Постанова

від 01.08.2016 по справі 5011-39/15622-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2016 р. Справа№ 5011-39/15622-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Майданевича А.Г.

за участю представників:

від позивача: Іващенко О.В. (довіреність від 11.11.2015 № 91/2015/11/11-4);

від відповідача: Бризинсько-Колпакова О.О. (довіреність від 25.05.2016 № 7);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Хімікат»

на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014

у справі № 5011-39/15622-2012 (головуючий суддя Дупляк О.М., судді Куркотова Є.Б., Нечай О.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до житлово-будівельного кооперативу "Хімікат"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Хімікат" про стягнення основної суми боргу у розмірі 167 570,34 грн., пені у розмірі 6 392,33 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 462,10 та 3 % річних у розмірі 8 944,91 грн.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 5011-39/15622-2012 позовні вимоги задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 167 570 грн 34 коп. основної заборгованості, 3% річних у сумі 2 672 грн 83 коп. та 3 404 грн 86 коп. судового збору. У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, житлово-будівельний кооператив "Хімікат" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 по справі № 5011-39/15622-2012 в частині стягнення з відповідача 167 570,34 грн. основної заборгованості, 3 % річних в сумі 2 672,83 грн. та 3 404,86 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах публічного акціонерного товариства "Київенерго" відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції прийнято оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, позивач незаконно застосував тарифи, затверджені розпорядженнями № 392 від 31.05.2010, № 1333 від 30.11.2009, № 1192 від 15.10.2009 Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки, враховуючи приписи п. 2 ч. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», вони не можуть бути застосовані до відповідача. Крім того, відповідач зауважив на тому, що чинним законодавством не передбачено повноважень виконавчого органу влади, яким є Київська міська державна адміністрація, затверджувати тарифи на теплову енергію. Також відповідач зазначає, що позивач не звертався з вимогою про сплату заборгованості, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Хімікат" прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою суду від 25.06.2014 провадження у справі № 5011-39/15622-2012 зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі № 2а-118/11(2а/761/4/14).

Ухвалою суду від 16.05.2016 провадження у справі № 5011-39/15622-2012 поновлено.

У судових засіданнях представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити, представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Також позивач відзиву на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, проте відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, 01.10.1998 акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго", правонаступником якої є позивач, як постачальник та відповідач як абонент уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630184 (далі - договір), предметом якого згідно з п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором. Постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору (пп. 2.2.1 п. 2.2 договору)

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 (пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору).

Відповідно до додатку № 3 до Договору розрахунки відповідачем за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24.06.1997 № 866, також сторонами передбачено можливість змінення тарифів в період дії Договору.

Пунктом 8.1 Договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999. Припинення дії Договору не звільняє відповідача від обов'язку повної оплати спожитої теплової енергії (п.8.3 Договору).

Додаток № 4 до Договору з боку відповідача не підписаний та містить зауваження щодо неприйняття останнім п. 3.5 вказаного додатку, у зв'язку з чим до уваги судом не приймається.

Як слідує з матеріалів справи, в період листопад 2009 року - вересень 2012 року на умовах договору позивач постачав відповідачу теплову енергію, що останнім не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями облікових карток за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії.

Згідно пояснень сторін в судових засіданнях спору щодо обсягів поставленої протягом спірного періоду енергії сторони не мають.

Загальна вартість поставленої позивачем відповідачу за умовами Договору в період з 01.01.2011 по 01.10.2012 року теплової енергії становить 373 784,05 грн.

З матеріалів справи слідує, що протягом спірного періоду відповідач перераховував позивачу 382 679,88 грн. в оплату поставленої теплової енергії. Спору між сторонами щодо вказаної суми немає, як позивач, так і відповідач проти вказаної суми не заперечують.

Спір виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим у відповідача за період з 01.11.2009 по 01.10.2012 виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно з розрахунком останнього доданим до позовної заяви склала 167 570,34 грн. Крім того, позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 8 462,10 грн., 8 944,91 грн. 3% річних та 6 392,33 грн. пені.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції звертає увагу на те, що КМДА не уповноважена на встановлення тарифів за користування тепловою енергією, посилаючись на постанову Верховного суду України від 11.12.2012 у справі № 22/313. При цьому, господарський суд міста Києва зазначає, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу у суму 167 570,34 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав та обґрунтованість застосування позивачем при розрахунку заборгованості відповідача за послуги з постачання теплоенергії тарифів, встановлених розпорядженнями КМДА від 15.10.2009 № 1192, від 30.11.2009 № 1333 та від 31.05.2010 № 392, не зважаючи на відсутність державної реєстрації зазначених розпоряджень, з чим колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з огляду на наступне.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2014 у справі № 2-а-118/11 (провадження № 2-а/761/4/2014) за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Житлово-будівельний кооператив "Теремки-2", Житлово-будівельний кооператив "Ремонтник", Приватне підприємство "Компанія ФАХ", ОСББ "Сердолік", ОСБББ "Науковець", ЖБК "Буревісник-3 про визнання бездіяльності протиправною, скасування нормативно-правових актів і зобов'язання вчинити дії, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014, у справі № 2а-118/11(2а/761/4/14), серед іншого, визнані незаконними і нечинними з моменту прийняття вищезгадані розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.10.2009 №1192, від 30.11.2009 №1333 та від 31.05.2010 №392.

Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що зі змісту вказаних судових рішень слідує, що підставою для визнання незаконними та не чинними з моменту прийняття вказаних розпоряджень стало те, що їх не було подано на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровано ними, а отже, розпорядження КМДА від 15.10.2009 № 1192 та від 31.05.2010 № 392 не набрали законної сили у встановленому законом порядку.

При цьому, правової оцінки розпорядженню КМДА від 30.11.2009 № 1333 суд першої інстанції не надав, проте, враховуючи, що майнові вимоги до відповідача за період з 01.11.2009 по 01.01.2011 визначені позивачем виходячи з тарифу, встановленого вказаним розпорядженням, все, викладене щодо розпоряджень КМДА від 15.10.2009 № 1192 та від 31.05.2010 № 392, в повній мірі стосується і розпорядження КМДА від 30.11.2009 № 1333.

Правову позицію, згідно з якою розпорядження КМДА про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які не пройшли державної реєстрації в органах юстиції, не підлягають застосуванню, висловив Верховний Суд України у постанові від 28.11.2011 у справі № 21-246а11 і підтвердив її у своїй Постанові від 02.12.2014 у справі № 21-470а14. Вищевказане не було враховано судом першої інстанції при вирішенні спору.

Згідно зі ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати розпорядження КМДА про встановлення тарифів на теплову енергію, які в судовому порядку визнанні незаконними і нечинними з моменту їх прийняття, а нарахування позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 08.04.2015 № 22/17-64/163-2012.

Таким чином, розрахунок позивача на підставі цих тарифів є невірним та необґрунтованим, позивачем не надано жодних пояснень щодо тарифів, які являються чинними та підлягають застосуванню у спірному періоді, не надано суду доказів наявності заборгованості з боку відповідача та обґрунтованого розрахунку її розміру із застосуванням діючих у спірний період тарифів та з врахуванням здійсненої відповідачем оплати на загальну суму 382 679,88 грн., яка перевищує розмір вимог заявлених позивачем до стягнення.

Отже, позивачем не виконано обов'язку доказування і надання доказів з врахуванням положень ст. 33 ГПК України.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги за вказаний період не підлягають задоволенню у зв'язку з необгрунтованістю.

З огляду на вищевикладене вимоги стосовно стягнення 6 392,33 грн. пені за період з березня по серпень 2012 р. включно, 8 462,10 грн. інфляційних витрат та 8 944,91 грн. 3% річних за період з листопада 2009 р. по вересень 2012 р. включно, які є похідними від вимоги стосовно стягнення основної суми боргу, не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість та правомірність своїх вимог, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення вимог публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Отже, в задоволенні вимог публічного акціонерного товариства "Київенерго" слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Житлово-будівельним кооперативом "Хімікат" належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 5011-39/15622-2012.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 5011-39/15622-2012 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

У зв'язку із зазначеним, апеляційна скарга житлово-будівельного кооперативу «Хімікат» на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 5011-39/15622-2012 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід частково скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Київенерго" відмовити.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Хімікат" на рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 5011-39/15622-2012 задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 5011-39/15622-2012 в частині стягнення 167 570 грн 34 коп. основної заборгованості, 3% річних у сумі 2 672 грн 83 коп.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 5011-39/15622-2012 в наступній редакції:

" 1. В позові відмовити повністю."

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь житлово-будівельного кооперативу "Хімікат" (02217, м. Київ, вул.. Закревського, 5-А, ідентифікаційний код 22935323) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1 702 (одна тисяча сімсот дві) грн. 43 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-39/15622-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді Ю.Б. Михальська

А.Г. Майданевич