Постанова

від 10.07.2014 по справі 826/2341/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2341/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Маракс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Маракс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є, на його переконання, підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковий орган здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Маракс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Спецагроресурс», ТОВ «Просвєт», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «Таурус Голд», ПП «Фірма «Укрпромтрейд, ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», ПП «Віп Люкс», ТОВ «Союз-Електро».

За результатами даної перевірки складено Акт від 27.01.2014 №88/26-53-22-05-21/33055994, згідно висновків якого відповідач встановив порушення позивачем вимог законодавства, а саме: п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 399 295 грн.; п. 138.1, 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 300 982,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.02.2014 №0000472205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 597 167,50 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 11.02.2014 №0000462205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 390 725,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати протиправними та скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що у товарно-транспортних накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, відсутня інформація, яка є обов'язковою та мала бути зазначена, згідно вимог законодавства, а тому суд прийшов до висновку про відсутність наміру між контрагентами щодо настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже без зазначення такої інформації транспортування небезпечних вантажів неможливе. Крім того, судом було зазначено, що з аналізу наданих позивачем інших документів, позивачем документально не підтверджено право на включення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Спецагроресурс», ТОВ «Просвєт», ПП «Електро-Лайф», ТОВ «Таурус Голд», ПП «Фірма «Укрпромтрейд», ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн», ПП «Віп Люкс» та ТОВ «Союз-Електро».

Колегія суддів не може погодитись із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №111003 від 03.10.2011, згідно умов якого Сторона-1 бере на себе зобов'язання за рахунок Сторони-2 здійснювати організацію перевезення вантажів, зазначених в Замовленні та в разі потреби надавати пов'язані з цим експедиторські послуги, а Сторона-2 зобов'язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних.

Розрахунки з ТОВ «Дніпро-Транс-Тревел-Лайн» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів.

Між ПП «Віп Люкс» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №010611 від 01.06.2011, згідно умов якого Сторона-1 бере на себе зобов'язання за рахунок Сторони-2 здійснювати організацію перевезення вантажів, зазначених в Замовленні та в разі потреби надавати пов'язані з цим експедиторські послуги, а Сторона-2 зобов'язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних.

Розрахунки з ПП «Віп Люкс» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів.

Між ПП «Фірма «Укрпромтрейд» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №1112 від 01.11.2012, згідно умов якого Сторона-1 бере на себе зобов'язання за рахунок Сторони-2 здійснювати організацію перевезення вантажів, зазначених в Замовленні та в разі потреби надавати пов'язані з цим експедиторські послуги, а Сторона-2 зобов'язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткової накладної, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних.

Розрахунки з ПП «Фірма «Укрпромтрейд» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів.

Між ПП «Електро-Лайф» (Виконавець) та ПП «Маракс» (Замовник) було укладено Договір №22301 від 23.02.2012, згідно умов якого Виконавець бере на себе зобов'язання доставляти автомобільним транспортом довірені йому Замовником вантажі з місця відправлення до пункту призначення, які оговорюються в момент отримання замовлення на перевезення і видавати вантажі уповноваженим на одержання вантажів особам, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажів, яка є договірною та оговорюється в момент отримання замовлення.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних.

Розрахунки з ПП «Електро-Лайф» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів.

Між ТОВ «Просвєт» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №010811/7 від 01.08.2011, згідно умов якого Сторона-1 бере на себе зобов'язання за рахунок Сторони-2 здійснювати організацію перевезення вантажів, зазначених в Замовленні та в разі потреби надавати пов'язані з цим експедиторські послуги, а Сторона-2 зобов'язується оплачувати надані послуги.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних.

Крім того, позивач надав копію Заявки-договору №080611 від 08.06.2011 про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеної з ТОВ «Просвєт», на підтвердження виконання якої надав копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг), та податкової накладної.

Розрахунки з ТОВ «Просвєт» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів.

Між ТОВ «Спецагроресурс» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №28512 від 28.05.2012, згідно умов якого Сторона-1 зобов'язується зробити поставку та передати у власність Стороні-2 хімічну продукцію, лабораторне обладнання, тощо, а Сторона-2 зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткової накладної, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних.

Розрахунки з ТОВ «Спецагроресурс» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів. Позивач посилався на те, що на підставі домовленості з ТОВ «Союз-Електро», останнім було надано позивачу транспортно-експедиційні послуги.

На підтвердження виконання зазначеної домовленості позивач надав до матеріалів справи копії рахунку-фактури, акту здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних.

Розрахунки з ТОВ «Союз-Електро» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжне доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів.

Між ТОВ «Таурус Голд» (Сторона-1) та ПП «Маракс» (Сторона-2) було укладено Договір №290612 від 29.06.2012, згідно умов якого Сторона-1 зобов'язується зробити поставку та передати у власність Стороні-2 хімічну продукцію, лабораторне обладнання, тощо, а Сторона-2 зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

На підтвердження виконання даного договору позивач надав до матеріалів справи копії рахунків-фактур, видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних.

Розрахунки з ТОВ «Таурус Голд» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав платіжні доручення про перерахування на рахунок вказаного контрагента суми грошових коштів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання сторін за вказаними вище Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Однак, суд першої інстанції дослідивши надані позивачем копії первинних документів, встановив, що товаром, який перевозився була хімічна продукція, зокрема, різні кислоти, розчини соди каустичної натрій їдкий хімічний, гіпохлорид натрію, магній сіркокислий, ізопропанол, хлороформ, амоній азотнокислий, амоній сіркокислий, марганець сіркокислий, формалін, цинк сіркокислий, тощо, а також такі товари як фільтри лабораторні, скло предметне, колби, циліндри, тощо, які входять до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 №1287.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що чинне Законодавство України ставить низку вимог щодо перевезення хімічної продукції, які регламентовані, зокрема, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 № 822.

Дослідивши надані позивачем копії товарно-транспортних накладних, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі товарно-транспортні накладні не містять більшості вищезазначених, вказаними вище нормами, обов'язкових реквізитів, які мали бути зазначені при перевезенні небезпечних вантажів.

Проте, суд бере до уваги той факт, що ПП «МАРАКС» являється Замовником, а не Перевізником, а тому колегія суддів наголошує, що обов'язок дотримання вимог Закону раїни «Про перевезення небезпечних вантажів» та Правил дорожнього перевезення небезезпечних вантажів, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, покладається саме на визначених контрагентів (перевізників) позивача.

Отже, враховуючи те, що ПП «МАРАКС» являється замовником, що оформлення ТТН здійснювалося Перевізником, а також спираючись на роз'яснення в листі від 01.11.2011 року № 1935/11/13-1 1 Вищого адміністративного суду раїни, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з цих даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, немає жодних підстав позбавлення права Позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Крім того, у Постанові суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, а право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Всі доводи та зауваження, що ґрунтуються на відсутності Ліцензій, що є обов'язком перевізника, на неспівпаданні дати заявки та дати фактичного перевезення, для яких згідно договорів перевезення не встановлені межі, припущення щодо нездійснення перевезення, Відповідачем не були доведені, та стали передумовою прийняття судом необґрунтованої Постанови та порушення прав Позивача.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Маракс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року - скасувати , та постановити нову, якою позовні вимоги Приватного підприємства «Маракс» - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 11.02.2014 року №0000472205, та від 11.02.2014 №0000462205.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 11.07.2014 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.