційним судом і те, що Житлово-будівельний кооператив "Будівельник-14" скерував позивачеві лист від 17.09.08, в якому повідомив, що погоджується з наявністю у нього боргу у розмірі 24000,00 грн, однак через відсутність коштів, враховуючи пункт 11.1.1 договору від 31.07.07, не заперечив проти припинення дії договору про надання охоронних послуг з 01.10.08, долучивши до листа проект додаткової угоди про розірвання. Цей лист був скерований на фактичну адресу позивача, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.09.08. За приписами статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. Як установлено апеляційним судом, договір від 31.07.07 про надання охоронних послуг є припиненим з 01.10.08, і з цього часу відповідач не користувався послугами позивача з охорони об'єкту. Судом апеляційної інстанції також установлено, що відповідачем розрахунки за надані позивачем послуги до липня 2008 проведені повністю, заборгованість у відповідача виникла за серпень та вересень 2008 року, і становить 24 000, 00 грн. Виходячи з того, що апеляційним судом не установлений факт надання позивачем охоронних послуг у період після 01.10.08, висновок апеляційного суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у розмірі 24000, 00 грн., а відтак і наявність підстав для нарахування на цю суму боргу річних та інфляційних визнається правомірними. Щодо відмови судів у стягненні 20000,00 грн, то відшкодування витрат з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, втім надавши оцінку усім документам, наданим позивачем на підтвердження цих вимог, апеляційним судом, як і судом першої інстанції, не установлено факту надання адвокатом ОСОБА_6 адвокатських послуг при розгляді даної справи. Посилання скаржника на порушення судами приписів статей 188, 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки такі твердження ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.14 у справі № 57/196 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-11" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець