Постанова

від 01.04.2014 по справі 904/3782/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року Справа № 904/3782/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" на постановувід 04.02.2014 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№904/3782/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства "Ліфт-1" доОбслуговуючого кооперативу "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" пророзірвання договору про реструктуризацію заборгованості за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2013 (суддя С. Мартинюк), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 (судді Т. Верхогляд, І. Тищик, О. Джихур) позов задоволено, розірвано договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012, укладений між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" та товариством з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "Ліфт-1". Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" на користь товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "Ліфт-1" судовий збір в розмірі 1147 грн.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, обслуговуючий кооператив "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2013, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вважає, що судами не дотримано вимог ст. 35 ГПК України та не надано факту належного виконання відповідачем умов договору від 01.10.2012, встановленого судом у рішенні у справі №904/2327/13, преюдиційного значення. Ними порушено ст. 43 ГПК України та не надано належної юридичної оцінки документам та поясненням відповідача щодо належного виконання ним умов договору про реструктуризацію боргу.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Станом на 01.10.2012 року відповідач вже мав прострочену заборгованість перед позивачем в розмірі 253 750,08 грн. за виконані роботи за договором № 72 на технічне обслуговування ліфтів.

Між товариством з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "Ліфт-1" (позивач) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" (відповідач) укладено договір про реструктуризацію заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року (далі - договір).

Відповідно до п.1 договору позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів, що утворилася станом на 01.10.2012 року на суму 253 750,08 грн.

Згідно з розділом договору "Права та обов'язки сторін" визначено, що відповідач зобов'язується забезпечити своєчасне погашення боргу за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів згідно з умовами, визначеними договором, сплачувати поточні платежі за технічне обслуговування ліфтів за жовтень - грудень 2012 року за договором №72 від 30.12.2011 року в повному обсязі.

Пунктом 3 договору передбачено, що позивач має право розірвати цей договір при невиконанні відповідачем своїх обов'язків за цим договором.

Договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.07.2015 року (п. 1 розділу "Інші умови").

Причиною даного спору є порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати визначеної договором про реструктуризацію суми за квітень 2013 року.

Згідно п.1 договору за вказаний період - квітень 2013 року, відповідач мав сплатити до 30.04.2013 року 7 500,00 грн. Ним сплачено лише 1 000,00 грн., що підтверджується випискою банківської установи по банківському рахунку на а.с.38.

Наявність часткової оплати за квітень 2013 року підтвердив відповідач і актом звірки взаємних розрахунків за договором реструктуризації, підписаним ним 07.05.2013 року (а.с.21).

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 509,525,526,530,629,651 ЦК України, ст. 193 ГК України та задовольняючи позов, суди дійшли висновку про те, що укладаючи договір про реструктуризацію заборгованості та надаючи відповідачу розстрочку, позивач розраховував на отримання грошових коштів за затвердженим графіком. Тому, у випадку порушення відповідачем графіку надходження коштів, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору. Порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати щомісячних платежів, є істотним в розумінні ч.2 ст. 651 ЦК України.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку, колегія суддів вважає висновки судів передчасними, так як судами не досліджено обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (Постанова ВСУ від 23.05.2011 у справі №53/325-09, Постанова ВСУ від 27.02.2012 у справі №2/52-09).

Водночас, судами встановлено лише факт неналежного виконання відповідачем умов договору. В той час як судами з'ясовано, що позивач має право розірвати цей договір лише при невиконанні відповідачем своїх обов'язків за цим договором. Між тим, суди не надали належної юридичної оцінки п.п. 1,2 Розділу "Відповідальність сторін", яким встановлена відповідальність відповідача за прострочку платежів за спірним договором (тобто за неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків). Ними не досліджено наявні в матеріалах справи платіжні доручення арк. 26,28,32,35-37,39, 165-182. Належним чином не досліджено акт звірки взаємних розрахунків від 37.05.2013 (арк. 77) та не з'ясовано, чи належним чином відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за п. 2 розділу "Права та обов'язки сторін" договору від 01.10.2012. Якщо неналежним, то чи є таке виконання підставою для дострокового розірвання спірного договору чи в такому випадку, порушник несе відповідальність за п.п. 1,2 Розділу "Відповідальність сторін".

Також, суди взагалі не встановили обставин, які б підтверджували сукупність і наявність усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що суди не в повній мірі з'ясували обставини щодо виконання останнім свої обов'язків по договору від 01.10.2012. Відтак, має місце недотримання судами вимог ст. 43 ГПК України.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками судів про недоцільність надання преюдиційного значення фактам, встановленим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2013 року у справі № 904/2327/13 та постановою Вищого господарського суду України у цій же справі від 24.09.2013. Судами слушно зауважено, що з описової частини вказаного рішення слідує, що товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство "Ліфт-1" зазначав на неналежне виконання до обслуговуючим кооперативом "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" умов договору про реструктуризацію та сплату поточних платежів за жовтень-грудень 2012 року (а.с.141). В той час як у даній справі позивачем заявлено про порушення виконання зобов'язання відповідачем за квітень 2013 року. Відтак, факти, встановлені рішенням у справі № 904/2327/13 не входять до предмету доказування у даній справі.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання застосування розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що недодержання судом першої або апеляційної інстанції ст.ст. 4 7 ,43 ГПК України процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування прийнятих у справі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2013 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області (пункт 3 частини першої статті 111 9 ГПК), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені вище порушення.

Вирішити питання про те, чи належним чином відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за п. 2 розділу "Права та обов'язки сторін" договору від 01.10.2012. Якщо неналежним, то чи є таке виконання підставою для дострокового розірвання спірного договору чи в такому випадку, порушник несе відповідальність за п.п. 1,2 Розділу "Відповідальність сторін". Для цього дослідити п.п. 1,2 Розділу "Відповідальність сторін", наявні в матеріалах справи платіжні доручення арк. 26,28,32,35-37,39, 165-182, акт звірки взаємних розрахунків від 37.05.2013 (арк. 77).

Встановити обставини, які б підтверджували сукупність і наявність усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України як підстави для розірвання договору.

До встановлених обставин правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та винести обґрунтоване, законне рішення суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-експлуатаційна компанія "Тополь" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун