Постанова

від 19.03.2014 по справі 826/18047/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2014 року 08 год. 55 хв. № 826/18047/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лукс Гуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 вересня 2013 року № 42726552207, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Лукс Гуд» (далі - позивач, ТОВ «Лукс Гуд») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 вересня 2013 року № 42726552207.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.08.2013р. № 229/26-55-22-07/37506908, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лукс Гуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Горант Плюс» (ідентифікаційний код 35735286) за лютий та березень 2012 року, документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д, додаткові документи (зокрема: роздруківки Актів Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.04.2013р. № 243/22-7/35735286 та від 08.10.2012р. № 598/22-7/35735286 про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Горант Плюс» (ідентифікаційний код 35735286) за лютий і березень 2012 року. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Лукс Гуд» (ідентифікаційний код 37506908) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Горант Плюс» (ідентифікаційний код 35735286) за лютий та березень 2012 року, за результатами якої складений Акт від 16.08.2013р. № 229/26-55-22-07/37506908. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Лукс Гуд» допустило порушення норм п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний період лютий 2012 року на суму 202 785, 00 грн. та за звітний період березень 2012 року - 126 927, 80 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: висновках Актів ДПІ у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.04.2013р. № 243/22-7/35735286 та від 08.10.2012р. № 598/22-7/35735286 про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Горант Плюс» (ідентифікаційний код 35735286) за лютий і березень 2012 року. За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013р. № 42726552207, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по даній справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

20 січня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що 16 серпня 2013 року згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 і 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 09.08.2013р. № 862, працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Лукс Гуд» (ідентифікаційний код 37506908) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Горант Плюс» (ідентифікаційний код 35735286) за лютий та березень 2012 року, за результатами якої складений Акт від 16.08.2013р. № 229/26-55-22-07/37506908 (далі - Акт перевірки).

Перелік первинних документів позивача, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Лукс Гуд» з суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Горант Плюс» (ідентифікаційний код 35735286) - договори про надання послуг від 25.01.2012р. № 25/1 та від 14.02.2012р. № 14/2, договори поставки від 24.02.2012р. № 24/2 та від 28.02.2012р. № 28/2. За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту за лютий-березень 2012 року податок на додану вартість на загальну суму 329 712, 00 грн. (в т.ч. за лютий 2012 року - 202 785, 00 грн., за березень 2012 року - 126 927, 80 грн.).

При цьому працівником відповідача при проведенні вказаної документальної перевірки позивача були враховані висновки Актів Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.04.2013р. № 243/22-7/35735286 та від 08.10.2012р. № 598/22-7/35735286 про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Горант Плюс» (ідентифікаційний код 35735286) за лютий і березень 2012 року. Згідно текстів цих Актів в ході проведення звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ «Горант Плюс» на користь ТОВ «Лукс Гуд» у зв'язку з ненаданням підприємством підтверджуючих первинних документів. На думку працівників ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, правочини укладені ТОВ «Горант Плюс» здійснені без мети настання реальних наслідків, в силу норм ч. 1 і 5 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, та відповідно такими, що не створюють правових наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку, що наявні у ТОВ «Лукс Гуд» податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ «Горант Плюс» не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 16.08.2013р. № 229/26-55-22-07/37506908 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Лукс Гуд» наступних норм законодавства України: п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 329 186, 00 грн., в т.ч. за лютий 2012 року на суму 202 258, 00 грн., за березень 2012 року - 126 928, 00 грн.

04 вересня 2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 16.08.2013р. № 229/26-55-22-07/37506908 прийняла спірне по даній справі податкове повідомлення-рішення за № 42726552207, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 п. 58.1 ст. 58, п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Лукс Гуд» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 411 483, 00 грн., в т.ч. 329 186, 00 грн. - основний платіж, 82 297, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.11.2013р. № 6187/10/26-15-10-04, винесеного за результатами розгляду первинної скарги ТОВ «Лукс Гуд» на податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013р. № 42726552207, дана скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013р. відповідно - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом січня-лютого 2012 року між ТОВ «Лукс Гуд» (Замовник, Покупець), в особі директора ОСОБА_1, і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Горант Плюс» (Виконавець, Постачальник), в особі директора ОСОБА_2, було укладено ряд аналогічних за змістом письмових договорів про надання послуг і договір поставки, а саме:

- 25 січня 2012 року договір про надання послуг за № 25/1, згідно якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується виконати відповідно до умов цього Договору роботи з нанесення логотипу на давальницьку сировину, надану Замовником (згідно Додатку № 1), а Замовник, в свою чергу, - прийняти готову продукцію і сплатити вартість робіт Виконавця (згідно Додатку № 2). Ціна на продукцію, що поставляється Замовнику за цим Договором, визначені сторонами в Додатку № 3.

Нанесення логотипу на давальницьку сировину Замовника, найменування (асортимент), кількість якого, вказані в Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Давальницька сировина поставляється Замовником, та приймання якої за кількістю та якістю здійснюється на складі Виконавця відповідно до умов цього Договору за участю уповноважених осіб сторін.

Виконавець поставляє Замовнику готову продукцію на умовах згідно Інкотермс.

За результатами детального аналізу тексту вказаного Договору судом встановлено, що питання щодо способу поставки сировини та конкретний порядок та суб'єкти поставки готової продукції на адресу Замовника не визначені.

- 14 лютого 2012 року договір про надання послуг за № 14/2, згідно якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується надати у відповідності до умов цього Договору послуги з шліфування основи дна чашок та блюдець з подальшим їх пакуванням, наданих Замовником за Актом прийому-передачі (Додаток № 1), а Замовник, в свою чергу, - прийняти готову продукцію і сплатити вартість робіт Виконавця (згідно Додатку № 2). Вартість наданих послуг за цим Договором, визначених сторонами у Додатку № 3.

Замовник отримує від Виконавця готову продукцію шляхом самовивозу;

- 24 лютого 2012 року договір поставки за № 24/2, згідно якого Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність Покупця за його замовленням Продукцію, відповідно до Додатку, який є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити. Кількість, асортимент, одиниці вимру, ціна за кожну одиницю Продукції, гарантійний строк, місце поставки та строк поставки зазначаються у відповідному Додатку. Поставка Продукції здійснюється Постачальником за рахунок Покупця;

- 28 лютого 2012 року договір про надання послуг за № 28/2, згідно якого Виконавець за завданням Замовника зобов'язується надати Замовнику послуги та/або виконати роботи, а Замовник зобов'язався прийняти і сплатити надані Виконавцем послуги, в порядку і на умовах визначених цим Договором та Додатками до нього, які є невід'ємною його частиною. Перелік наданих послуг, їх кількість і вартість, а також терміни надання, у кожному конкретному випадку, визначаються Сторонами в Додатках до цього Договору, що також є невід'ємною його частиною.

За результатами детального аналізу тексту вказаного Договору судом встановлено, що питання щодо способу поставки сировини та конкретний порядок та суб'єкти поставки готової продукції на адресу Замовника, порядок обміну інформацією не визначені.

На підтвердження фактів отримання вказаних послуг і товарів від ТОВ «Горант Плюс» позивач надав до суду копії наступних документів:

- договору про надання послуг від 25.01.2012р. № 25/1;

- додатку № 1 до Договору - акта прийому-передачі давальницької сировини (паперових окулярів) в кількості 477 000 шт з Додатком № 1 до нього;

- додатку № 2 до Договору - акта прийому-передачі готової продукції (паперових окулярів з логотипом на душках «Always» в кількості 477 000 шт»);

- додатку № 3 до Договору - специфікації («нанесення логотипу на душках «Always» (тираж 477 000 шт);

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.02.2012р. № ОУ-0000005 на суму 400 680, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуги з нанесення логотипу на душках «Always» (тираж 477 000 шт);

- договору про надання послуг від 14.02.2012р. № 14/2;

- додатку № 1 до Договору - акта прийому-передачі давальницької сировини (чашки маленьких і великих «Амбасадор», блюдець маленьких і великих «Амбасадор») в кількості 29 808 пар великих та 46 464 пар маленьких;

- додатку № 2 до Договору - акта прийому-передачі готової продукції (чашки маленьких і великих «Амбасадор», блюдець маленьких і великих «Амбасадор» в кількості 29 808 пар великих та 46 464 пар маленьких);

- додатку № 3 до Договору - специфікації («шліфування основи дна блюдець та чашки «Амбасадор» (велике, тираж 25 500 пар/мале, тираж 46 000 пар) з пакуванням»);

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.02.2012р. № ОУ-0000007 на суму 816 030, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуг з шліфування основи дна блюдець та чашок «Амбасадор» (велике, тираж 25 500 пар/мале, тираж 46 000 пар) з пакуванням);

- договору поставки від 24.02.2012р. № 24/2 з Додатком № 1 до нього;

- акта прийому-передачі від 29.02.2012р., згідно якого Покупець видав, а Постачальник прийняв вироби з пластмаси - пластикові бейдж в наборі (3 шт бейджів в наборі) в п/е пакетику - 200 000 шт.;

- видаткової накладної від 06.03.2012р. № РН-0000027 на суму 478 000, 00 грн. (з ПДВ) - щодо поставки

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.03.2012р. № ОУ-0000008 на суму 31 484, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуг з формування наборів;

- договору від 28.02.2012р. № 28/2 з Додатком № 1 до нього;

- акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.03.2012р. № ОУ-0000009 на суму 252 082, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуг з нанесення на вставку для гребінця логотипу «Taft» (тираж 50 000)(розмір 11*16 мм) та формування виробу (упаковки);

- копії виписок банку з розрахункового рахунку позивача за 27.02.2012р., 20.03.2012р., 09.04.2012р., 17.04.2012р. з відомостями про: (1) сплату коштів «за послуги зг рах № СФ-0000167 від 03.02.2012 року» на суми 97 000, 00 грн. (з ПДВ) та 400 680, 00 грн. (з ПДВ) на користь ТОВ «Горант Плюс» на рахунок № 2600800122028 в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» (МФО 380054)(хоча в тексті Договору від 25.01.2012р. № 25/1 містять відомості про інші платіжні реквізити Виконавця); (2) сплату коштів «за роботи згідно договору № 14/2 від 14 лютого 2012 року» на користь ТОВ «Горант Плюс» в сумі 780 000, 00 грн. (з ПДВ) - на рахунок № 260023014516 в АТ «Банк «Таврика» (МФО 300788); (3) сплату коштів «за роботи згідно договору № 14/2 від 14 лютого 2012 року» на користь ТОВ «Горант Плюс» в сумі 36 030, 00 грн. (з ПДВ) - на рахунок № 2600800122028 в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» (МФО 380054) та сплату коштів «за роботи згідно договору № 24/2 від 24 лютого 2012 року» на користь ТОВ «Горант Плюс» в сумі 509 484, 00 грн. (з ПДВ) - на рахунок № 2600800122028 в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» (МФО 380054)(хоча в тексті Договорів від 14.02.2012р. № 14/2 та від 24.02.2012р. № 24/2 містять відомості про інші платіжні реквізити Виконавця); (4) сплату коштів «за роботи згідно договору № 28/2 від 28 лютого 2012 року» на користь ТОВ «Горант Плюс» в сумі 252 082, 80 грн. (з ПДВ) - на рахунок № 2600800122028 в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» (МФО 380054)(хоча в тексті Договору від 28.02.2012р. № 28/2 містять відомості про інші платіжні реквізити Виконавця).

- податкових накладних від 06.02.2012р. № 3 на суму 400 680, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 66 780, 00 грн.), від 27.07.2012р. № 15 на суму 816 030, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 136 005, 00 грн.), від 06.03.2012р. № 2 на суму 509 484, 00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 84 914, 00 грн.) та від 15.03.2012р. № 8 на суму 252 082, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 42 013, 80 грн.), які підписані однією особою - ОСОБА_2 та скріплені печаткою ТОВ «Горант Плюс». Вся сума податку на додану вартість по вказаним податковим накладним була повністю включена позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди лютий і березень 2012 року;

- витягів з Єдиного реєстру податкових накладних за лютий і березень 2012 року.

Інших первинних і розрахункових документів, оформлених на підставі Договорів про надання послуг та поставки, зокрема: рахунків на оплату послуг (робіт), подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, документів на підтвердження затвердження Замовником (ТОВ «Лукс Гуд») ескізів, оригінал-макетів, листівок, плакатів та інших поліграфічних матеріалів, позивач суду не пред'явив.

Натомість позивач надав суду копії інших документів: статуту ТОВ «Лукс Гуд», довідки органу статистики відносно ТОВ «Лукс Гуд» станом на 26.03.2012р.; первинних і розрахункових документів, оформлених ТОВ «Лукс Гуд» в ході виконання своїх зобов'язань за письмовими договорами купівлі-продажу/підряду та усними угодами, укладеними з третіми особами, щодо реалізації товарів та виконання робіт з виготовлення продукції (в т.ч. самих договорів, видаткових і податкових накладних, товарно-транспортних накладних, митних декларацій, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оформлених ТОВ «Лукс Гуд» з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 по господарським операціям з перевезення вантажів, виписок банку по розрахунковому рахунку ТОВ «Лукс Гуд» за лютий-квітень 2012 року; договору на експедиційне обслуговування вантажів від 27.02.2012р. № КЛ-0429-22.02.12, укладеного ТОВ «Лукс Гуд» (як Замовника) з ТОВ «Яртранс Лоджістік» (Експедитор) та первинних документів, оформлених на його виконання (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних); витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Горант Плюс» станом на 19.11.2013р., тощо.

Разом з тим, з наявних матеріалів справи судом не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірних правочинами та наведеними первинними, розрахунковими та іншими документами, оформленими (отриманими) ТОВ «Лукс Гуд» в ході здійснення звичайної господарської діяльності, оскільки такі документи самі по собі не свідчать про активну участь ТОВ «Горант Плюс» в процесі надання описаних вище послуг і поставки готової продукції.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних і розрахункових документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема первинні, які б підтверджували факти дійсного надання ТОВ «Горант Плюс» на адресу позивача послуг з виготовлення продукції та її поставки, передбачених Договорами від 25.01.2012р. № 25/1, від 14.02.2012р. № 14/2, від 24.02.2012р. № 24/2 та від 28.02.2012р. № 28/2.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведений факт здійснення господарських операцій з отримання зазначених послуг від контрагента належними первинними документами, а тому відповідно віднесення сум коштів та податку на додану вартість з вартості таких послуг до валових витрат і податкового кредиту, є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукс Гуд» відмовити .

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова