Ухвала

від 16.03.2015 по справі 826/18047/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

16 березня 2015 року м. Київ В/800/1430/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Карась О.В., Маринчак Н.Є., Олендер І.Я., Рибченко А.О.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління у м. Києві (далі - Інспекція) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014

у справі № 826/18047/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лукс Гуд»

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2014 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014, назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 № 42726552207

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 постанову суду апеляційної інстанції зі спору залишено без змін.

Інспекція звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014, в якій просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій зі спору та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014 у справі № 826/1797/14.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 20.11.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України виходив з того, що реальність виконання господарських операцій з поставки позивачеві послуг у рамках правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Горант Плюс» підтверджується документально, тоді як податковою інспекцією не доведено обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

У той же час ухвала суду касаційної інстанції від 02.10.2014 у справі № 826/1797/14 (на яку посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС) мотивована тим, що подані платником первинні документи на обґрунтування права на відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту не містять необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг та зміст господарських операцій та не дозволяють встановити зв'язок цих операцій з господарською діяльністю платника.

Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014, про перегляд якої подана заява, та додане до заяви рішення цього суду прийняті за різних обставин щодо документальної підтвердженості сформованих платником даних податкового обліку, що не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління у м. Києві у допуску справи № 826/18047/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась Н.Є. Маринчак І.Я. Олендер А.О. Рибченко