Постанова

від 26.03.2014 по справі 5008/941/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2014 р. Справа № 5008/941/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, с. Широке, Виноградівський район, Закарпатська область, б/н та б/д та апеляційну скаргу Широківської сільської ради, с. Широке, Виноградівський район, Закарпатська область, № 9 від 22.01.14

на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.01.2014

у справі № 5008/941/2012

за позовом: прокурора Виноградівського району в інтересах держави в особі державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України, м. Київ, державного підприємства „Радгосп-завод „Виноградівський", м. Виноградів

до відповідача: Широківської сільської ради, с. Широке, Виноградівський район, Закарпатська область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, с. Широке, Виноградівський район, Закарпатська область

про визнання недійсним рішення 2 сесії 5 скликання Широківської сільської ради №14 від 06.05.06 „Про вилучення земель від радгоспу „Виноградівський", нормативно - грошова оцінка якої складає 208 583,20 грн. (позовні вимоги викладені відповідно до заяви прокурора про уточнення позовних вимог по справі №71-3371 вих.13 від 13.12.13)

За участю представників сторін:

прокурор : Куцик В.Б.;

від позивачів : не з'явилися;

від відповідача : Фаєр І.С. - сільський голова;

від третіх осіб : ОСОБА_31 - представник.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.12.2012 у справі № 5008/941/2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2013 по справі № 5008/941/2012 рішення господарського суду Закарпатської області від 24.12.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 у справі №5008/941/2012 - скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. Зокрема, касаційна інстанція у своїй постанові звернула увагу, що відмовляючи у задоволенні позову судами попередніх інстанцій не враховано норми ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990), чинного на час отримання радгоспом Державного акта на право постійного користування землею, згідно з якою виникнення права на користування землею було пов'язано з моментом видачі документа, що посвідчує таке право і не залежало від факту його реєстрації. Також, ВГС України зазначив, що відповідних обставин належності згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки не встановлено, при цьому, судами не враховано, що постановою Виноградівського районного суду від 27.07.2007 у справі № 1-195/2007 встановлено, що в.о. директора державного підприємства радгоспу "Виноградівський" з перевищенням наданих повноважень незаконно надав дозвіл на відчуження земельних ділянок.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.01.2014 у справі № 5008/941/2012 (суддя Кадар Й.Й.) позов задоволено повністю; визнано недійсним рішення 2 сесії 5 скликання Широківської сільської ради №14 від 06.05.2006 „Про вилучення земель від радгоспу „Виноградівський" загальною площею 20,32 га, нормативно - грошова оцінка якої складає 208 583,20 грн.

З даним рішенням не погоджується відповідач та треті осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскаржили його в апеляційному порядку. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в апеляційній скарзі вказують, що незрозумілим є посилання прокурора у своєму позові на положення статті 16 ЗК України, де передбачено повноваження Ради міністрів Автономної республіки Крим у галузі земельних відносин, оскільки спірні правовідносини виникли між Широківською сільською радою та ДП «Радгосп-завод «Виноградівський», які знаходяться на території Закарпатської області. Також, скаржники посилаються на те, що прокурором подано позов після спливу строку позовної давності без обґрунтування поважних причин його пропуску та без клопотання про поновлення останнього. Скаржники вважають, що даний спір слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства. Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване судове рішення є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, Широківська сільська рада у апеляційній скарзі посилається на такі ж мотиви щодо скасування оскаржуваного рішення, як і треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у своїй апеляційній скарзі. Скаржники, виклавши свої доводи в апеляційних скаргах, просять суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 10.01.2014 у справі № 5008/941/2012.

13.02.2014 автоматизованою системою документообігу суду апеляційні скарги відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.2010) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.2012), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2014 в склад колегії по розгляду апеляційних скарг відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача введено суддів - Михалюк О.В., Мельник Г.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 прийнято апеляційні скарги до свого провадження, розгляд справи призначено на 05.03.2014. Розгляд апеляційних скарг відкладався на 26.03.2014 з підстав викладених в ухвалі суду від 05.03.2014.

В судове засідання 26.03.2014 з'явився прокурор, сільський голова Широківської сільської ради та представник третіх осіб, яким права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено. Відводів складу суду не заявлено. Позивачі явки повноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення. Представник відповідача подав суду клопотання про розгляд даної справи за його відсутності. Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч. 1 ст. 77 ГПК України, є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні.

Розглянувши апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третіх осіб в судових засіданнях, а також, врахувавши вказівки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 01.10.2013, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, рішення господарського суду Закарпатської області від 10.01.2014 у справі № 5008/941/2012 слід залишити без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Згідно з державного акту на право постійного користування землею від 23.01.1995 ЗК №001378 Широківською сільською радою народних депутатів надано радгоспу "Виноградівський" у постійне користування 735,8 га землі в межах згідно з планом землекористування відповідно до рішення XII сесії ХХІ скликання від 25.09.1992.

В матеріалах справи міститься лист від 06.05.2006 адміністрації радгоспу "Виноградівський", скерований на адресу Широківської сільської ради, яким надано згоду адміністрацією радгоспу "Виноградівський" на вилучення земель за згодою землекористувача. На підставі цієї згоди 06.05.2006 на другій сесії п'ятого скликання Широківська сільська рада прийняла рішення №14 "Про вилучення земель від радгоспу „Виноградівський", відповідно до якого вилучено земельні ділянки від радгоспу „Виноградівський" в загальній кількості 20,32 га, а саме: 3,0 - га з контуру 714 (пасовище), 1,5 га з контуру 746 (пасовище), 5,8 га з контуру 605 (рілля), 1,6 га з контуру 443 (пасовище), 0,4 га з контуру 473 (пасовище), 5,8 га з контуру 501 (рілля), 0,02 га з контуру 413 (землі під господарськими дворами). Вилучені земельні ділянки переведено в запас сільської ради (дане рішення є предметом спору). Вказане рішення, прийняте після заслуховування та обговорення інформації землевпорядника Кляп М.Т. „Про надання згоди адміністрацією радгоспу „Виноградівський на вилучення земель за згодою землекористувача". У якості нормативно-правового обґрунтування при прийняті рішення зазначені ст.ст. 12, 141, 142, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Статутом державного підприємства радгоспу "Виноградівський", затвердженого Головою державного департаменту продовольства Міністерства аграрної політики України від 14.09.2001 (чинного на момент прийняття спірного рішення) державне підприємство підпорядковане Державному департаменту продовольства міністерства аграрної політики України.

Згідно з ст.4 Статуту, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Відчуження основних засобів виробництва, що є державною власністю здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку встановленому чинним законодавством. Підприємство здійснює володіння, користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Такі ж положення викладені в Статуті державного підприємства „Радгосп-завод „Виноградівський" (нова редакція) дата реєстрації 12.10.2009 номер запису 1310150011000031, де встановлено, що підприємство засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України є підзвітним йому (п.1.1.). Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.5.1.). Підприємство здійснює володіння, користування землею і іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та законодавства (п.5.4.).

Відповідно до статті 141 Земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного Кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено органи, через які держава набуває і реалізовує свої права на ці землі. Такими органами було визначено Кабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні державні адміністрації, державні органи приватизації відповідно до закону.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із застосуванням до спірних правовідносин положення статті 16 Земельного кодексу України, зокрема, слід звернути увагу, що дана норма застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Відповідно до пункту "а" статті 16 та частиною 8 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі земельних відносин належало розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Рада міністрів Автономної Республіки Крим вилучала земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, в межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою та дев'ятою цієї статті.

Виходячи із аналізу положень статті 16, частин 2, 3 статті 84, частин 3, 4 статті 142, частини 8 статті 149 та пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Широківська сільська рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності, а тому не могла вилучати її з користування підприємства та приймати рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, затвердження проекту землеустрою та надання цієї земельної ділянки іншим особам. Припинення права постійного землекористування державного підприємства могло бути здійснено власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

На момент видачі спірного рішення Широківської сільської ради від 06.05.2006 вилучення земель мало проводитись за згодою землекористувача, органом управління якого на той момент був Державний департамент продовольства Міністерство аграрної політики України. Господарським судом Закарпатської області вірно враховано, що постановою Виноградівського районного суду від 27.07.2007 у справі № 1-195/2007 встановлено, що в.о. директора державного підприємства радгоспу "Виноградівський" з перевищенням наданих повноважень незаконно надав дозвіл на відчуження земельних ділянок.

Статтею 22 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1990), чинного на час отримання радгоспом Державного акта на право постійного користування землею, згідно з якою виникнення права на користування землею було пов'язано з моментом видачі документа, що посвідчує таке право і не залежить від факту його реєстрації. Відсутність реєстрації в книзі записів державних актів на право постійного користування землею не спростовує факту, що вказані земельні ділянки є державною власністю.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що основними доводами скаржників є те, що даний спір слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства, а також про необхідність застосування строку позовної давності. Однак, вказані доводи спростовуються нормами закону. Зокрема, щодо вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України (в редакції чинної з 01.01.2004) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування яким порушено його право. Прикінцевими положеннями Закону України від 20.12.2011 „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", яким виключено вказану норму права, передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду із зазначеними позовними вимогами. У зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржників, викладені у апеляційних скаргах про необхідність застосування строку позовної давності у даній справі. При цьому, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор звернувся з даним позовом у межах строку позовної давності.

Одним із основних доводів апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції незрозумілим є посилання прокурора у своєму позові на положення статті 16 ЗК України, де передбачено повноваження Ради міністрів Автономної республіки Крим у галузі земельних відносин На підставі викладеного місцевим господарським судом вірно проаналізовано та надано оцінку обставинам справи.

Колегія суддів зазначає, що посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, а відтак, скаржники, в порушення вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довели тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі викладеного місцевим господарським судом вірно проаналізовано та надано оцінку обставинам справи. Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 10.01.2014 у справі № 5008/941/2012 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.01.2014 у справі № 5008/941/2012 залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено: 31.03.2014

Головуючий-суддя Д. Новосад

Суддя О. Михалюк

Суддя Г. Мельник