Постанова

від 07.02.2017 по справі 5011-39/15622-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Справа № 5011-39/15622-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі№5011-39/15622-2012 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Хімікат" простягнення заборгованості, за участю представників сторін: від позивача:Гаркавенко С.В., дов. №91/2016/10/17-22 від 17.10.2016; від відповідача:Бризинська-Колпакова О.О., б/н від 25.05.2016 В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Київенерго", звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Хімікат" про стягнення 167 570,34грн. - основної суми боргу, 6 392,33грн. - пені, 8 462,10грн. - інфляційних втрат та 8944,91грн. - 3 % річних.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі №5011-39/15622-2012 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 167 570,34грн. - основної заборгованості та 2 672,83грн. - 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі №5011-39/15622-2012 вищезазначене судове рішення скасовано в частині задоволених позовних вимог та викладено резолютивну частину судового рішення в наступній редакції: "1. В позові відмовити повністю.". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Київенерго", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2017 задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 02.02.2017 №08.03-04/448 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №5011-39/15622-2012, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Коробенко Г.П., Рогач Л.І.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 07.02.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі укладений договір "на постачання теплової енергії у гарячій воді" від 01.10.1998 №1630184, відповідно до умов якого позивач приймає на себе зобов'язання надавати відповідачу за плату послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Судами встановлено, що у період з 01.01.2011 по 01.10.2012 на умовах договору позивач постачав відповідачу теплову енергію, що останнім не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями облікових карток за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії. Спір щодо обсягів поставленої теплової енергії протягом вищезазначеного періоду між сторонами відсутній.

Разом з цим, апеляційною інстанцією встановлено, що підставою для нарахування плати за відпуск теплової енергії у заявленому розмірі являються тарифи, встановлені згідно Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.10.2009 №1192, від 30.11.2009 №1333 та від 31.05.2010 №392, які відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 у справі №2-а-118/11 (провадження №2-а/761/4/2014), визнані незаконними і нечинними з моменту їх прийняття .

Апеляційною інстанцією прийнято до уваги, що підставою визнання незаконними та нечинними з моменту прийняття вищезазначених розпоряджень стало те, що такі останні не були подані на державну реєстрацію до органів юстиції, відповідно, не зареєстровані ними, а, отже, не набрали законної сили у встановленому законом порядку, тобто не можуть бути застосовані у визначенні вартості поставленої теплової енергії.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі №5011-39/15622-2012 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі №5011-39/15622-2012 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.П. Коробенко Суддя Л.І. Рогач