Постанова

від 27.03.2014 по справі 826/2341/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 березня 2014 року 10:10 № 826/2341/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Маракс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Маракс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2014 № 0000462205 та № 0000472205.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про відсутність реального характеру господарських відносин позивача з контрагентами ТОВ «Спецагроресурс», ТОВ «Просвєт», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «Таурус Голд», ПП «Фірма «Укрпромтрейд», ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», ПП «Віп Люкс», ТОВ «Союз-Електро» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи. Посилався на первинні документи, які, на його думку, свідчать про реальність таких господарських операцій. За таких обставин позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали актів перевірок, зустрічних звірок та актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, які свідчать про здійснення правочинів від імені ТОВ «Спецагроресурс», ТОВ «Просвєт», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «Таурус Голд», ПП «Фірма «Укрпромтрейд», ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», ПП «Віп Люкс» та ТОВ «Союз-Електро» без мети настання реальних наслідків. Крім того, представник відповідача вказав на відсутність багатьох первинних документів, які мали бути складені при реальному здійсненні взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами.

Відповідач в судове засідання 26.03.2014 явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу від 16.01.2014 №85, виданого ДПІ у Дніпровському районі Державної податкової служби, згідно з підпунктом 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1 статті 79 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Маракс» (код ЄДРПОУ 33055994) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Спецагроресурс» (код ЄДРПОУ 38112611) за періоди з 01.06.2012 по 30.06.2012, 01.09.2012 по 30.09.2012, ТОВ «Просвєт» (код ЄДРПОУ 33580422) за періоди з 01.06.2012 по 30.06.2012, 01.08.2012 по 30.08.2012, ПП «Електро-Лайф» (код ЄДРПОУ 35987469) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, ТОВ «Таурус Голд» (код ЄДРПОУ 38112590) за період з 01.08.2012 по 30.09.2012, ПП «Фірма «Укрпромтрейд» (код ЄДРПОУ 34734302) за період з 01.02.2012 по 31.12.2012, ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» (код ЄДРПОУ 35740720) за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, ПП «Віп Люкс» (код ЄДРПОУ 36053853) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, ТОВ «Союз-Електро» (код ЄДРПОУ 23548137) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011.

За результатами даної перевірки складено акт від 27.01.2014 №88/26-53-22-05-21/33055994, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем вимог законодавства, а саме: підпунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 399 295 грн.; пунктів 138.1, 138.2, підпунктів 138.10.3 пунктів 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 300 982,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.02.2014 №0000472205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 597 167,50 грн., в т.ч. основний платіж - 399 295,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 197 872,50 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.02.2014 №0000462205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 390 725,50 грн., з яких 300 982,00 грн. - основний платіж, 89 743,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 11.02.2014 №0000472205 та №0000462205, позивач звернувся до суду.

Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що у періоді, який перевірявся відповідачем, ПП «Маракс» здійснювало фінансово-господарські відносини, зокрема, з ТОВ «Спецагроресурс», ТОВ «Просвєт», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «Таурус Голд», ПП «Фірма «Укрпромтрейд», ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», ПП «Віп Люкс», ТОВ «Союз-Електро».

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №111003 від 03.10.2011, згідно умов якого Сторона-1 бере на себе зобов'язання за рахунок Сторони-2 здійснювати організацію перевезення вантажів, зазначених в Замовленні та в разі потреби надавати пов'язані з цим експедиторські послуги, а Сторона-2 зобов'язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 125 000,00 грн., податкових накладних на загальну суму 125 000,00 грн.

Розрахунки з ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів у розмірі 202 370,00 грн. (а.с. 193-194 Т. ІІ).

Між ПП «Віп Люкс» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №010611 від 01.06.2011, згідно умов якого Сторона-1 бере на себе зобов'язання за рахунок Сторони-2 здійснювати організацію перевезення вантажів, зазначених в Замовленні та в разі потреби надавати пов'язані з цим експедиторські послуги, а Сторона-2 зобов'язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 111 600,00 грн., податкових накладних на загальну суму 111 600,00 грн.

Розрахунки з ПП «Віп Люкс» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів у розмірі 160 970,00 грн. (а.с. 195-197 Т. ІІ).

Між ПП «Фірма «Укрпромтрейд» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №1112 від 01.11.2012, згідно умов якого Сторона-1 бере на себе зобов'язання за рахунок Сторони-2 здійснювати організацію перевезення вантажів, зазначених в Замовленні та в разі потреби надавати пов'язані з цим експедиторські послуги, а Сторона-2 зобов'язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткової накладної на суму 11 516,83 грн., актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 138 000,00 грн., податкових накладних на загальну суму 149 516,83 грн.

Розрахунки з ПП «Фірма «Укрпромтрейд» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів у розмірі 149 516,83 грн. (а.с. 172-178 Т. ІІ).

Між ПП «Електро-Лайф» (Виконавець) та ПП «Маракс» (Замовник) було укладено Договір №22301 від 23.02.2012, згідно умов якого Виконавець бере на себе зобов'язання доставляти автомобільним транспортом довірені йому Замовником вантажі з місця відправлення до пункту призначення, які оговорюються в момент отримання замовлення на перевезення і видавати вантажі уповноваженим на одержання вантажів особам, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажів, яка є договірною та оговорюється в момент отримання замовлення.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 211 044,00 грн., податкових накладних на загальну суму 211 044,00 грн.

Розрахунки з ПП «Електро-Лайф» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів у розмірі 211 044,00 грн. (а.с. 184-186 Т. ІІ).

Між ТОВ «Просвєт» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №010811/7 від 01.08.2011, згідно умов якого Сторона-1 бере на себе зобов'язання за рахунок Сторони-2 здійснювати організацію перевезення вантажів, зазначених в Замовленні та в разі потреби надавати пов'язані з цим експедиторські послуги, а Сторона-2 зобов'язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 411 888,67 грн., податкових накладних на загальну суму 411 888,67 грн.

Крім того, позивач надав копію Заявки-договору №080611 від 08.06.2011 про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеної з ТОВ «Просвєт», на підтвердження виконання якої надав копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 21 300,00 грн. та податкової накладної на загальну суму 21 300,00 грн.

Розрахунки з ТОВ «Просвєт» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів у розмірі 433 188,67 грн. (а.с. 187-192 Т. ІІ).

Між ТОВ «Спецагроресурс» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №28512 від 28.05.2012, згідно умов якого Сторона-1 зобов'язується зробити поставку та передати у власність Стороні-2 хімічну продукцію, лабораторне обладнання, тощо, а Сторона-2 зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткової накладної на суму 8570,00 грн., актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 406 054,00 грн., податкових накладних на загальну суму 414 624,00 грн.

Розрахунки з ТОВ «Спецагроресурс» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів у розмірі 414 624,00 грн. (а.с. 179-180 Т. ІІ).

Позивач посилався на те, що на підставі домовленості з ТОВ «Союз-Електро», останнім було надано позивачу транспортно-експедиційні послуги.

На підтвердження виконання зазначеної домовленості позивач надав до матеріалів справи копії рахунку-фактури, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 25 520,00 грн., податкових накладних на загальну суму 25 520,00 грн.

Розрахунки з ТОВ «Союз-Електро» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжне доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів у розмірі 25 520,00 грн. (а.с. 198 Т. ІІ).

Між ТОВ «Таурус Голд» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №290612 від 29.06.2012, згідно умов якого Сторона-1 зобов'язується зробити поставку та передати у власність Стороні-2 хімічну продукцію, лабораторне обладнання, тощо, а Сторона-2 зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткових накладних на загальну суму 31 103,83 грн., актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 147 036,00 грн., податкових накладних на загальну суму 178 139,83 грн.

Розрахунки з ТОВ «Таурус Голд» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів у розмірі 31 103,83 грн. (а.с. 181-183 Т. ІІ). Доказів проведення розрахунків з ТОВ «Таурус Голд» у повному обсязі позивач суду не надав.

Слід зазначити, що умовами вищезазначених договорів, укладених позивачем з ТОВ «Спецагроресурс», ТОВ «Просвєт», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «Таурус Голд», ПП «Фірма «Укрпромтрейд», ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», ПП «Віп Люкс» та ТОВ «Союз-Електро» передбачено, що експедиційні послуги оплачуються окремо . Однак, позивач не надав суду доказів оплати вартості експедиційних послуг попри те, що у первинних документах складених до таких договорів, надані вказаними контрагентами послуги зазначались як транспортно-експедиційні.

На вимогу суду позивач додатково надав до матеріалів справи копії замовлень про надання транспортно-експедиційних послуг згідно вищезазначених договорів та товарно-транспортних накладних, також позивач надав копії видаткових накладних, виданих продавцями товарів, які транспортувались згідно товарно-транспортних накладних (а.с. 224-246 Т. ІІ, а.с. 1- 193 Т. ІІІ).

Дослідивши надані позивачем документи, суд виявив розбіжності, а саме: у багатьох замовленнях про надання транспортно-експедиційних послуг дати поставки не співпадають з датами поставок, зазначеними у товарно-транспортних накладних.

До матеріалів справи позивач також надав копії договорів поставки хімічної продукції, укладених між ПП «Маракс» та контрагентами-продавцями і специфікацій до таких договорів (а.с. 195-210 Т. ІІІ).

Представник позивача пояснив, що договори про надання транспортно-експедиційних послуг з вищезазначеними контрагентами були укладені саме з метою транспортування хімічної продукції на підставі зазначених договорів щодо постачання хімічної продукції.

Дослідивши надані позивачем копії первинних документів, суд встановив наступне.

З копій договорів, наданих на підтвердження придбання товарів, а також товарно-транспортних накладних вбачається, що товаром, який перевозився була хімічна продукція, зокрема, різні кислоти, розчини соди каустичної натрій їдкий хімічний, гіпохлорид натрію, магній сіркокислий, ізопропанол, хлороформ, амоній азотнокислий, амоній сіркокислий, марганець сіркокислий, формалін, цинк сіркокислий, тощо, а також такі товари як фільтри лабораторні, скло предметне, колби, циліндри, тощо, які входять до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1287.

Перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами регламентовані Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363).

Пунктом 24 Правил №363 встановлено порядок 24 перевезень продукції хімічної промисловості, а саме продукції хіміко-фармацевтичної і парфумерно-косметичної промисловості та каучуку, гуми, гумотехнічних виробів.

Відповідно до підпункту 24.1.1 пункту 24 Правил №363 перевезення продукції хімічної промисловості, що належить до небезпечних вантажів у частині, не передбаченій цією главою, здійснюється відповідно до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 № 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за №1040/9639 (далі - Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів).

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний:

приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам;

забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами;

у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу;

перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу;

забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу;

у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту і охороняти небезпечний вантаж;

забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів в відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху;

надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення - відповідним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху;

здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів;

Статтею 19 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» встановлено, що транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам державних стандартів, безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідні свідоцтва, згідно з законодавством, видаються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Пунктом 2.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) встановлено, що небезпечні вантажі перед початком перевезення повинні бути класифіковані та віднесені до одного з класів (підкласів) небезпеки. При цьому визначається додаткова небезпека, а для речовин класів небезпеки 3, 4.1 (крім самореактивних речовин), 4.2, 4.3, 5.1, 6.1, 8 та 9 ще й група упаковки. Для вибухових речовин додатково визначається група сумісності.

У відповідності до статті 6 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» стандартизації підлягають загальнотехнічні та організаційно-методичні вимоги, зокрема щодо термінології, класифікації небезпечних вантажів і методів класифікаційних випробувань, пакування (тари, крупногабаритної тари, контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнерів, цистерн, засобів пакування для перевезення небезпечних вантажів і методів їх випробувань та маркування. В разі дорожнього перевезення відповідність транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.

Для перевезення небезпечних вантажів потрібно обов'язкове визначення способу перевезення. (пункт 4.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин)).

Пунктом 6 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) встановлено вимоги, яким мають відповідати базові транспортні засоби EX/II, EX/III, FL, OX та AT, допущені до перевезення небезпечних вантажів.

У відповідності до підпункту 7.1.1 пункту 7 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин), водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, проходять базовий курс спеціальної підготовки.

Згідно з пунктом 8.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) усі суб'єкти дорожнього перевезення небезпечних вантажів незалежно від форми власності повинні письмово призначити одного чи декількох уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів (далі - уповноважений). У разі призначення кількох уповноважених їх обов'язки зазначаються письмово. Якщо власник підприємства або підприємець самостійно виконує функції уповноваженого, то в письмовому призначенні немає необхідності.

Уповноважений зобов'язаний вести записи про свою контрольну діяльність із зазначенням часу проведення контролю, прізвища, імені та по батькові підконтрольної особи і найменування підконтрольних технологічних операцій. Записи зберігаються протягом п'яти років.

Пунктом 9.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) визначено ряд документів, які окрім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні бути в наявності під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, зокрема:

- товаротранспортний документ на небезпечні вантажі;

- свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів;

- ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

- письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій.

- узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією МВС України;

Крім того, пунктом 9.2 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин) встановлено, що товаротранспортний(-ні) документ(-ти) на небезпечні вантажі повинен (повинні) містити таку інформацію щодо кожної небезпечної речовини, матеріалу чи виробу, що пред'являється до перевезення:

- номер ООН, перед яким проставляються літери UN;

- відповідне відвантажувальне найменування, визначене відповідно до розділу 3.1.2 додатка A до ДОПНВ і в разі необхідності доповнене технічною, хімічною або біологічною назвою;

- для речовин і виробів 1-го класу небезпеки: номер підкласу і буква групи сумісності та, якщо речовина чи виріб має додаткові види небезпеки, - номери зразків знаків небезпеки, вказаних для небезпечного вантажу в переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ (ECE/TRANS/175 (Vol. I), що вказують на ці види небезпеки. Для речовин і виробів інших класів небезпеки: номери зразків знаків небезпеки, вказані для небезпечного вантажу в переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ (ECE/TRANS/175 (Vol. I).

- група упаковки речовини чи виробу, якщо така визначена, перед якою можуть бути літери ГУ;

- кількість та опис упаковок;

- загальна кількість небезпечних вантажів (об'єм, маса брутто чи маса нетто залежно від конкретного випадку).

- найменування та адреса відправника вантажу;

- найменування та адреса вантажоодержувача(-чів);

- декларація, яка є необхідною відповідно до положень будь-якого міжнародного договору України.

Дослідивши надані позивачем копії товарно-транспортних накладних суд встановив, що такі товарно-транспортні накладні не містять більшості вищезазначених обов'язкових реквізитів, які мали бути зазначені при перевезенні небезпечних вантажів.

Суд зазначає, що відсутність у товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, вказаної інформації, яка обов'язково мала бути зазначена, згідно вимог законодавства, свідчить про відсутність наміру між контрагентами щодо настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже без зазначення такої інформації транспортування небезпечних вантажів неможливе .

Крім того, ПП «Маракс» не надало суду доказів того, що ним було узгоджено з органами МВС України маршрут дорожнього перевезення небезпечного вантажу та отримано відповідний дозвіл, не надано свідоцтв про допущення транспортних засобів для перевезення небезпечного вантажу, свідоцтв про підготовку водіїв транспортного засобу, що перевозять небезпечні вантажі, експедиторських свідоцтв про отримання вантажу або інших транспортно-експедиторських документів, передбачених законодавством, паспортів на ємності, у яких перевозилась хімічна продукція, документів про придатність ємностей до завантаження та інших супровідних документів, які визначені законодавством обов'язковими при перевезенні небезпечного вантажу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наданих позивачем документів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Спецагроресурс», ТОВ «Просвєт», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «Таурус Голд», ПП «Фірма «Укрпромтрейд», ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», ПП «Віп Люкс» та ТОВ «Союз-Електро».

Відповідач наполягав на відсутності реального характеру господарських відносин між позивачем та зазначеними контрагентами, в обґрунтування чого посилався на матеріали акти, складені податковими органами за результатами проведених перевірок та дій, спрямованих на проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів, згідно яких господарські операції, здійснені від імені ТОВ «Спецагроресурс», ТОВ «Просвєт», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «Таурус Голд», ПП «Фірма «Укрпромтрейд», ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», ПП «Віп Люкс» та ТОВ «Союз-Електро» не підтверджуються з урахуванням реального часту здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності (а.с. 48-118, 131-153 Т. IV).

Позивач в обґрунтування необґрунтованості висновків у актах, складених податковими органами стосовно ТОВ «Просвєт», ТОВ «Таурус Голд», та ТОВ «Союз-Електро» посилався на судові рішення, якими дії контролюючих органів щодо проведення зустрічних звірок визнані протиправними (а.с. 1-41 Т. IV).

На вказані доводи відповідача та позивача суд зазначає, що з аналізу наданих відповідачем матеріалів перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача вбачається, що господарські операції між такими юридичними особами конкретно з ПП «Маракс» не досліджувались, з огляду на що, суд досліджував реальність спірних господарських операцій між позивачем і його контрагентами на підставі наданих сторонами доказів, пояснень та обґрунтувань.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з положеннями статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 300 982,00 грн. та податку на додану вартість на суму 399 295,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 11.02.2014 №0000462205 та №0000472205 є правомірними, а підстави для їх скасування відсутні.

Вирішуючи питання судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 гривень.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки сума майнових вимог, з якими позивач звернувся до суду, складає 987 893,00 грн., то сума судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4872,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення № 1152 від 18.02.2014 позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Приватного підприємства «Маракс» відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Маракс» (код ЄДРПОУ 33055994) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський