Рішення

від 24.03.2014 по справі 5011-39/15622-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/15622-2012 24.03.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Хімікат» простягнення заборгованості, Судді: Дупляк О.М.

Куркотова Є.Б.

Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімікат" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 1630184 від 01.10.1998 відповідач не виконав у повному обсязі свої зобов'язання з оплати наданих послуг, а тому позивач, посилаючись, зокрема, на ст. 526 ЦК України, просить стягнути з відповідача 167.570,34 грн основного боргу, 6.392,33 грн пені, 8.462,10 грн інфляційних втрат та 8.944,91 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 у справі № 5011-39/15622-2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 у справі № 5011-39/15622-2012 скасовано, справу № 5011-39/15622-2012 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно досліджено всі обставини справи, зокрема, не встановлено чи існували господарські правовідносини між сторонами по справі в період 01.11.2010 - 01.10.2012 та чим це підтверджується; чи надавалися відповідачу послуги з постачання теплової енергії, якими документами це підтверджено; чи отримав відповідач у спірний період від позивача вказані послуги; чи здійснив відповідач часткову оплату, як це стверджує позивач, в якому обсязі; чи існує у відповідача за спірний період перед позивачем борг; чи звертався позивач до відповідача з вимогою сплатити кошти за надані послуги; не з'ясовано інші обставини справи, що мають суттєве значення для розгляду справи.

Розпорядженням керівника апарату № 04-1/435 від 30.07.2013 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 5011-39/15622-2012, за результатами якого для нового розгляду справи визначено суддю Ониськів О.М.

Ухвалою суду від 02.08.2013 справу № 5011-39/15622-2012 було прийнято суддею Ониськів О.М. до свого провадження та призначено до розгляду на 19.08.2013.

Позивачем через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 16.08.2013 подано письмові пояснення б/н, б/д, в яких зазначено, що в матеріалах справи містяться відомості обліку теплової енергії, якими підтверджується споживання теплової енергії за спірний період, крім того позивач звернув увагу суду на те, що відповідачем з 01.07.2011 по 01.11.2011 проводилась оплата з призначенням платежу в погашення заборгованості за теплову енергію, тобто сторони приступили до виконання умов спірного договору, що свідчить про досягнення між сторонами згоди стосовно усіх істотних умов договору.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 10.09.2013 подав відзив на позовну заяву б/н від 09.09.2013, в якому зазначив, що єдиним документом, який підтверджує факт виконання умов додатку № 1 до спірного договору (обсяги постачання теплової енергії) та підстави нарахування оплати товару за теплову енергію є щомісячні акти прийому-передачі при купівлі-продажу товару, які позивач суду не надав. Разом з цим відповідач зазначив про те, що позивачем неправомірно обґрунтовано позовні вимоги додатком № 4 до Договору (порядок розрахунків за теплову енергію), оскільки вказаний додаток не підписаний з боку відповідача. Також відповідачем зазначено про неправомірність застосування для нарахування оплати за постачання теплової енергії у гарячій воді розпоряджень Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА): №№ 1575 - 1577 від 30.10.2006; № 643 від 30.05.2007; № 1192 від 15.10.2009; № 1333 від 30.11.2009; № 392 від 31.05.2010, останні, на думку відповідача, не відповідають вимогам указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів влади» і не можуть бути підставою для нарахування плати за спожиту відповідачем теплову енергію, оскільки не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, відтак не набрали чинності у встановленому законом порядку. Також відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на неправомірність застосування позивачем при розрахунку позовних вимог тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ) за період з січня 2011 р. по жовтень 2012 р. включно, оскільки зазначені постанови не пройшли реєстрації в органах юстиції. Разом з цим відповідач зазначив, що за його контррозрахунком сума, яка підлягає сплаті за період з листопада 2009 р. по вересень 2012 р. включно за тарифами, що встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 за № 1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальних послуг для населення» (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції від 26.06.2002 за № 46/4929, становить 118.313,77 грн, проте відповідачем за період з листопада 2009 р. по вересень 2012 р. включно сплатив 390.246,35 грн., що свідчить про переплату з боку відповідача станом на 01.10.2012 в сумі 271.932,00 грн. Таким чином відповідач дійшов висновку про відсутність боргу перед позивачем у даній справі, а відтак про відсутність підстав для стягнення з нього інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Позивач через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 26.09.2013 подав заперечення на відзив відповідача б/н від 23.09.2013, в якому зазначив, що позивачем за спірний період розраховано заборгованість із застосуванням розпоряджень Київської міської державної адміністрації: №№ 1192, 1333, 392 та постанови НКРЕ № 1729 від 14.12.2010, що діє з 01.01.2011.

Відповідачем через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 30.09.2013 подано заяву б/н від 30.09.2013, в якій останній просив продовжити термін розгляду справи № 5011-39/15622-2012.

Ухвалою суду від 30.09.2013 задоволено клопотання відповідача, строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

Відповідач через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 10.10.2013 подав уточнення відзиву на позовну заяву б/н від 09.10.2013, в якому зазначив, що відомості обліку споживання та табуляграми є внутрішніми документами позивача, які складаються останнім без участі відповідача, тому не можуть бути підтвердженням позовних вимог. Крім того додатково до повідомленого у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що строк оплати за договором настав у червні 2013, оскільки позивач направив на адресу відповідача вимогу (вих. № 93/21/4331) про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію за спірний період, яка датована 04.06.2013. Крім цього, як зазначає відповідач, останній не належить до комунальної власності і тарифи на теплову енергію всупереч положенням ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» не погоджувались з відповідачем, а тому не можуть бути застосовані, відтак вважає, що необхідно виконати вимоги частин першої, четвертої ст. 632 ЦК України та провести розрахунок за спірний період згідно додатку № 3 до Договору, тобто за ціною, встановленою за домовленістю сторін. А також звернув увагу суду на неможливість застосування розпоряджень КМДА: № 392 від 31.05.2010; № 1333 від 30.11.2009; № 1192 від 15.10.2009, а також постанови НКРЕ № 17929 від 14.12.2010 за період з січня 2011 р. по жовтень 2012 р., у зв'язку з не набранням ними чинності, оскільки останні не пройшли державної реєстрації відповідно до вимог указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів влади». Таким чином за контррозрахунком сума, яка повинна бути сплачена за період з листопада 2009 р. по вересень 2012 р. включно, згідно розрахунку відповідача, за тарифом 35,57 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал. згідно додатку № 3 до Договору становить 118.313,77 грн., проте відповідач за період з листопада 2009 р. по вересень 2012 р. включно сплатив 389.947,83 грн. Відтак переплата станом на 01.10.2012 становить 278.841,96 грн., у зв'язку з чим відповідач у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 10.10.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 5011-39/15622-2012 у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.10.2013 справу № 5011-39/15622-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ониськів О.М. (головуюча), Куркотова Є.Б., Марченко О.В.

Ухвалою суду від 10.10.2013 зазначеною колегією прийнято справи № 5011-39/15622-2012 до свого провадження та призначено до розгляду на 05.11.2013.

Відповідно до наказу голови Господарського суду міста Києва № 367-К від 01.11.2013 прізвище судді Ониськів О.М. змінено на Дупляк.

Позивач через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 04.11.2013 подав письмові заперечення на уточнений відзив відповідача від 09.10.2013 б/н від 01.11.2013, в яких зазначив, що в матеріалах справи мітяться докази на підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в порядку частини другої ст. 530 Цивільного кодексу України (претензія № 048-72-13289 від 07.10.2011 зі списком згрупованих відправлень та копією фіскального чека) за спожиту відповідачем теплову енергію за спірним договором. Крім того позивачем зазначено, що жодним судовим рішенням не підтверджено факт недійсності розпоряджень КМДА та постанови НКРЕ, якими останній керувався при розрахунку заборгованості відповідача. Разом з цим зазначив, що твердження відповідача щодо проведення розрахунків із позивачем по самостійно встановленим тарифам суперечить Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про ціни і цінотворення» та нормам Господарського кодексу України.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 справу № 5011-39/15622-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дупляк О.М. (головуюча), Капцова Т.П., Марченко О.В.

Ухвалою суду від 05.11.2013 зазначеною колегією прийнято справи № 5011-39/15622-2012 до свого провадження та призначено до розгляду на 05.11.2013.

Відповідачем через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 06.12.2013 подано уточнення відзиву на позовну заяву (остаточне) б/н від 05.12.2013, в якому зазначено, що відомості обліку споживання теплової енергії та табуляграми є внутрішніми документами позивача, які складаються останнім без участі відповідача і не можуть бути підтвердженням позовних вимог. Разом з цим відповідач зазначив, що обсяги поставленої теплової енергії не оспорює, при цьому борг визнає лише в сумі 28.894,91 грн. за період з 01.11.2009 по 01.01.2011 згідно додатку № 3 до Договору, тобто за тарифом, встановленим за домовленістю сторін. Штрафні санкції відповідач не визнає в повному обсязі, виходячи з того, що позивач на момент звернення до суду позивач не звертався до відповідача з вимогою та/або претензією про сплату заборгованості за спірний період (при цьому зазначив, що подану позивачем в апеляційній інстанції претензію, останній не отримував), та направив таку лише в червні 2013 року (№ 93/21/4331 від 04.06.2013), відтак і строк щодо зобов'язання оплати за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.1998 № 16320184, на думку відповідача, виник лише в червні 2013 р., а тому нарахування пені, інфляційних та 3 % річних є незаконним.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.12.2013 справу № 5011-39/15622-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дупляк О.М. (головуюча), Куркотова Є.Б., Марченко О.В.

Ухвалою суду від 09.12.2013 зазначеною колегією прийнято справи № 5011-39/15622-2012 до свого провадження та призначено до розгляду на 09.12.2013.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 справу № 5011-39/15622-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Бондарчук В.В. (головуюча), Куркотова Є.Б., Нечай О.В.

Ухвалою суду від 20.01.2014 зазначеною колегією прийнято справи № 5011-39/15622-2012 до свого провадження та призначено до розгляду на 03.02.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 справу № 5011-39/15622-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дупляк О.М. (головуюча), Куркотова Є.Б., Нечай О.В.

Ухвалою суду від 23.01.2014 зазначеною колегією прийнято справи № 5011-39/15622-2012 до свого провадження та призначено до розгляду на 03.02.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.02.2014 справу № 5011-39/15622-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дупляк О.М. (головуюча), Гавриловська І.О., Нечай О.В.

Ухвалою суду від 03.02.2014 зазначеною колегією прийнято справи № 5011-39/15622-2012 до свого провадження та призначено до розгляду на 03.02.2014.

Позивачем 11.02.2014 через відділ канцелярії суду подано суду письмові пояснення б/н від 10.02.2014, в яких зазначено, що відповідно до п.3 додатку № 3 до договору № 1630184 укладеному між ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Хімікат» передбачено та погоджено із відповідачем можливе змінення тарифів в період дії Договору, відтак посилання відповідача про недотримання позивачем умов п. 9.5 Договору останній вважає безпідставним, оскільки умови даного договору не переглядались, відповідач з пропозицією зміни тарифів на постачання теплової енергії в спірний період до позивача не звертався, а позивач не мав права змінювати тарифи, оскільки вони є регульованими органом, який їх видав - Київською міською державною адміністрацією. Крім того зазначив, що в матеріалах справи наявні копії листів позивача на адресу відповідача про зміну тарифів, в тому числі і у спірний період по справі. Зазначені листи при зміні тарифів надсилались на адресу відповідача, але за закінченням терміну зберігання докази надіслання цих листів надати не виявляється можливим. Також позивач зазначає, що встановлені тарифи на теплову енергію набувають чинності з моменту опублікування в офіційному друкованому органі КМДА - газеті «Хрещатик» та не потребують реєстрації в Київському міському управлінні юстиції. Щодо направлення претензії від 06.10.2011 №048-72-13289 позивачем зазначено, що остання на адресу відповідача була надіслана рекомендованим листом 07.10.2011.

Позивач 11.02.2014 через відділ канцелярії суду подав заяву про виправлення описки у позовній заяві б/н від 10.02.2014, відповідно до якої уточнив позовні вимоги та зазначив, що при підготовці позовної заяви було допущено описку в абзаці 5 описової частини позовної заяви та просив вважати, що свої зобов'язання за договором відповідач не виконував, внаслідок чого за період з 01.11.2009 по 01.10.2012 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2012 становить 167.570,34 грн. Така заява була прийнята судом та врахована при розгляді даної справи.

Відповідач через відділ канцелярії суду 14.02.2014 подав додаткові письмові пояснення б/н від 13.02.2014, згідно з якими зазначив, що оскільки сторони не є підприємствами комунальної власності міста Києва і позивач не виконав умови Договору і/або Закону щодо зміни істотних умов договору, та в односторонньому порядку підвищив для відповідача тариф на теплову енергію, відвідач вважає такі дії позивача незаконними, які не мають свого юридичного продовження при виконанні умов договору. Щодо претензії № 048-72-13289 від 07.10.2011 р., то останню відповідач, згідно з його поясненнями, не отримував. На підставі викладеного, відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 28.894,03 грн, а в іншій частині основного боргу та штрафних санкцій - заперечив.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 справу № 5011-39/15622-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дупляк О.М. (головуюча), Куркотова Є.Б., Нечай О.В.

Ухвалою суду від 17.02.2014 зазначеною колегією прийнято справи № 5011-39/15622-2012 до свого провадження та призначено до розгляду на 17.02.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 справу № 5011-39/15622-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Марченко О.В. (головуюча), Куркотова Є.Б., Нечай О.В.

Ухвалою суду від 20.02.2014 зазначеною колегією прийнято справу № 5011-39/15622-2012 до свого провадження та призначено до розгляду на 18.03.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 справу № 5011-39/15622-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дупляк О.М. (головуюча), Куркотова Є.Б., Нечай О.В.

Ухвалою суду від 03.03.2014 зазначеною колегією прийнято справу № 5011-39/15622-2012 до свого провадження та призначено до розгляду на 18.03.2014.

У судовому засіданні 18.03.2014, за участі всіх представників сторін, було оголошено перерву у справі до 24.03.2014.

Позивач 19.03.2014 через відділ канцелярії суду подав письмове пояснення б/н від 19.03.2014, в яких зазначив, зокрема, щодо направлення претензії від 06.10.2011 № 048-72-13289, вказавши, що остання на адресу відповідача була надіслана рекомендованим листом 07.10.2011, крім того позивачем на адресу відповідача також було надіслано вимогу про сплату заборгованості від 04.06.2013 № 93/21/4331, яка отримана відповідачем 10.06.2013, та містить вимогу про сплату заборгованості станом на 01.05.2013.

У судове засідання 24.03.2014 представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча про час і місце розгляду даної справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви від 18.03.2014.

У судовому засіданні 24.03.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Хімікат" (далі - відповідач, споживач) 01.10.1998 було укладено договір № 1630184 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), предметом якого згідно з п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пп. 2.2.1 п. 2.2 Договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 (пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору).

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача за період з 01.11.2009 по 01.10.2012 виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно з розрахунком останнього склала 167.570,34 грн. Разом з цим за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 8.462,10 грн, 8.944,91 грн 3% річних та 6.392,33 грн пені.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як установлено судом, згідно з відомостями обліку до Договору, визначення кількості спожитої відповідачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно договірних навантажень.

Відповідно до додатку № 3 до Договору розрахунки відповідачем за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.06.1997 № 866, також сторонами передбачено можливість змінення тарифів в період дії Договору.

Пунктом 8.1 Договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999. Припинення дії Договору не звільняє відповідача від обов'язку повної оплати спожитої теплової енергії (п.8.3 Договору).

Додаток № 4 до Договору з боку відповідача не підписаний та містить зауваження щодо неприйняття останнім п. 3.5 вказаного додатку, у зв'язку з чим до уваги судом не приймається.

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних особових карток (табуляграм), відомостей обліку споживання теплової енергії за листопада 2009 р. - вересень 2012 р. включно підтверджується факт поставки відповідачу в цей період теплової енергії вартістю 557.518,17 грн.

Наявною в матеріалах справи довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію підтверджується факт оплати відповідачем спожитої теплової енергії у розмірі 382.679,88 грн, що не заперечується позивачем. При цьому судом ураховано наявну у відповідача перед позивачем, згідно з розрахунком, станом на листопад 2009 р. заборгованість в сумі 7.267,95 грн.

Доказів оплати грошових коштів у розмірі 167.570,34 грн за спожиту теплову енергію у період з 01.11.2009 по 01.10.2012, відповідачем до суду не надано. Разом з цим згідно, зокрема, з уточненим відзивом на позовну заяву б/н від 05.12.2013, відповідач обсяги поставленої теплової енергії визнав та підтвердив.

Як установлено судом додаток № 4 до Договору не підписаний з боку відповідача, згідно з яким в тому числі були визначені строки виконання зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що умовами спірного договору строки виконання зобов'язання відповідача з оплати послуг не встановлені, відтак наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом установлено, що позивач звертався до відповідача з претензією № 048-72-13289 від 06.10.2011 про сплату боргу, яка станом на 01.10.2011 склала 92.384,83 грн, яка була надіслана 07.10.2011, згідно з фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта» та списком згрупованих відправлень, та з вимогою № 93/21/4331 від 04.06.2013 про сплату боргу в сумі 283.281,61 грн станом на 01.05.2013, що надіслана 10.06.2013, згідно з наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення. Відтак суд дійшов висновку, що зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг на суму боргу в розмірі 92.384,83 грн відповідачем мало бути виконано до 14.10.2011 та на суму 75.185,51 грн (167.570,34 грн - 92.384,83 грн) до 17.06.2013.

Таким чином враховуючи зазначене вище, а також наявність заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630184 від 01.10.1998 в період з 01.11.2009 по 01.10.2012 (враховуючи позовну заяву разом з заявою про описку б/н від 10.02.2014) у відповідача перед позивачем у сумі 167.570,34 грн, позовна вимога про стягнення боргу в сумі 167.570,34 грн є належним чином доведеною, документально підтвердженою і відповідачем не спростованою, а тому визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо твердження відповідача про неправильність проведеного позивачем розрахунку плати за поставлену теплову енергію у гарячій воді згідно з умовами спірного договору на підставі розпоряджень КМДА: №№ 1575 - 1577 від 30.10.2006; № 643 від 30.05.2007; № 1192 від 15.10.2009; № 1333 від 30.11.2009; № 392 від 31.05.2010, постанови НКРЕ № 17929 від 14.12.2010 за період з січня 2011 р. по жовтень 2012 р., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопотачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно з п. 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21 квітня 1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що НКРЕ в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Відтак суд дійшов висновку, що позивачем правомірно проводилось нарахування заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію на підставі оспорюваної постанови НКРЕ, оскільки такі постанови є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності. При цьому визначена приписами законодавства їх обов'язковість не може тлумачитись по іншому, в тому числі за домовленістю сторін. Щодо розпоряджень КМДА, то остання не уповноважена на встановлення тарифів за користування тепловою енергією. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11.12.2012 зі справи № 22/313.

Відтак зазначені твердження відповідача є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Посилання відповідача на те, що строк оплати за договором настав з червня 2013 р., тобто з моменту, коли позивач направив на адресу відповідача вимогу № 93/21/4331 від 04.06.2013 про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію, судом також не приймається, виходячи з того, що позивачем надсилались дві вимоги про сплату заборгованості, які включають в себе заявлену в даному позові суму боргу.

Також суд відзначає, що позивач, крім суми основного боргу, заявив до стягнення з відповідача 6.392,33 грн пені за період з березня по серпень 2012 р. включно, 8.462,10 грн інфляційних витрат та 8.944,91 грн 3% річних за період з листопада 2009 р. по вересень 2012 р. включно, що вказаний позивачем в розрахунку, доданому до позовної заяви.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, який визнається судом арифметично невірним.

Як встановлено вище судом зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг на суму боргу в розмірі 92.384,83 грн відповідачем мало бути виконано до 14.10.2011, відтак прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг на суму 92.384,83 грн настало з 15.10.2011.

Судом здійснено перерахунок, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню 3 % річних за період з 15.10.2011 по 30.09.2012 із суми боргу 92.384,83 грн у розмірі 2.672,83 грн.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 8.462,10 грн інфляційних витрат суд відмовляє, оскільки у період з 15.10.2011 по 30.09.2012 відбувались дефляційні процеси, тобто існувала не інфляція, а дефляція (-).

Разом з цим суд зауважує, що у позивача не виникло права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 15.10.2011 по 30.09.2012 на суму боргу 75.185,51 грн, оскільки прострочення виконання зобов'язання з оплати вказаної суми боргу у відповідача виникло лише 18.06.2013 (8-й день від дня пред'явлення вимоги № 93/21/4331 від 04.06.2013).

Вимога позивача про стягнення з відповідача 6.392,33 грн пені за період з березня по серпень 2012 р. також не підлягає задоволення, у зв'язку з тим, що відсутні підстави для її стягнення, оскільки право на нарахування пені було передбачено у додатку № 4 до Договору, який не підписаний з боку відповідача, тому не може вважатись укладеним, а відтак таким, що регулює правовідносини між сторонами Договору.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімікат" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 5-А, код ЄДРПОУ 22935323) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, п/р 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго», код ЄДРПОУ 00131305) 167.570 (сто шістдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят) грн 34 коп. основної заборгованості, 3% річних у сумі 2.672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн 83 коп. та 3.404 (три тисячі чотириста чотири) грн 86 коп. судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.03.2014.

Судді О.М. Дупляк

Є.Б. Куркотова

О.В. Нечай