Постанова

від 22.05.2014 по справі 826/18047/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18047/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О. В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукс Гуд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукс Гуд" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2013 року № 42726552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Лукс Гуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Горант Плюс» за лютий та березень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 16.08.2013р. № 229/26-55-22-07/37506908, яким виявлено порушення вимог п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний період лютий 2012 року на суму 202 785, 00 грн. та за звітний період березень 2012 року - 126 927, 80 грн.

На підставі акту перевірки, 04.09.2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла податкове повідомлення-рішення № 42726552207, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 п. 58.1 ст. 58, п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, визначило ТОВ «Лукс Гуд» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 411 483, 00 грн., в т.ч. 329 186, 00 грн. - основний платіж, 82 297, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

На думку відповідача, наявні у ТОВ «Лукс Гуд» податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ «Горант Плюс» не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Встановлено, що протягом січня-лютого 2012 року між ТОВ «Лукс Гуд» (Замовник, Покупець), в особі директора Бондарчук С. В., і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Горант Плюс» (Виконавець, Постачальник), в особі директора Альшевської О. В., було укладено письмові договори про надання послуг і договір поставки, а саме:

- 25.01.2012 року договір про надання послуг № 25/1, згідно якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується виконати відповідно до умов цього Договору роботи з нанесення логотипу на давальницьку сировину, надану Замовником (згідно Додатку № 1), а Замовник, в свою чергу, - прийняти готову продукцію і сплатити вартість робіт Виконавця (згідно Додатку № 2). Ціна на продукцію, що поставляється Замовнику за цим Договором, визначені сторонами в Додатку № 3.

- 14.02.2012 року договір про надання послуг № 14/2, згідно якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується надати у відповідності до умов цього Договору послуги з шліфування основи дна чашок та блюдець з подальшим їх пакуванням, наданих Замовником за Актом прийому-передачі (Додаток № 1), а Замовник, в свою чергу, - прийняти готову продукцію і сплатити вартість робіт Виконавця (згідно Додатку № 2). Вартість наданих послуг за цим Договором, визначених сторонами у Додатку № 3. Замовник отримує від Виконавця готову продукцію шляхом самовивозу;

- 24.02.2012 року договір поставки за № 24/2, згідно якого Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність Покупця за його замовленням Продукцію, відповідно до Додатку, який є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити. Кількість, асортимент, одиниці вимру, ціна за кожну одиницю Продукції, гарантійний строк, місце поставки та строк поставки зазначаються у відповідному Додатку. Поставка Продукції здійснюється Постачальником за рахунок Покупця;

- 28.02.2012 року договір про надання послуг за № 28/2, згідно якого Виконавець за завданням Замовника зобов'язується надати Замовнику послуги та/або виконати роботи, а Замовник зобов'язався прийняти і сплатити надані Виконавцем послуги, в порядку і на умовах визначених цим Договором та Додатками до нього, які є невід'ємною його частиною. Перелік наданих послуг, їх кількість і вартість, а також терміни надання, у кожному конкретному випадку, визначаються Сторонами в Додатках до цього Договору, що також є невід'ємною його частиною.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України від 02.12.2010р. №2755-IV визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження реальності господарських відносин позивачем надано копії договору про надання послуг від 25.01.2012р. № 25/1; додатку № 1 до Договору - акта прийому-передачі давальницької сировини (паперових окулярів) в кількості 477 000 шт. з Додатком № 1 до нього; додатку № 2 до Договору - акта прийому-передачі готової продукції (паперових окулярів з логотипом на душках «Always» в кількості 477 000 шт»); додатку № 3 до Договору - специфікації («нанесення логотипу на душках «Always» (тираж 477 000 шт); акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.02.2012р. № ОУ-0000005 на суму 400 680, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуги з нанесення логотипу на душках «Always» (тираж 477 000 шт); договору про надання послуг від 14.02.2012р. № 14/2; додатку № 1 до Договору - акта прийому-передачі давальницької сировини (чашки маленьких і великих «Амбасадор», блюдець маленьких і великих «Амбасадор») в кількості 29 808 пар великих та 46 464 пар маленьких; додатку № 2 до Договору - акта прийому-передачі готової продукції (чашки маленьких і великих «Амбасадор», блюдець маленьких і великих «Амбасадор» в кількості 29 808 пар великих та 46 464 пар маленьких); додатку № 3 до Договору - специфікації («шліфування основи дна блюдець та чашки «Амбасадор» (велике, тираж 25 500 пар/мале, тираж 46 000 пар) з пакуванням»); акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.02.2012р. № ОУ-0000007 на суму 816 030, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуг з шліфування основи дна блюдець та чашок «Амбасадор» (велике, тираж 25 500 пар/мале, тираж 46 000 пар) з пакуванням); договору поставки від 24.02.2012р. № 24/2 з Додатком № 1 до нього; акта прийому-передачі від 29.02.2012р., згідно якого Покупець видав, а Постачальник прийняв вироби з пластмаси - пластикові бейдж в наборі (3 шт бейджів в наборі) в п/е пакетику - 200 000 шт.; видаткової накладної від 06.03.2012р. № РН-0000027 на суму 478 000, 00 грн. (з ПДВ) - щодо поставки, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.03.2012р. № ОУ-0000008 на суму 31 484, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуг з формування наборів; договору від 28.02.2012р. № 28/2 з Додатком № 1 до нього; акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.03.2012р. № ОУ-0000009 на суму 252 082, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуг з нанесення на вставку для гребінця логотипу «Taft» (тираж 50 000)(розмір 11*16 мм) та формування виробу (упаковки).

Також надано копії виписок банку з розрахункового рахунку позивача за 27.02.2012р., 20.03.2012р., 09.04.2012р., 17.04.2012р., податкових накладних від 06.02.2012р. № 3 на суму 400 680, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 66 780, 00 грн.), від 27.07.2012р. № 15 на суму 816 030, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 136 005, 00 грн.), від 06.03.2012р. № 2 на суму 509 484, 00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 84 914, 00 грн.) та від 15.03.2012р. № 8 на суму 252 082, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 42 013, 80 грн.), витягів з Єдиного реєстру податкових накладних за лютий і березень 2012 року.

В матеріалах справи містяться копії статуту ТОВ «Лукс Гуд», довідки органу статистики відносно ТОВ «Лукс Гуд» станом на 26.03.2012р.; первинних і розрахункових документів, оформлених ТОВ «Лукс Гуд» в ході виконання своїх зобов'язань за письмовими договорами купівлі-продажу/підряду та усними угодами, укладеними з третіми особами, щодо реалізації товарів та виконання робіт з виготовлення продукції (в т.ч. самих договорів, видаткових і податкових накладних, товарно-транспортних накладних, митних декларацій, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оформлених ТОВ «Лукс Гуд» з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 по господарським операціям з перевезення вантажів, виписок банку по розрахунковому рахунку ТОВ «Лукс Гуд» за лютий-квітень 2012 року; договору на експедиційне обслуговування вантажів від 27.02.2012р. № КЛ-0429-22.02.12, укладеного ТОВ «Лукс Гуд» (як Замовника) з ТОВ «Яртранс Лоджістік» (Експедитор) та первинних документів, оформлених на його виконання (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних); витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Горант Плюс» станом на 19.11.2013р.

На момент укладання та здійснення правочинів між позивачем та ТОВ «Гарант плюс», останній був зареєстрований платником податку на додану вартість і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер. На час здійснення господарських відносин, контрагент позивача знаходився в ЄДРПОУ, за адресою зазначеною в статутних документах та звітував до податкових органів.

Крім того, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариством до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Укладаючи угоди зі своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження його господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові ВАСУ від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція повністю відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

Відтак, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства та права на отримання податкового кредиту.

Таким чином, з'ясувавши характер та зміст спірних операцій з поставки товарів, дослідивши усі первинні документи, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення відповідних операцій з поставки, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачем доведено реальне здійснення господарських операцій та правомірного формування витрат для цілей визначення податкового кредиту, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 року № 42726552207 року є таким, що прийняте податковим органом протиправно.

Враховуючи вищевикладене, апелянтом було надано вагомі докази на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають вимогам закону і спростовуються доводами апеляційної.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукс Гуд" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукс Гуд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2014 року - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукс Гуд" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 року № 42726552207 року прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 27.05.2014 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 27.05.2014 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.