Ухвала

від 20.11.2014 по справі 826/18047/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/31912/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року

у справі № 826/18047/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукс Гуд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лукс Гуд» (далі - позивач, ТОВ «Лукс Гуд») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 4 вересня 2013 року № 42726552207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Лукс Гуд» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2014 року скасовано та прийнято нову. Позовні вимоги ТОВ «Лукс Гуд» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 4 вересня 2013 року № 42726552207.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 4 вересня 2013 року № 42726552207 (визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 411 483, 00 грн., в т.ч. 329 186, 00 грн. - основний платіж, 82 297, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 16 серпня 2013 року № 229/26-55-22-07/37506908, про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198 , пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) , що призвело до завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний період лютий 2012 року на суму 202 785, 00 грн. та за звітний період березень 2012 року - 126927, 80 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ТОВ «Горант Плюс», оскільки господарські операції із зазначеним суб'єктом господарювання не спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції виходив із вірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, за змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, изначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, протягом січня-лютого 2012 року між ТОВ «Лукс Гуд» (Замовник, Покупець), в особі директора Бондарчук С. В., і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Горант Плюс» (Виконавець, Постачальник), в особі директора Альшевської О. В., було укладено письмові договори про надання послуг і договір поставки, а саме:

- від 25 січня 2012 року договір про надання послуг № 25/1, згідно якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується виконати відповідно до умов цього Договору роботи з нанесення логотипу на давальницьку сировину, надану Замовником (згідно Додатку № 1), а Замовник, в свою чергу, - прийняти готову продукцію і сплатити вартість робіт Виконавця (згідно Додатку № 2). Ціна на продукцію, що поставляється Замовнику за цим Договором, визначені сторонами в Додатку № 3.

- від 14 лютого 2012 року договір про надання послуг № 14/2, згідно якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується надати у відповідності до умов цього Договору послуги з шліфування основи дна чашок та блюдець з подальшим їх пакуванням, наданих Замовником за Актом прийому-передачі (Додаток № 1), а Замовник, в свою чергу, - прийняти готову продукцію і сплатити вартість робіт Виконавця (згідно Додатку № 2). Вартість наданих послуг за цим Договором, визначених сторонами у Додатку № 3. Замовник отримує від Виконавця готову продукцію шляхом самовивозу;

- від 24 січня 2012 року договір поставки за № 24/2, згідно якого Постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність Покупця за його замовленням Продукцію, відповідно до Додатку, який є невід'ємною частиною цього договору, а Покупець зобов'язується його прийняти та оплатити. Кількість, асортимент, одиниці вимру, ціна за кожну одиницю Продукції, гарантійний строк, місце поставки та строк поставки зазначаються у відповідному Додатку. Поставка Продукції здійснюється Постачальником за рахунок Покупця;

- від 28 лютого 2012 року договір про надання послуг за № 28/2, згідно якого Виконавець за завданням Замовника зобов'язується надати Замовнику послуги та/або виконати роботи, а Замовник зобов'язався прийняти і сплатити надані Виконавцем послуги, в порядку і на умовах визначених цим Договором та Додатками до нього, які є невід'ємною його частиною. Перелік наданих послуг, їх кількість і вартість, а також терміни надання, у кожному конкретному випадку, визначаються Сторонами в Додатках до цього Договору, що також є невід'ємною його частиною.

На підтвердження реальності господарських відносин позивачем надано копії договору про надання послуг від 25 січня 2012 року. № 25/1; додатку № 1 до Договору - акта прийому-передачі давальницької сировини (паперових окулярів) в кількості 477 000 шт. з Додатком № 1 до нього; додатку № 2 до Договору - акта прийому-передачі готової продукції (паперових окулярів з логотипом на душках «Always» в кількості 477 000 шт.»); додатку № 3 до Договору - специфікації («нанесення логотипу на душках «Always» (тираж 477 000 шт.); акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 6 лютого 2012 року № ОУ-0000005 на суму 400 680, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуги з нанесення логотипу на душках «Always» (тираж 477 000 шт.); договору про надання послуг від 14 лютого 2012 року № 14/2; додатку № 1 до Договору - акта прийому-передачі давальницької сировини (чашки маленьких і великих «Амбасадор», блюдець маленьких і великих «Амбасадор») в кількості 29 808 пар великих та 46 464 пар маленьких; додатку № 2 до Договору - акта прийому-передачі готової продукції (чашки маленьких і великих «Амбасадор», блюдець маленьких і великих «Амбасадор» в кількості 29808 пар великих та 46 464 пар маленьких); додатку № 3 до Договору - специфікації («шліфування основи дна блюдець та чашки «Амбасадор» (велике, тираж 25 500 пар/мале, тираж 46 000 пар) з пакуванням»); акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27 лютого 2012 року № ОУ-0000007 на суму 816 030, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуг з шліфування основи дна блюдець та чашок «Амбасадор» (велике, тираж 25 500 пар/мале, тираж 46 000 пар) з пакуванням); договору поставки від 24 лютого 2012 року № 24/2 з Додатком № 1 до нього; акта прийому-передачі від 29 лютого 2012 року, згідно якого Покупець видав, а Постачальник прийняв вироби з пластмаси - пластикові бейдж в наборі (3 шт. бейджів в наборі) в п/е пакетику - 200 000 шт.; видаткової накладної від 6 березня 2012 року № РН-0000027 на суму 478 000, 00 грн. (з ПДВ) - щодо поставки, акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 6 березня 2012 року № ОУ-0000008 на суму 31 484, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуг з формування наборів; договору від 28 лютого 2012 року № 28/2 з Додатком № 1 до нього; акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15 березня 2012 року. № ОУ-0000009 на суму 252 082, 00 грн. (з ПДВ) - щодо надання послуг з нанесення на вставку для гребінця логотипу «Taft» (тираж 50 000)(розмір 11*16 мм) та формування виробу (упаковки).

Також суду надано копії виписок банку з розрахункового рахунку позивача податкових накладних), витягів з Єдиного реєстру податкових накладних за лютий і березень 2012 року.

В матеріалах справи містяться копії статуту ТОВ «Лукс Гуд», довідки органу статистики відносно ТОВ «Лукс Гуд» станом на 26 березня 2012 року; первинних і розрахункових документів, оформлених ТОВ «Лукс Гуд» в ході виконання своїх зобов'язань за письмовими договорами купівлі-продажу/підряду та усними угодами, укладеними з третіми особами, щодо реалізації товарів та виконання робіт з виготовлення продукції (в т.ч. самих договорів, видаткових і податкових накладних, товарно-транспортних накладних, митних декларацій, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), оформлених ТОВ «Лукс Гуд» з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 по господарським операціям з перевезення вантажів, виписок банку по розрахунковому рахунку ТОВ «Лукс Гуд» за лютий-квітень 2012 року; договору на експедиційне обслуговування вантажів від 27 лютого 2012 року № КЛ-0429-22.02.12, укладеного ТОВ «Лукс Гуд» (як Замовника) з ТОВ «Яртранс Лоджістік» (Експедитор) та первинних документів, оформлених на його виконання (актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних); витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Горант Плюс» станом на 19 листопада 2013 року

На момент укладання та здійснення правочинів між позивачем та ТОВ «Гарант плюс», останній був зареєстрований платником податку на додану вартість і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер. На час здійснення господарських відносин, контрагент позивача знаходився в ЄДРПОУ, за адресою зазначеною в статутних документах та звітував до податкових органів.

Укладаючи угоди зі своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження його господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку підтверджують правильність висновку судів про недоведеність відповідачем факту допущення позивачем порушень вимог законодавства у сфері оподаткування.

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалене по справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: Ю.І. Цвіркун

В.П. Юрченко