Ухвала

від 05.03.2014 по справі 13/356/07-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. м. Київ К/9991/71513/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - СДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 06.12.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011

у справі № 3/356/07-АП

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛюЗа» (далі - Товариство)

до СДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Запорізької області від 06.12.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011, позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.04.2007 № 0000100806/0, № 0000110806/0 та № 0000120806/0 з мотивів їх протиправності.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та нормам матеріального права, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги СДПІ з урахуванням такого.

Як встановили суди, СДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 31.12.2006, оформлену актом від 10.04.2007 № 26/08-06/19366502. Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, як донарахованих платникові податковим органом за податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2004 № 0000920301/0 (у сумі 2 008 940 грн., у тому числі 1 339 293 грн. за основним платежем та 669 647 грн. за штрафними санкціями), так і самостійно визначених Товариством у поданих ним податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках. Наведені обставини стали підставою для прийняття СДПІ податкових повідомлень-рішень:

від 19.04.2007 № 0000100806/0, за яким Товариству визначено штраф з ПДВ у сумі 9299,28 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

від 19.04.2007 № 0000110806/0, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити 137 027,86 грн. штрафу з ПДВ;

від 19.04.2007 № 0000120806/0 про зобов'язання позивача сплатити 1 373 051,28 грн. штрафних санкцій з ПДВ.

За правилами підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу вимог підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 названого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що постановою господарського суду Запорізької області від 20.08.2007 у справі № 5/327-3/386/07-АП (яку було залишено без змін за наслідками її перегляду в апеляційному та касаційному порядку) скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.11.2004 № 0000920301/0, що виключає правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за цим податковим повідомленням-рішенням.

Заперечуючи проти цього висновку судів, податкова інспекція послалася на те, що у процесі первісного розгляду позову Товариства про скасування цього акта індивідуальної дії постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.05.2005 у справі № 5/327 у позові було відмовлено, а відтак з цієї дати податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 2 008 758 грн. набуло статусу узгодженого та підлягало погашенню у десятиденний строк.

Втім з такою правовою позицією відповідача по справі погодитися не можна, позаяк подальше скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення свідчить про об'єктивну відсутність у позивача недоплати з ПДВ у вказаній сумі, а відтак і про відсутність у Товариства обов'язку зі сплати до бюджету зазначеної суми податку взагалі. Притягнення ж платника до відповідальності у вигляду штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку, щодо якого відсутній обов'язок сплати, є неприпустимим.

У той же час, як вбачається зі змісту акта перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оспорювані за цим позовом штрафні санкції були застосовані до Товариства не лише за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2004 № 0000920301/0, але й за порушення строків сплати самостійно задекларованих платником податкових зобов'язань.

Втім зазначена обставина взагалі залишилася поза увагою попередніх судових інстанцій. Суди не перевірили ані суми задекларованих Товариством податкових зобов'язань з ПДВ за звітні періоди, охоплені перевіркою, ані порядок та строки фактичного погашення позивачем відповідних податкових зобов'язань.

Наведена неповнота встановлення фактичних даних зі спору свідчить про невідповідність оскаржуваних судових актів вимогам законності та обґрунтованості, викладеним у статті 158 Кодексу адміністративного судочинства України, та унеможливлює перевірку касаційним судом правильності застосування судами норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних рішень.

Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України встановлювати обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду необхідно враховувати викладене у цій ухвалі, перевірити усі обставини, покладені СДПІ в основу оспорюваних донарахувань, та, правильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на реорганізацію позивача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Товариство його правонаступником - приватним акціонерним товариством «Фарлеп-Інвест».

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 55, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити товариство з обмеженою відповідальністю «ЛюЗа» його правонаступником - приватним акціонерним товариством «Фарлеп-Інвест».

2. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задовольнити частково.

3. Постанову господарського суду Запорізької області від 06.12.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 у справі № 3/356/07-АП скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько