Постанова

від 24.03.2014 по справі 826/322/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 березня 2014 року 16:39 справа №826/322/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача : Корнійчук Н.В.;

відповідача: Іващенко О.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейд маркет Ф.К.А.У." доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "реал, - Гіпермаркет Україна" (далі по тексту - позивач, ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2012 року №0001942220/8254, №0001952220/8255 та №0001962220/8253.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/322/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивача ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" замінено на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд маркет Ф.К.А.У." (далі по тексту - ТОВ "Трейд маркет Ф.К.А.У.").

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року об'єднано позовні вимоги в адміністративних справах №826/322/13-а та №2а-15522/11/2670 за позовом ТОВ "Трейд маркет Ф.К.А.У." до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2011 року №0001172302, №0001182302 та №0001192302 в одне провадження, справі присвоєно номер №826/322/13-а.

Судом замінено відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - ДПІ у Дарницькому районі).

В судовому засіданні 24 березня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26 липня 2012 року №0001942220/8254 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту пунктів 138.1-138.4, 138.6 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.7, 139.1.21 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 153 852,00 грн., у тому числі за основним платежем - 153 852,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26 липня 2012 року №0001952220/8255 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 150.1 статті 150 та згідно з пунктом 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року на суму 223 419 563,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26 липня 2012 року №0001962220/8253 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.4 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 1 556 648,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 02 липня 2012 року №315/22-20/35030945 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" (код за ЄДРПОУ 35030945) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2013 року"(далі по тексту - Акт перевірки 1).

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.6 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року встановлено завищення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 84 470 356,00 грн.; пунктів 138.1-138.4, 138.6 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.7, 139.1.21 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 та згідно з пунктом 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року на 153 852,00 грн. та завищення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року на 223 419 563,00 грн.; пункту 198.4 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за березень 2012 року на суму 1 556 648,00 грн.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва прийняті у зв'язку з наступними епізодами порушень:

1) до складу валових витрат неправомірно віднесено витрати по придбанню у Компанії "реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ" послуг з надання персоналу, які не підтверджені відповідними документами, які містять в собі вихідну інформацію щодо надання послуг, та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства;

2) до складу валових витрат неправомірно віднесено витрати по взаємовідносинам із фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на потреби, не пов'язані із веденням господарської діяльності (фінансування особистих потреб фізичних осіб);

3) до складу валових витрат неправомірно віднесено витрати з надання юридичних послуг ТОВ "Юридична компанія "Європейські стандарти захисту" для іноземних громадян, які перебували на території України в трудових відносинах з ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна", тобто витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб;

4) до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість неправомірно віднесено витрати та відповідні суми податку на додану вартість, сплачені за консультаційні послуги ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" щодо оподаткування іноземних громадян, які перебували на території України в трудових відносинах з ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна", оскільки дані витрати стосуються особистих потреб фізичних осіб;

5) до складу валових витрат неправомірно віднесено витрати з надання фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку Удод Л.С. інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності на тему "Оптимізація роботи складу";

6) до складу витрат неправомірно повторно віднесено вартість послуг по створенню проекту "Модель міжнародного формату "Гіпермаркет";

7) підприємством завищено від'ємне значення об'єкт оподаткування податком на прибуток за період ІІ-IV квартали 2011 року та за І квартал 2012 року внаслідок того, що за результатами попередніх перевірок згідно акта від 27 квітня 2011 року №2108/2302/35030945 зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування у розмірі 34 142 210,00 грн. та згідно акта від 31 жовтня 2011 року зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на 186 454 596,00 грн.

8) підприємством не враховані дані попередньої перевірки та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, у розмірі 1 526 843,00 грн. згідно акта від 27 квітня 2011 року №2108/2302/35030945 та не подано уточнюючі розрахунки щодо зменшення залишку від'ємного значення в цьому ж розмірі.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001172302 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 696,25 грн., у тому числі за основним платежем - 80 557,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 139,25 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001182302 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.6 та 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону Україну "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 200 рік суму 34 142 210,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001192302 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1 526 843,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 27 квітня 2011 року №2108/2302/3500945 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" (код за ЄДРПОУ 35030945) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.09р. по 31.12.2010р., з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.09р. по 31.12.2010 року"(далі по тексту - Акт перевірки 2).

В Акті перевірки 2 встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.6 та 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону Україну "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 34 142 210,00 грн.; підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80 557,00 грн., у тому числі за червень та грудень 2010 року, та завищення залишку від'ємного значення на суму 1 526 843,00 грн.

Встановлені в Акті перевірки 2 порушення мотивовані наступним:

1) підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг з надання персоналу, отриманих від компанії "реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ"; вартість консультаційних послуг, отриманих від ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" на підставі договору від 03 вересня 2007 року; суми, сплачені за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1023623 від 10 грудня 2009 року;

2) підприємством не виправлено показники податкової та не подано уточнюючі розрахунки коригувань за результатом попередньої перевірки згідно акта перевірки від 07 квітня 2010 року №2109/23-05/35030945 щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2009 року на суму 50 269 824,00 грн., зокрема стосовно неправомірного включення до складу валових витрат вартості послуг із закупівельної діяльності, наданих ТОВ "Метро Груп Байінг Україна", з підстав не пов'язаності вказаних витрат з господарською діяльністю ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна";

3) до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість неправомірно віднесено відповідні суми податку, сплачені в ціні придбаних у ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" консультаційних послуг та не враховано висновки попередньої перевірки згідно акта перевірки від 07 квітня 2010 року №2109/23-05/35030945 щодо зменшення залишку від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 514 734,00 грн. по відносинам із ТОВ "Метро Груп Байінг Україна", як таких, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: витрати на послуги, надані Компанією "реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ", фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ТОВ "Юридична компанія "Європейські стандарти захисту", ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс", ТОВ "Метро Груп Байінг Україна", та суми, сплачені за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, пов'язані з господарською діяльністю товариства та документально підтверджені; до складу валових витрат правомірно віднесено витрати з надання фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку Удод Л.С. інформаційно-консультаційних послуг з питань комерційної діяльності на тему "Оптимізація роботи складу", оскільки вказаний підприємець здійснює діяльність у сфері інформатизації; витрати на створення проекту інтелектуальної власності - "Модель міжнародного формату "Гіпермаркет", правомірно враховані в обліку; результати попередніх актів перевірки оскаржені у судовому порядку, що виключає необхідність подання уточнюючих розрахунків та коригування в обліку.

В письмовому запереченні проти позову відповідач повністю підтримав висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах правовідносин щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість належить встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" з його контрагентами - Компанією "реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ", фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ТОВ "Юридична компанія "Європейські стандарти захисту", ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" та ТОВ "Метро Груп Байінг Україна", мету придбання та обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як підтверджують матеріали справи, 27 квітня 2007 року ТОВ "реал, - Гіпермаркет Україна" (замовник) укладено з Компанією "реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ" (виконавець) угоду про надання персоналу, відповідно до якої нерезидент надає ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" кваліфікований персонал для заповнення вакансій, вказаних у додатку 1 до даної угоди, а позивач зобов'язується перерахувати йому винагороду за надання персоналу згідно із статтею 7 даної угоди, якою, в свою чергу, передбачено, що винагорода за послуги з надання спеціалістів нерезидентом розраховується на основі річних управлінських витрат, прибутковості та ставок наданих спеціалістів і включає заробітну плату, бонуси та інші види гарантій і компенсацій, що надаються кожному працівнику у відповідності до його договору та системи заробітної плати, бонусів, засобів стимулювання та інших виплат, що надаються працівникам нерезидента. Розмір винагороди Компанії "реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ" повинен бути визначений на кожен календарний рік і може включати всі платежі, гарантії та компенсації, що надаються працівникам, які працювали протягом відповідного періоду у позивача та тих, хто звільнився, але має право в даний чи попередній період на подібні виплати, гарантії та компенсації згідно з їх роботою у ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна".

За перевірений період позивач відносив до складу валових витрат витрати по працевлаштуванню іноземних спеціалістів на підставі відповідних актів прийому-передачі послуг.

03 вересня 2007 року між ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" (замовник) та ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" (виконавець) укладено контракт про надання консультаційних послуг, згідно якого виконавець надає замовнику наступні послуги: консультації з податкових та юридичних питань, консультації з питань фінансової та економічної діяльності замовника

На підставі актів надання послуг та податкових накладних, виписаних ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс", позивач відносив до складу валових витрат вартість наданих послуг та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - відповідні суми податку в складі вартості наданих послуг.

17 травня 2011 року між ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" (замовник) та ТОВ "Юридична компанія "Європейські стандарти захисту" (виконавець) укладено договір, за умовами якого останнє надає послуги з оформлення ідентифікаційних кодів для іноземних громадян, надання юридичних консультацій для отримання дозволів на працевлаштування іноземних громадян.

Згідно актів прийому-передачі послуг виконавець надав обумовлені договором послуги, вартість яких включена позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до договорів від 12 січня 2011 року та від 01 жовтня 2009 року, укладених ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_5, останні надають послуги по оформленню документів для іноземних громадян та юридичні консультації щодо підготовки документів для отримання дозволу на працевлаштування, отримання ідентифікаційного коду для іноземця, отримання дозволу на працевлаштування, оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Згідно актів виконаних робіт виконавці надали обумовлені договорами послуги, на підставі яких позивач включав відповідні суми до складу витрат.

03 вересня 2007 року між ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" (замовник) та ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" (виконавець) укладено контракт про надання консультаційних послуг, згідно якого виконавець надає замовнику наступні послуги: консультації з податкових та юридичних питань, консультації з питань фінансової та економічної діяльності замовника

На підставі актів надання послуг та податкових накладних, виписаних ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс", позивач відносив до складу валових витрат вартість наданих послуг та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - відповідні суми податку в складі вартості наданих послуг.

05 травня 2008 року між позивачем та ТОВ "Метро Груп Байінг Україна" укладено договір про надання послуг по закупівельній діяльності №858-MGB-08, відповідно до умов якого позивач залучає ТОВ "Метро Груп Байінг Україна" з метою надання йому послуг, включаючи, але не обмежуючись лише цим, наступні закупівельні та додаткові послуги: узгодження з постачальниками об'ємів поставок та продаж, а також узгодження найбільш вигідних умов на підставі використання максимальних обсягів закупівель; складання списків постачальників з усією необхідною інформацією та артикулами постачальників у відповідній системі; визначення максимально можливого обсягу закупівель; планування та здійснення аналізу зразків; проведення зусиль по розробці та закупівлі асортименту товарів під власними товарними знаками; аналіз опрацьованих позивачем пропозицій по вибору товарів; аналіз розроблених замовником пропозицій щодо вибору предмета, які входять в різні товарні номенклатури; укладення договорів купівлі-продажу з постачальниками від імені позивача на підставі угоди з останнім; отримання сум, узгоджених з позивачем для нього від постачальників у відповідності до статті 6 даного договору та наступне їх перерахування позивачу; зберігання і контроль (моніторинг) укладених договорів по імені та від імені постачальників.

Надання послуг підтверджують акти приймання - передачі робіт (послуг), звіти агента, у яких зазначено суть проведених робіт, а саме: проведення переговорів з постачальниками, введення нових артикулів, проведення робіт щодо зміни цін на товари, що придбаваються позивачем, проведення підписання нових договорів та архівації постачальників в системі, та податкові накладні.

Вартість вказаних послуг віднесена позивачем до складу валових витрат, а відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості послуг - до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зміст Актів перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в Актах перевірки.

Підставою для порушення правил оподаткування податком на прибуток відповідач зазначив не пов'язаність понесених витрат із господаркою діяльністю позивача та відсутність прибутку за перевірений період.

Так, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" здійснює діяльність у сфері торгівлі в неспеціалізованих магазинах, переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Судом встановлено, що придбані у підприємств-постачальників послуги замовлялись з метою провадження господарської діяльності, а саме: послуги з надання персоналу у Компанії "реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ" замовлялись для забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами; консультації з податкових та юридичних питань, консультації з питань фінансової та економічної діяльності замовника, придбані у ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс", послуги з отримання ідентифікаційних номерів для іноземців, які приймались позивачем на роботу, послуги по оформленню документів для іноземних громадян та юридичні консультації щодо підготовки документів для отримання дозволу на працевлаштування, отримання дозволу на працевлаштування, придбані у ТОВ "Юридична компанія "Європейські стандарти захисту", придбані у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_8, спрямовані на працевлаштування іноземних громадян на підприємстві позивача; закупівельні послуги, придбані ТОВ "Метро Груп Байінг Україна", замовлялись зокрема з метою пошуку потенційних постачальників та визначення обсягу закупівель.

Доводи відповідача про наявність у позивача за результатами діяльності від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток не приймаються судом до уваги, оскільки визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податків вартості отриманих послуг до складу валових витрат та сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту, є наявність у нього мети на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями.

При цьому суд звертає увагу, з чим погодився Вищий адміністративний суд України, направляючи справу на новий розгляд, що господарська діяльність, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект у вигляді прибутку, а відсутність прибутку чи збитковість господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю платника податків, оскільки при здійсненні господарської діяльності існує звичайний комерційний ризик не отримати економічної вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, яка в силу частини першої статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2014 року №К/9991/41588/12 К/9991/43111/12, якою справу №2а-15522/11/2670 направлено на новий розгляд, щодо наміру позивача внаслідок виконання ТОВ "Метро Груп Байінг Україна" послуг, суд витребував у позивача відповідні докази та пояснення, на підставі яких встановив, що укладаючи із ТОВ "Метро Груп Байінг Україна" договір про надання закупівельних послуг, ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" розраховувало отримати економічний ефект від отриманих послуг, зокрема набути зв'язки із постачальниками з метою розширення асортименту торгової мережі.

Що стосується посилань відповідача на листи, отримані від ТОВ "ТК-Домтекс", ТОВ "Кушнір", ДП "Спринтер К", ПІІ "Імперіал Тобако Юкрейн" та ТОВ "ТФ "Рудь" щодо відсутності фінансово-господарських відносин з позивачем, суд зауважує, що предметом договору від 05 травня 2008 року №858-MGB-08 ТОВ "Метро Груп Байінг Україна" є не лише укладення договорів з постачальниками, а й проведення з потенційними постачальниками переговорів щодо можливості укладення відповідних договорів.

Позивач надав в матеріали справи відповідні акти прийому-передачі робіт (послуг) та звіти агента, відповідно до яких ТОВ "Метро Груп Байінг Україна" надало професійні послуги з ведення переговорів з постачальниками по здійсненню закупівельної діяльності, зокрема з такими, як ТОВ "ТК-Домтекс", ТОВ "Кушнір", ДП "Спринтер К" та ТОВ "ТФ "Рудь".

Крім того, між ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" та ТОВ "ТК-Домтекс" укладено договір поставки з допомогою ТОВ "Метро Груп Байінг Україна", про що свідчать відповідні договори, додаткові угоди до них, специфікація, товарні накладні.

При цьому суд звертає увагу, що реальність спірних господарських операцій не ставиться під сумнів відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" здійснювало витрати на придбання у Компанії "реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ", фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ТОВ "Юридична компанія "Європейські стандарти захисту", ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" та ТОВ "Метро Груп Байінг Україна" послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що підприємства-постачальники не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував валові витрати (витрати) за перевірений період по взаємовідносинам з Компанією "реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ", фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ТОВ "Юридична компанія "Європейські стандарти захисту", ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" та ТОВ "Метро Груп Байінг Україна", у зв'язку з придбанням у них робіт/послуг.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що на момент здійснення спірних господарських операцій постачальник були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В частині висновків Акта перевірки 2 щодо неправомірного включення до складу валових витрат сум, сплачених за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суд звертає увагу на наступне.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" відносив до складу валових витрат суми, сплачені за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10 грудня 2009 року №1023623, укладеного із ЗАТ "Європейський страховий альянс".

Відповідно до підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку.

Стаття 7 Закону України "Про страхування" встановлює, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.

Як підтверджують реєстраційні свідоцтва та акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, застраховані автомобілі належать позивачу на праві власності та перебувають на обліку як основні засоби.

Враховуючи викладене, витрати, понесені ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та правомірно включались до складу валових витрат.

Досліджуючи можливість включення до складу витрат вартості послуг, наданих фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку Удод Л.С., суд встановив, що 08 вересня 2011 року між ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" та фізичною особою-підприємцем Удод Л.С. укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно якого остання зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги на тему: "Консультування з питань комерційної діяльності "Оптимізація роботи складу". Згідно акта виконаних робіт Удод Л.С. надала обумовлені договором послуги.

При цьому, згідно свідоцтва про сплату єдиного податку від 12 серпня 2011 року серії І №218995, Удод Л.С. є платником єдиного податку.

Згідно підпункту 139.1 12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає можливість включення до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок, у випадку здійснення такою особою діяльності у сфері інформатизації, незалежно від характеру наданих послуг чи проданих товарів.

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 12 серпня 2011 року серії І №218995 фізична особа-підприємець Удод Л.С. здійснює, зокрема діяльність з консультування з питань інформатизації.

За визначенням статті 1 Закону України "Про Національну програму інформатизації" інформатизація - це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

З урахуванням того, що постачальник фізична особа - підприємець Удод Л.С. на здійснює діяльність у сфері інформатизації здійснювала діяльність у сфері інформатизації, у межах якої надавала позивачу послуги, суд вважає правомірним включення до складу витрат вартості наданих послуг за договором від 08 вересня 2011 року.

В частині висновків Акта перевірки 1 про неправомірне віднесення вартості послуг по створенню проекту "Модель міжнародного формату "Гіпермаркет" суд звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що протягом 2009-2011 років позивач створював проект "Модель міжнародного формату "Гіпермаркет", який завершено у першому кварталі 2011 року та отримано авторські майнові права, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 28 березня 2011 року №37627.

У зв'язку із продажем в ІІ кварталі 2011 року інтелектуальних майнових прав, позивач визнав витрати на створення таких прав у цьому ж періоді на суму 5 084 592,32 грн.

На думку відповідача, до спірних правовідносин належить застосовувати норми абзацу другого пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України та, що позивач порушив пункт 138.3 статті 138 Податкового кодексу України щодо повторного включення до складу витрат сум, відображених в частині амортизації.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено що розділ III цього Кодексу щодо справляння податку на прибуток застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року.

Однак, як підтверджують матеріали справи, витрати на проект "Модель міжнародного формату "Гіпермаркет" фактично проведені до 01 квітня 2011 року, тому позивач не міг застосовувати до спірних правовідносин норми пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що почали діяти з 01 квітня 2011 року.

Згідно пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що у цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Відповідно до підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку, зокрема на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Позивач зазначає, що проект "Модель міжнародного формату "Гіпермаркет", як нематеріальний актив, створювався з метою подальшого продажу іншим особам, а тому не підлягав амортизації. Доказів того, що позивач відносив до складу валових витрат амортизаційні витрати на проект "Модель міжнародного формату "Гіпермаркет", відповідачем до суду не надано.

Натомість пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачає, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт,наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Враховуючи викладене, віднесення до складу валових витрат вартості проект "Модель міжнародного формату "Гіпермаркет" не є повторним, оскільки відповідачем не доведено амортизування вказаного проекту, а витрати на нього правомірно визнано у ІІ кварталі 2011 року - періоді визнання доходів від реалізації проекту.

Суд встановив, що частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту сформована позивачем на підставі норм Закону України "Про податок на додану вартість", решта ж на підставі норм Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту з податку на додану вартість містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" та ТОВ "Метро Груп Байінг Україна" послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" та ТОВ "Метро Груп Байінг Україна"- були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" та ТОВ "Метро Груп Байінг Україна, а висновки Акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення є помилковими.

В частині висновків Акта перевірки 2 про не виправлення позивачем показників податкової звітності та не подання уточнюючих розрахунків коригувань за результатом попередньої перевірки згідно акта перевірки від 07 квітня 2010 року №2109/23-05/35030945 щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2009 року на суму 50 269 824,00 грн., зокрема стосовно неправомірного включення до складу валових витрат вартості послуг із закупівельної діяльності, наданих ТОВ "Метро Груп Байінг Україна", з підстав не пов'язаності вказаних витрат з господарською діяльністю ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна", суд зауважує наступне.

За результатами акта перевірки від 07 квітня 2010 року №2109/23-05/35030945 в частині щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2009 року на суму 50 269 824,00 грн. ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не приймалось відповідного податкового повідомлення-рішення, яке б підлягало врахуванню під час складання податкової звітності; у свою чергу акт перевірки від 07 квітня 2010 року №2109/23-05/35030945 та висновки, викладені у ньому, не є рішенням чи дією ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері оподаткування, є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку, та не є обов'язковими.

Таким чином, з урахуванням викладено та спростування порушень в частині неправомірного включення до складу валових витрат вартості послуг із закупівельної діяльності, наданих ТОВ "Метро Груп Байінг Україна", та відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для врахування в податковому обліку ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" висновків акта перевірки від 07 квітня 2010 року №2109/23-05/35030945.

Стосовно висновків Акта перевірки 1 про не врахування позивачем результатів попередніх перевірок згідно Акта перевірки 2 та акта від 31 жовтня 2011 року №7246 при оподаткуванні податком на прибуток та податком на додану вартість суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Як підтверджують матеріали справи, на момент проведення перевірки та складання Акта перевірки 1 прийняті на підставі висновків Акта перевірки 2 та акта від 31 жовтня 2011 року №7246 податкові повідомлення-рішення перебували в процесі судового оскарження, а саме: постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі №2а-15522/11/2670 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2011 року про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 34 142 210,00 грн.; постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2012 року у справі №2а-4703/12/2670 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року №0113431501/64712 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на 186 454 596,00 грн.

Разом з тим, відповідач при складанні Акта перевірки 1 не врахував наявність постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі №2а-15522/11/2670 та відсутність рішення, яке набрало законної сили, у справі №2а-4703/12/2670.

У свою чергу вирішуючи спір, суд встановив, що у справі №2а-4703/12/2670 за позовом ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року №0113431501/64712, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на 186 454 596,00 грн., Вищим адміністративним судом України прийнято постанову від 01 липня 2013 року №К/9991/72729/12.

У вказаній постанові Вищий адміністративний суд України зазначив, що ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" правомірно включило до валових витрат в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування у розмірі 186 454 596,00 грн. та дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року №0113431501/64712 у повному обсязі.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини правомірності формування ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 186 454 596,00 грн. за ІІ квартал 2011 року є встановленими та не підлягають доказуванню.

Що ж стосується від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 34 142 210,00 грн. за період ІІ-IV квартали 2011 року та за І квартал 2012 року на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001182302 та від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 526 843,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001192302, то вище судом спростовано всі порушення податкового законодавства, що встановлені в Акті перевірки 2 (акт від 27 квітня 2011 року №2108/2302/35030945).

Таким чином, позивач не мав правових підстав для коригування податкової звітності та подання уточнюючих розрахунків на підставі Акта перевірки 2 та акта від 31 жовтня 2011 року №7246, ні в частині оподаткування податком на прибуток, ні в частині оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, висновки Акта перевірки 1 про порушення ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.6 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктів 138.1-138.4, 138.6 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.7, 139.1.21 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 та згідно з пунктом 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року на 153 852,00 грн. та завищення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року на 223 419 563,00 грн. та порушення пункту 198.4 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за березень 2012 року на суму 1 556 648,00 грн., спростовані висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 09 серпня 2013 року №2797/7833/7834/7835/13-45.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 23 травня 2011 року №0001172302, №0001182302 та №0001192302 та податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 26 липня 2012 року №0001942220/8254, №0001952220/8255 та №0001962220/8253 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дарницькому районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Трейд маркет Ф.К.А.У." підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд маркет Ф.К.А.У." задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 23 травня 2011 року №0001172302, №0001182302 та №0001192302.

3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби від 26 липня 2012 року №0001942220/8254, №0001952220/8255 та №0001962220/8253.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд маркет Ф.К.А.У." понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 297,40 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто сім гривень сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко