Ухвала

від 05.03.2014 по справі 2а-6228/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 року м. Київ К/9991/42183/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011

у справі № 2а-6228/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грін та партнери" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування акта та зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано акт ДПІ від 25.06.2010 № 275 про анулювання реєстрації Товариства платником ПДВ; ДПІ зобов'язано відновити дію цього свідоцтва та внести запис до Реєстру платників ПДВ про відміну анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

У прийнятті названих рішень суди виходили з недоведеності податковим органом існування обставин, з якими підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує можливість позбавлення особи статусу платника ПДВ.

Не погоджуючись з висновками судів по суті спору, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та повністю відмовити у задоволенні позову Товариства, посилаючись на неправильне застосування судами підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що за актом від 25.06.2010 № 275 ДПІ було анульовано реєстрацію Товариства як платника ПДВ з посиланням на підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому фактичною підставою для такого анулювання податковою інспекцією зазначено те, що платником декларувалися податкові зобов'язання з ПДВ в обсягах менших, ніж податковий кредит.

За змістом пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати її анулювання. При цьому у цій нормі Закону наведено виключний перелік підстав для такого анулювання, серед яких відсутня така підстава, як непропорційність задекларованих платником сум податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Так, правовим наслідком заниження платником суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, є визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків, як це передбачено було підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Посилання ж ДПІ на підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» як на підставу для анулювання реєстрації Підприємства як платника ПДВ у даному разі є безпідставним, позаяк здійснене податковим органом тлумачення цієї норми Закону не відповідає її змісту. Так, цим підпунктом Закону передбачено анулювання реєстрації у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Правовий аналіз наведеного законодавчого припису не дає підстав для висновку про можливість анулювання реєстрації платника ПДВ з будь-яких причин, оскільки поняття «будь-які інші причини» у цій нормі Закону вжито саме стосовно звільнення особи від сплати податку з інших мотивів, ніж рішення суду, жодним чином не розширюючи при цьому закритий перелік підстав для анулювання реєстрації платника за цією нормою.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції дійшли неспростовуваного доводами касаційної інстанції висновку про незаконність анулювання реєстрації Товариства як платника ПДВ, а тому процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень зі спору відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 у справі № 2а-6228/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько