Ухвала

від 18.06.2014 по справі 826/322/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/322/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд маркет Ф.К.А.У.» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «реал, - Гіпермаркет Україна» (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд маркет Ф.К.А.У.») пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2012 року №0001942220/8254, №0001952220/8255 та №0001962220/825.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2014 року об'єднано позовні вимоги в адміністративних справах №826/322/13-а та №2а-15522/11/2670 за позовом ТОВ «Трейд маркет Ф.К.А.У.» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2011 року №0001172302, №0001182302 та №0001192302 в одне провадження, справі присвоєно номер №826/322/13-а.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26 липня 2012 року №0001942220/8254 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту пунктів 138.1-138.4, 138.6 статті138, підпунктів 139.1.1, 139.1.7, 139.1.21 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ «реал, - Гіпермаркет Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 153 852,00 грн., у тому числі за основним платежем - 153 852,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26 липня 2012 року №0001952220/8255 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 150.1 статті 150 та згідно з пунктом 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ «реал, - Гіпермаркет Україна» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року на суму 223 419 563,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 26 липня 2012 року №0001962220/8253 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.4 статті198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ «реал, - Гіпермаркет Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 1 556 648,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 02 липня 2012 року №315/22-20/35030945 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «реал, - Гіпермаркет Україна» (код за ЄДРПОУ 35030945) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року, з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.03.2013 року" (далі по тексту - Акт перевірки 1).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001172302 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 «ТОВ «реал, - Гіпермаркет Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 696,25 грн., у тому числі за основним платежем - 80 557,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 139,25 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001182302 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.6 та 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону Україну «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «реал, - Гіпермаркет Україна» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 200 рік суму 34 142 210,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001192302 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість «ТОВ «реал, - Гіпермаркет Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1 526 843,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 27 квітня 2011 року №2108/2302/3500945 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «реал, - Гіпермаркет Україна» (код за ЄДРПОУ 35030945) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.09р. по 31.12.2010р., з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.10.09р. по 31.12.2010 року» (далі по тексту - Акт перевірки 2).

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містять і статті 138, 139 Податкового кодексу України.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як підтверджують матеріали справи, 27 квітня 2007 року ТОВ «реал, - Гіпермаркет Україна» (замовник) укладено з Компанією «реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ» (виконавець) угоду про надання персоналу, відповідно до якої нерезидент надає ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» кваліфікований персонал для заповнення вакансій, вказаних у додатку 1 до даної угоди, а позивач зобов'язується перерахувати йому винагороду за надання персоналу згідно із статтею 7 даної угоди, якою, в свою чергу, передбачено, що винагорода за послуги з надання спеціалістів нерезидентом розраховується на основі річних управлінських витрат, прибутковості та ставок наданих спеціалістів і включає заробітну плату, бонуси та інші види гарантій і компенсацій, що надаються кожному працівнику у відповідності до його договору та системи заробітної плати, бонусів, засобів стимулювання та інших виплат, що надаються працівникам нерезидента.

За перевірений період позивач відносив до складу валових витрат витрати по працевлаштуванню іноземних спеціалістів на підставі відповідних актів прийому-передачі послуг.

03 вересня 2007 року між ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» (замовник) та ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» (виконавець) укладено контракт про надання консультаційних послуг, згідно якого виконавець надає замовнику наступні послуги: консультації з податкових та юридичних питань, консультації з питань фінансової та економічної діяльності замовника

На підставі актів надання послуг та податкових накладних, виписаних ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», позивач відносив до складу валових витрат вартість наданих послуг та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - відповідні суми податку в складі вартості наданих послуг.

17 травня 2011 року між ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» (замовник) та ТОВ «Юридична компанія «Європейські стандарти захисту» (виконавець) укладено договір, за умовами якого останнє надає послуги з оформлення ідентифікаційних кодів для іноземних громадян, надання юридичних консультацій для отримання дозволів на працевлаштування іноземних громадян.

Згідно актів прийому-передачі послуг виконавець надав обумовлені договором послуги, вартість яких включена позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до договорів від 12 січня 2011 року та від 01 жовтня 2009 року, укладених ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_6, останні надають послуги по оформленню документів для іноземних громадян та юридичні консультації щодо підготовки документів для отримання дозволу на працевлаштування, отримання ідентифікаційного коду для іноземця, отримання дозволу на працевлаштування, оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Згідно актів виконаних робіт виконавці надали обумовлені договорами послуги, на підставі яких позивач включав відповідні суми до складу витрат.

03 вересня 2007 року між ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" (замовник) та ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» (виконавець) укладено контракт про надання консультаційних послуг, згідно якого виконавець надає замовнику наступні послуги: консультації з податкових та юридичних питань, консультації з питань фінансової та економічної діяльності замовника.

На підставі актів надання послуг та податкових накладних, виписаних ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», позивач відносив до складу валових витрат вартість наданих послуг та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - відповідні суми податку в складі вартості наданих послуг.

05 травня 2008 року між позивачем та ТОВ «Метро Груп Байінг Україна» укладено договір про надання послуг по закупівельній діяльності №858-MGB-08, відповідно до умов якого позивач залучає ТОВ «Метро Груп Байінг Україна» з метою надання йому закупівельних та додаткових послуг.

Надання послуг підтверджують акти приймання - передачі робіт (послуг), звіти агента, у яких зазначено суть проведених робіт, а саме: проведення переговорів з постачальниками, введення нових артикулів, проведення робіт щодо зміни цін на товари, що придбаваються позивачем, проведення підписання нових договорів та архівації постачальників в системі, та податкові накладні.

Вартість вказаних послуг віднесена позивачем до складу валових витрат, а відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості послуг - до складу податкового кредиту.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в Актах перевірки.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що придбані у підприємств-постачальників послуги замовлялись з метою провадження господарської діяльності, а саме: послуги з надання персоналу у Компанії «реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ» замовлялись для забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами; консультації з податкових та юридичних питань, консультації з питань фінансової та економічної діяльності замовника, придбані у ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», послуги з отримання ідентифікаційних номерів для іноземців, які приймались позивачем на роботу, послуги по оформленню документів для іноземних громадян та юридичні консультації щодо підготовки документів для отримання дозволу на працевлаштування, отримання дозволу на працевлаштування, придбані у ТОВ «Юридична компанія «Європейські стандарти захисту», придбані у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_6, спрямовані на працевлаштування іноземних громадян на підприємстві позивача; закупівельні послуги, придбані ТОВ «Метро Груп Байінг Україна», замовлялись зокрема з метою пошуку потенційних постачальників та визначення обсягу закупівель.

Доводи відповідача про наявність у позивача за результатами діяльності від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток не приймаються судом до уваги, оскільки визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податків вартості отриманих послуг до складу валових витрат та сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту, є наявність у нього мети на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями.

Господарська діяльність, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект у вигляді прибутку, а відсутність прибутку чи збитковість господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю платника податків, оскільки при здійсненні господарської діяльності існує звичайний комерційний ризик не отримати економічної вигоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, яка в силу частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Позивач надав в матеріали справи відповідні акти прийому-передачі робіт (послуг) та звіти агента, відповідно до яких ТОВ «Метро Груп Байінг Україна» надало професійні послуги з ведення переговорів з постачальниками по здійсненню закупівельної діяльності, зокрема з такими, як ТОВ «ТК-Домтекс», ТОВ «Кушнір», ДП «Спринтер К» та ТОВ «ТФ «Рудь».

Крім того, між ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» та ТОВ «ТК-Домтекс» укладено договір поставки з допомогою ТОВ «Метро Груп Байінг Україна», про що свідчать відповідні договори, додаткові угоди до них, специфікація, товарні накладні.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що реальність спірних господарських операцій не ставиться під сумнів відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач здійснював витрати на придбання у контрагентів послуг для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

За таких підстав, що позивач правомірно формував валові витрати (витрати) за перевірений період по взаємовідносинам з Компанією «реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ», фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ТОВ «Юридична компанія «Європейські стандарти захисту», ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» та ТОВ «Метро Груп Байінг Україна», у зв'язку з придбанням у них робіт/послуг.

Що стосується висновків Акта перевірки 2 щодо неправомірного включення до складу валових витрат сум, сплачених за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів суд звертає увагу на наступне.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» відносив до складу валових витрат суми, сплачені за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10 грудня 2009 року №1023623, укладеного із ЗАТ «Європейський страховий альянс».

Відповідно до підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку.

Стаття 7 Закону України "Про страхування" встановлює, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.

Як підтверджують реєстраційні свідоцтва та акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, застраховані автомобілі належать позивачу на праві власності та перебувають на обліку як основні засоби.

Враховуючи викладене, витрати, понесені ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та правомірно включались до складу валових витрат.

Що стосується включення до складу витрат вартості послуг, наданих фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку ОСОБА_8, колегія суддів зазначає наступне.

08 вересня 2011 року між ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно якого остання зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги на тему: «Консультування з питань комерційної діяльності «Оптимізація роботи складу». Згідно акта виконаних робіт ОСОБА_8 надала обумовлені договором послуги.

При цьому, згідно свідоцтва про сплату єдиного податку від 12 серпня 2011 року серії НОМЕР_1, ОСОБА_8 є платником єдиного податку.

Згідно підпункту 139.1 12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає можливість включення до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок, у випадку здійснення такою особою діяльності у сфері інформатизації, незалежно від характеру наданих послуг чи проданих товарів.

Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 12 серпня 2011 року серії НОМЕР_1 фізична особа-підприємець ОСОБА_8 здійснює, зокрема діяльність з консультування з питань інформатизації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним включення до складу витрат вартості наданих послуг за договором від 08 вересня 2011 року.

В частині висновків Акта перевірки 1 про неправомірне віднесення вартості послуг по створенню проекту «Модель міжнародного формату «Гіпермаркет» слід зазначити наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, протягом 2009-2011 років позивач створював проект «Модель міжнародного формату «Гіпермаркет», який завершено у першому кварталі 2011 року та отримано авторські майнові права, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 28 березня 2011 року №37627.

У зв'язку із продажем в ІІ кварталі 2011 року інтелектуальних майнових прав, позивач визнав витрати на створення таких прав у цьому ж періоді на суму 5 084 592,32 грн.

На думку відповідача, до спірних правовідносин належить застосовувати норми абзацу другого пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України та, що позивач порушив пункт 138.3 статті 138 Податкового кодексу України щодо повторного включення до складу витрат сум, відображених в частині амортизації.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено що розділ III цього Кодексу щодо справляння податку на прибуток застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року.

Однак, як підтверджують матеріали справи, витрати на проект "Модель міжнародного формату «Гіпермаркет» фактично проведені до 01 квітня 2011 року, тому позивач не міг застосовувати до спірних правовідносин норми пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що почали діяти з 01 квітня 2011 року.

Відповідно до підпункту 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку, зокрема на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Позивач зазначає, що проект «Модель міжнародного формату «Гіпермаркет», як нематеріальний актив, створювався з метою подальшого продажу іншим особам, а тому не підлягав амортизації. Доказів того, що позивач відносив до складу валових витрат амортизаційні витрати на проект «Модель міжнародного формату «Гіпермаркет», відповідачем до суду не надано.

Натомість пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України передбачає, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Враховуючи викладене, віднесення до складу валових витрат вартості проект «Модель міжнародного формату "Гіпермаркет» не є повторним, оскільки відповідачем не доведено амортизування вказаного проекту, а витрати на нього правомірно визнано у ІІ кварталі 2011 року - періоді визнання доходів від реалізації проекту.

Судом встановлено, що частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту сформована позивачем на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість», решта ж на підставі норм Податкового кодексу України.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту з податку на додану вартість містить і Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "ПрайсуотерхаусКуперс" та ТОВ "Метро Груп Байінг Україна" послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» та ТОВ «Метро Груп Байінг Україна»- були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість» та пунктом 201.1 статті201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» та ТОВ «Метро Груп Байінг Україна, а висновки Акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від'ємного значення є помилковими.

В частині висновків Акта перевірки 2 про не виправлення позивачем показників податкової звітності та не подання уточнюючих розрахунків коригувань за результатом попередньої перевірки згідно акта перевірки від 07 квітня 2010 року №2109/23-05/35030945 щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2009 року на суму 50 269 824,00 грн., зокрема стосовно неправомірного включення до складу валових витрат вартості послуг із закупівельної діяльності, наданих ТОВ «Метро Груп Байінг Україна», з підстав не пов'язаності вказаних витрат з господарською діяльністю ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна», колегія суддів зазначає, що акт перевірки та висновки, викладені у ньому, не є рішенням чи дією ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері оподаткування, є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку, та не є обов'язковими.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для врахування в податковому обліку ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна»висновків акта перевірки від 07 квітня 2010 року №2109/23-05/35030945.

Стосовно висновків Акта перевірки 1 про не врахування позивачем результатів попередніх перевірок згідно Акта перевірки 2 та акта від 31 жовтня 2011 року №7246 при оподаткуванні податком на прибуток та податком на додану вартість колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

На момент проведення перевірки та складання Акта перевірки 1 прийняті на підставі висновків Акта перевірки 2 та акта від 31 жовтня 2011 року №7246 податкові повідомлення-рішення перебували в процесі судового оскарження, а саме: постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі №2а-15522/11/2670 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2011 року про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 34 142 210,00 грн.; постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2012 року у справі №2а-4703/12/2670 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "реал,-Гіпермаркет Україна" про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року №0113431501/64712 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на 186 454 596,00 грн.

Разом з тим, відповідач при складанні Акта перевірки 1 не врахував наявність постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі №2а-15522/11/2670 та відсутність рішення, яке набрало законної сили, у справі №2а-4703/12/2670.

У свою чергу вирішуючи спір, суд встановив, що у справі №2а-4703/12/2670 за позовом ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року №0113431501/64712, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на 186 454 596,00 грн., Вищим адміністративним судом України прийнято постанову від 01 липня 2013 року №К/9991/72729/12.

У вказаній постанові Вищий адміністративний суд України зазначив, що ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» правомірно включило до валових витрат в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування у розмірі 186 454 596,00 грн. та дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2011 року №0113431501/64712 у повному обсязі.

Частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини правомірності формування ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 186 454 596,00 грн. за ІІ квартал 2011 року є встановленими та не підлягають доказуванню.

Що ж стосується від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 34 142 210,00 грн. за період ІІ-IV квартали 2011 року та за І квартал 2012 року на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001182302 та від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 526 843,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 23 травня 2011 року №0001192302, то вище спростовано всі порушення податкового законодавства, що встановлені в Акті перевірки 2 (акт від 27 квітня 2011 року №2108/2302/35030945).

Таким чином, позивач не мав правових підстав для коригування податкової звітності та подання уточнюючих розрахунків на підставі Акта перевірки 2 та акта від 31 жовтня 2011 року №7246, ні в частині оподаткування податком на прибуток, ні в частині оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, висновки Акта перевірки 1 про порушення ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.6 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктів 138.1-138.4, 138.6 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.7, 139.1.21 пункту 139.1 статті 139, пункту 150.1 статті 150 та згідно з пунктом 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року на 153 852,00 грн. та завищення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року на 223 419 563,00 грн. та порушення пункту 198.4 статті198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за березень 2012 року на суму 1 556 648,00 грн., спростовані висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 09 серпня 2013 року №2797/7833/7834/7835/13-45.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.