Постанова

від 31.03.2014 по справі 826/3211/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2014 року № 826/3211/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НІКАТРАНССЕРВІС» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної позапланової перевірки та складання акту від 17.12.2013 № 2086/26-53-22-03-21/38134077 «Про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС»; зобов'язати відповідача вилучити із АС «Податковий блок» інформацію про результати перевірки оформленої актом від 17.12.2013 № 2086/26-53-22-03-21/38134077 «Про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС»; зобов'язати відповідача відновити в АС «Податковий блок» показники податкової звітності ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС» за період з 01.07.2012 по 31.08.2013 шляхом внесення до АС «Податковий блок» даних зазначених у податковій звітності підприємства за відповідний період; заборонити відповідачу використовувати акт від 17.12.2013 № 2086/26-53-22-03-21/38134077 при написанні актів перевірок інших підприємств, а також заборонити надавати копію акту від 17.12.2013 № 2086/26-53-22-03-21/38134077 у будь-якому вигляді іншим підрозділам Міндоходів України та правоохоронним органам; зобов'язати відповідача у термін п'ять календарних днів після набрання рішенням суду законної сили подати до суду звіт про повне виконання судового рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що дії відповідача щодо проведення перевірки та складання Акту перевірки порушують його права та законні інтереси, оскільки в Акті перевірки встановлено факт недійсності цивільно-правових угод укладених позивачем з відповідним контрагентом, а також встановлено відсутність господарської діяльності позивача за серпень 2013 року, що є помилковим та не підтверджується документально.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

24.03.2014 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.12.2013 за результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «К.А.М. Трейд Союз» за серпень 2013 року ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт № 2086/26-53-22-03-21/38134077 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

При цьому, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п.п 79.1, 79.2 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З аналізу викладених норм видно, що документальна позапланова невиїзна перевірка може проводитись на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення. В свою чергу вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки передбачено в п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Твердження позивача, як на підставу для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення невиїзної позапланової перевірки та складання Акту перевірки, про те, що в останньому відсутні посилання на ст.ст. 77 та 78 ПК України - не зазначено підставу для його проведення не приймається судом до уваги, оскільки, як зазначено в Акті перевірки, підставою для її проведення був наказ відповідача від 05.12.2013 № 1086, копія якого наявна в матеріалах справи.

При цьому, будь-яких інших підстав визнання протиправними дій відповідача щодо проведення невиїзної позапланової перевірки та складання Акту перевірки позивачем не наведено, а судом під час розгляду справи не встановлено.

За таких умов, у суду відсутні належні правові підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо проведення невиїзної позапланової перевірки та складання Акту перевірки.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити з АС «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі Акта перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В Акті перевірки зазначено про те, що правочини між ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС» та ТОВ «К.А.М. Трейд Союз» укладені без мети настання реальних наслідків та містять ознаки фіктивності, у зв'язку з чим зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 ПК України та, як наслідок, завищення податкового кредиту за серпень 2013 року на загальну суму у розмірі 451550 грн., а також порушення п. 187.1 ст. 187 ПК України та, як наслідок, податкове зобов'язання за реалізацію послуг з подачі вагонів-покупцям - ТОВ «Червоногранітний кар'єр», ТОВ «Гранпостач КГ», ТОВ «РГК», ТОВ «Свімер», ТОВ «ТД «Запоріжнафтострой», ТОВ «Омелянівський кар'єр», ТОВ «Промбудмотаж Трейд», ТОВ «Іванівський спеціалізований кар'єр», ПАТ «ТНК Граніт», ПАТ «Коростенський кар'єр», ТОВ «Бетон Сервіс», ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр», ПАТ «Шепетівський гранкар'єр «Пронекс», ПП «Фортем», ТОВ «Юнігран», ПП «АВ-сервіс», ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр», ТОВ «Бетон Комплекс», ДП «Закупнянський кар'єр», ТОВ «Фієста», отриманих позивачем від ТОВ «К.А.М. Трейд Союз» за серпень 2013 року підлягають зменшенню на суму 2090172 грн.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Наведені норми вказують, що питання недійсності правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, тобто фіктивних, та правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тобто нікчемних, вирішується виключно судом.

Відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС» та ТОВ «К.А.М. Трейд Союз», відповідачем суду не надано.

Крім того, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

Більш того, позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні, складені ТОВ «К.А.М. Трейд Союз» на загальну суму у розмірі 451550 грн., які в силу норм ПК України є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

При цьому, відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС» та ТОВ «К.А.М. Трейд Союз», а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

За таких умов, суд вважає, що висновки Акта перевірки в частині визнання фіктивними правочинів, укладених між ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС» та ТОВ «К.А.М. Трейд Союз» та, як наслідок, завищення податкового кредиту за серпень 2013 року на загальну суму у розмірі 451550 грн. та, відповідно, зменшення податкових зобов'язань за реалізацію послуг з подачі вагонів-покупцям - ТОВ «Червоногранітний кар'єр», ТОВ «Гранпостач КГ», ТОВ «РГК», ТОВ «Свімер», ТОВ «ТД «Запоріжнафтострой», ТОВ «Омелянівський кар'єр», ТОВ «Промбудмотаж Трейд», ТОВ «Іванівський спеціалізований кар'єр», ПАТ «ТНК Граніт», ПАТ «Коростенський кар'єр», ТОВ «Бетон Сервіс», ПАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр», ПАТ «Шепетівський гранкар'єр «Пронекс», ПП «Фортем», ТОВ «Юнігран», ПП «АВ-сервіс», ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр», ТОВ «Бетон Комплекс», ДП «Закупнянський кар'єр», ТОВ «Фієста», отриманих позивачем від ТОВ «К.А.М. Трейд Союз» за серпень 2013 року на суму 2090172 грн., є помилковими, не підтверджуються нормативно та документально, та виходять за межі повноважень відповідача.

Відповідно до змісту Акта перевірки та наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень судом встановлено, що інформацію Акта перевірки відповідач вніс до інформаційної системи «Податковий блок», зокрема інформацію в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС» за серпень 2013 року з вказаними контрагентами, а саме: зменшив суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість до 0,0 грн.

Наведене, на думку суду, фактично свідчить, що відповідач змінив дані, задекларовані ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС» у податковій декларації з податку на додану вартість за названий період, що суперечить загальним засадам оподаткування та нормам ПК України.

При цьому, як видно з інформаційного повідомлення на офіційному порталі Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/modernizatsiya-dps-ukraini/povidomlenia_/2013-rik-/88461.html) систему «Податковий блок» введено в експлуатацію в органах податкової служби з 01.01.2013 згідно з наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 № 1197.

З урахуванням того, що висновки Акта перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість та враховуючи помилковість висновків Акта перевірки суд прийшов до висновку, що відповідач зобов'язаний вилучити із інформаційної системи АС «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі Акта перевірки, та відновити в цій інформаційній системі показники податкової звітності ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС» за серпень 2013 року шляхом внесення до неї даних зазначених у податковій звітності підприємства за відповідний період, а відтак і про необхідність заборонити відповідачу використовувати акт від 17.12.2013 № 2086/26-53-22-03-21/38134077 при написанні актів перевірок інших підприємств, а також заборонити надавати копію акту від 17.12.2013 № 2086/26-53-22-03-21/38134077 у будь-якому вигляді іншим підрозділам Міндоходів України та правоохоронним органам. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 у справі № К/9991/74156/12.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Стосовно подачі звіту про виконання судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до змісту ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

З аналізу викладених норм видно, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, тобто дискреційними (виключними) повноваженнями.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Позивач про присудження судових витрат на його користь з Державного бюджету України не просив.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАТРАНССЕРВІС» (02660, м. Київ, вул. Віталія Шимановського, 2/1, код ЄДРПОУ 38134077) задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити із АС «Податковий блок» інформацію про результати проведення невиїзної позапланової перевірки оформленої актом від 17.12.2013 №2086/26-53-22-03-21/38134077 «Про проведення невиїзної позапланової перевірки ТОВ «НІКАТРАНССЕРВІС».

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в АС «Податковий блок» показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАТРАНССЕРВІС» за серпень 2013 року шляхом внесення до АС «Податковий блок» даних зазначених у податковій звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКАТРАНССЕРВІС» за відповідний період.

4. Заборонити Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві використовувати акт від 17.12.2013 № 2086/26-53-22-03-21/38134077 при написанні актів перевірок інших підприємств, а також заборонити надавати копію акту від 17.12.2013 № 2086/26-53-22-03-21/38134077 у будь-якому вигляді іншим підрозділам Міндоходів України та правоохоронним органам.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.С. Пащенко