Ухвала

від 03.03.2015 по справі 826/322/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2015р. м. Київ К/800/34032/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Корнійчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2014

у справі № 826/322/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд маркет Ф.К.А.У»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «реал,-Гіпермаркет Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд маркет Ф.К.А.У», звернулось до суду з позовом, з урахуванням об'єднання позовних вимог по справах № 826/322/13-а та № 2а-15522/11/2670, про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 23.05.2011 № 0001172302, № 0001182302 та № 0001192303, від 26.07.2012 № 0001942220/8254, № 0001952220/8255 та № 0001962220/825.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просив залишити без змін оскаржувані судові рішення, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, складено акт № 2108/2302/3500945 від 27.04.2011, в якому зафіксовано порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. пп. 5.3.1, 5.3.6 та пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі результатів проведеної перевірки, 23.05.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001172302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 100 696,25 грн., у т.ч.: 80 557 грн. основного платежу та 20 139,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001182302 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 34 142 210 грн.;

- № 0001192302 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 1 526 843 грн.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2011 по 31.03.2012, складено акт № 3151/22-20/35030945 від 02.07.2012, в якому встановлено порушення: п. п. 138.1-138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. пп. 139.1.1, 139.1.7, 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; п. 150.1 ст. 150 та п. 6 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України; п. 198.4 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі результатів даної перевірки, 26.07.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001942220/8254 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 153 852 грн. основного платежу;

- № 0001952220/8255 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року на 223 419 563 грн.;

- № 0001962220/8253 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року на 1 556 648 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 27.04.2007 ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» (замовник) укладено з Компанією «реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ» (виконавець) угоду про надання персоналу, відповідно до якої нерезидент надає ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» кваліфікований персонал для заповнення вакансій, вказаних у додатку 1 до даної угоди, а позивач зобов'язується перерахувати йому винагороду за надання персоналу згідно із статтею 7 даної угоди, якою, в свою чергу, передбачено, що винагорода за послуги з надання спеціалістів нерезидентом розраховується на основі річних управлінських витрат, прибутковості та ставок наданих спеціалістів і включає заробітну плату, бонуси та інші види гарантій і компенсацій, що надаються кожному працівнику у відповідності до його договору та системи заробітної плати, бонусів, засобів стимулювання та інших виплат, що надаються працівникам нерезидента.

За перевірений період позивач відносив до складу валових витрат витрати по працевлаштуванню іноземних спеціалістів на підставі відповідних актів прийому-передачі послуг.

03.09.2007 між ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» (замовник) та ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» (виконавець) укладено контракт про надання консультаційних послуг, згідно якого виконавець надає замовнику наступні послуги: консультації з податкових та юридичних питань, консультації з питань фінансової та економічної діяльності замовника.

На підставі актів надання послуг та податкових накладних, виписаних ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», позивач відносив до складу валових витрат вартість наданих послуг та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - відповідні суми податку в складі вартості наданих послуг.

17.05.2011 між ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» (замовник) та ТОВ «Юридична компанія «Європейські стандарти захисту» (виконавець) укладено договір, за умовами якого останнє надає послуги з оформлення ідентифікаційних кодів для іноземних громадян, надання юридичних консультацій для отримання дозволів на працевлаштування іноземних громадян.

Згідно актів прийому-передачі послуг виконавець надав обумовлені договором послуги, вартість яких включена позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до договорів від 01.10.2009 та 12.01.2011, укладених ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останні надають послуги по оформленню документів для іноземних громадян та юридичні консультації щодо підготовки документів для отримання дозволу на працевлаштування, отримання ідентифікаційного коду для іноземця, отримання дозволу на працевлаштування, оформлення посвідки на тимчасове проживання.

Згідно актів виконаних робіт виконавці надали обумовлені договорами послуги, на підставі яких позивач включав відповідні суми до складу витрат.

03.09.2007 між ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» (замовник) та ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» (виконавець) укладено контракт про надання консультаційних послуг, згідно якого виконавець надає замовнику наступні послуги: консультації з податкових та юридичних питань, консультації з питань фінансової та економічної діяльності замовника.

На підставі актів надання послуг та податкових накладних, виписаних ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», позивач відносив до складу валових витрат вартість наданих послуг та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - відповідні суми податку в складі вартості наданих послуг.

05.05.2008 між позивачем та ТОВ «Метро Груп Байінг Україна» укладено договір про надання послуг по закупівельній діяльності № 858-MGB-08, відповідно до умов якого позивач залучає ТОВ «Метро Груп Байінг Україна» з метою надання йому закупівельних та додаткових послуг.

Вартість вказаних послуг віднесена позивачем до складу валових витрат, а відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості послуг - до складу податкового кредиту.

Факт надання послуг судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: актами приймання-передачі робіт (послуг), звітами агента, у яких зазначено суть проведених робіт, а саме: проведення переговорів з постачальниками, введення нових артикулів, проведення робіт щодо зміни цін на товари, що придбаваються позивачем, проведення підписання нових договорів та архівації постачальників в системі, та податковими накладними.

Придбані у підприємств-постачальників послуги замовлялись з метою провадження господарської діяльності, а саме: послуги з надання персоналу у Компанії «реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ» замовлялись для забезпечення підприємства кваліфікованими кадрами; консультації з податкових та юридичних питань, консультації з питань фінансової та економічної діяльності замовника, придбані у ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», послуги з отримання ідентифікаційних номерів для іноземців, які приймались позивачем на роботу, послуги по оформленню документів для іноземних громадян та юридичні консультації щодо підготовки документів для отримання дозволу на працевлаштування, отримання дозволу на працевлаштування, придбані у ТОВ «Юридична компанія «Європейські стандарти захисту», придбані у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4, спрямовані на працевлаштування іноземних громадян на підприємстві позивача; закупівельні послуги, придбані ТОВ «Метро Груп Байінг Україна», замовлялись зокрема з метою пошуку потенційних постачальників та визначення обсягу закупівель.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З огляду на наведені норми права, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судами попередніх інстанцій правомірно відхилені доводи податкового органу про наявність у позивача за результатами діяльності від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки визначальним для висновку про правомірність віднесення платником податків вартості отриманих послуг до складу валових витрат та сум податку на додану вартість, сплачених в їх ціні, до складу податкового кредиту, є наявність у нього мети на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з визначеними цілями.

Господарська діяльність, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект у вигляді прибутку, а відсутність прибутку чи збитковість господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю платника податків, оскільки при здійсненні господарської діяльності існує звичайний комерційний ризик не отримати економічної вигоди.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи ТОВ «Метро Груп Байінг Україна» надало професійні послуги з ведення переговорів з постачальниками по здійсненню закупівельної діяльності, зокрема з такими, як ТОВ «ТК-Домтекс», ТОВ «Кушнір», ДП «Спринтер К» та ТОВ «ТФ «Рудь».

Крім того, між ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» та ТОВ «ТК-Домтекс» укладено договір поставки з допомогою ТОВ «Метро Груп Байінг Україна», про що свідчать відповідні договори, додаткові угоди до них, специфікація, товарні накладні.

За встановлення в судовому порядку придбання позивачем у контрагентів послуг для провадження своєї господарської діяльності; реальності спірних господарських операцій, які відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що свідчить про добросовісність позивача при здійсненні вказаних операцій, тому формування валових витрат (витрат) за перевірений період по взаємовідносинам з Компанією «реал,-Інтернешнл Холдінг ГмбХ», фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ТОВ «Юридична компанія «Європейські стандарти захисту», ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» та ТОВ «Метро Груп Байінг Україна», у зв'язку з придбанням у них робіт/послуг є правомірним.

Що стосується висновків податкового органу щодо неправомірного включення до складу валових витрат сум, сплачених за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, судами обох інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» відносив до складу валових витрат суми, сплачені за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.12.2009 № 1023623, укладеного із ЗАТ «Європейський страховий альянс».

Згідно з пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються, зокрема, будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, а саме: реєстраційними свідоцтвами та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, застраховані автомобілі належать позивачу на праві власності та перебувають на обліку як основні засоби.

Враховуючи викладене, витрати, понесені ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та правомірно включались до складу валових витрат.

Що стосується включення до складу витрат вартості послуг, наданих фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку ОСОБА_6, судами встановлено наступне.

08.09.2011 між ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно якого остання зобов'язується надати інформаційно-консультаційні послуги на тему: «Консультування з питань комерційної діяльності «Оптимізація роботи складу». Згідно акта виконаних робіт ОСОБА_6 надала обумовлені договором послуги.

При цьому, згідно свідоцтва про сплату єдиного податку від 12.08.2011 серії НОМЕР_1, ОСОБА_6 є платником єдиного податку та здійснює, зокрема, діяльність з консультування з питань інформатизації.

Згідно з пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає можливість включення до складу витрат витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок, у випадку здійснення такою особою діяльності у сфері інформатизації, незалежно від характеру наданих послуг чи проданих товарів.

З урахуванням викладеного є правомірним включення до складу витрат вартості наданих послуг за договором від 08.09.2011.

Щодо висновків відповідача про неправомірне віднесення вартості послуг по створенню проекту «Модель міжнародного формату «Гіпермаркет», матеріалами справи встановлено наступне.

Протягом 2009-2011 років позивач створював проект «Модель міжнародного формату «Гіпермаркет», який завершено у першому кварталі 2011 року та отримано авторські майнові права, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 28.03.2011 № 37627.

У зв'язку із продажем в ІІ кварталі 2011 року інтелектуальних майнових прав, позивач визнав витрати на створення таких прав у цьому ж періоді на суму 5 084 592,32 грн.

На думку відповідача, до спірних правовідносин належить застосовувати норми абзацу другого пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України та, що позивач порушив пункт 138.3 статті 138 Податкового кодексу України щодо повторного включення до складу витрат сум, відображених в частині амортизації.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно з пунктом І підрозділу IV розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено що розділ III цього Кодексу щодо справляння податку на прибуток застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011.

Як встановлено в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи, витрати на проект «Модель міжнародного формату «Гіпермаркет» фактично проведені до 01.04.2011, тому позивач не міг застосовувати до спірних правовідносин норми пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що почали діяти з 01.04.2011.

Згідно з пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку, зокрема на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Згідно пояснень позивача. наданих в суді першої інстанції, проект «Модель міжнародного формату «Гіпермаркет», як нематеріальний актив, створювався з метою подальшого продажу іншим особам, а тому не підлягав амортизації.

Доказів того, що позивач відносив до складу валових витрат амортизаційні витрати на проект «Модель міжнародного формату «Гіпермаркет» відповідачем надано не було.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Враховуючи викладене, віднесення до складу валових витрат вартості проект «Модель міжнародного формату «Гіпермаркет» не є повторним, оскільки відповідачем не доведено амортизування вказаного проекту, а витрати на нього правомірно визнано у ІІ кварталі 2011 року - періоді визнання доходів від реалізації проекту.

Судом встановлено, що частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту сформована позивачем на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість», решта ж на підставі норм Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. Закону України «Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» та ТОВ «Метро Груп Байінг Україна», що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, виданими особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на не виправлення позивачем показників податкової звітності та не подання уточнюючих розрахунків коригувань за результатом попередньої перевірки згідно акта перевірки від 07.04.2010 № 2109/23-05/35030945 щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2009 року на суму 50 269 824 грн., зокрема, стосовно неправомірного включення до складу валових витрат вартості послуг із закупівельної діяльності, наданих ТОВ «Метро Груп Байінг Україна», з підстав не пов'язаності вказаних витрат з господарською діяльністю ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна», судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що акт перевірки та висновки, викладені у ньому, не є рішенням чи дією ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері оподаткування, є лише викладенням суб'єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку, та не є обов'язковими, тому відсутні правові підстави для врахування в податковому обліку ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» висновків акта перевірки від 07.04.2010 № 2109/23-05/35030945.

Стосовно висновків податкового органу про не врахування позивачем результатів попередніх перевірок згідно акта перевірки № 2108/2302/3500945 від 27.04.2011 та акта № 7246 від 31.10.2011 при оподаткуванні податком на прибуток та податком на додану вартість, судами встановлено наступне.

На момент проведення перевірки та складання акта перевірки № 3151/22-20/35030945 від 02.07.2012, прийняті на підставі висновків акта перевірки № 2108/2302/3500945 від 27.04.2011 та акта № 7246 від 31.10.2011 податкові повідомлення-рішення перебували в процесі судового оскарження, а саме: постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі № 2а-15522/11/2670 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 34 142 210 грн.; постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2012 року у справі № 2а-4703/12/2670 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0113431501/64712 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на суму 186 454 596 грн.

Разом з тим, відповідач при складанні акта перевірки № 3151/22-20/35030945 від 02.07.2012 не врахував наявність постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі №2а-15522/11/2670 та відсутність рішення, яке набрало законної сили, у справі №2а-4703/12/2670.

У справі № 2а-4703/12/2670 за позовом ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0113431501/64712 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року на 186 454 596,00 грн., Вищим адміністративним судом України прийнято постанову від 01.07.2013 № К/9991/72729/12 про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0113431501/64712. В даній постанові зазначено, що ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» правомірно включило до валових витрат в декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування у розмірі 186 454 596 грн.

Таким чином, обставини правомірності формування ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 186 454 596 грн. за ІІ квартал 2011 року є встановленими та не підлягають доказуванню згідно положень ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, в судовому порядку встановлено правомірність формування від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 34 142 210 грн. за період ІІ-IV квартали 2011 року та за І квартал 2012 року та від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 526 843 грн. з огляду на досліджені судами попередніх інстанцій первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які оформлені належним чином.

З огляду на викладене, позивач не мав правових підстав для коригування податкової звітності та подання уточнюючих розрахунків на підставі акта перевірки № 2108/2302/3500945 від 27.04.2011 та акта № 7246 від 31.10.2011, ні в частині оподаткування податком на прибуток, ні в частині оподаткування податком на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що висновки акта перевірки про порушення ТОВ «реал,-Гіпермаркет Україна» п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. пп. 5.3.1, 5.3.6, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 138.1-138.4, 138.6 ст. 138, пп. пп. 139.1.1, 139.1.7, 139.1.21 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 та п. 6 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року на 153 852 грн. та завищення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 року на 223 419 563,00 грн. та порушення п. 198.4 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за березень 2012 року на суму 1 556 648 грн., спростовані висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 09.08.2013 № 2797/7833/7834/7835/13-45.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний