Постанова

від 26.03.2014 по справі 917/2103/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа № 917/2103/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Грешнікова А.Ю.

відповідача - не з'явився

третя особа - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 198 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.13 р. у справі № 917/2103/13

за позовом Приватного підприємства "ЮГ і К Контакт", м. Світловодськ

до ТОВ Будівельна фірма "Центр ЛТД" , м. Кременчук

третя особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, м. Кременчук

про стягнення грошових коштів у сумі 74103,91 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПП "ЮГ і К Контакт" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - ТОВ Будівельна фірма "Центр ЛТД" 74103,91 грн., з яких: 72390,34 грн. - заборгованість, 1713,57 грн. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за укладеним між сторонами договором № 107/2 від 22.08.2011 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.12.2013 р. у справі № 917/2103/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної фірми "Центр ЛТД" на користь Приватного підприємства "ЮГ І Контакт" 72390,34 грн. основного боргу, 690,19 грн. річних та 1696,73 грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення мотивоване з посиланням на те, що виконані позивачем роботи на суму 245725,20 грн. підтверджені матеріалами справи, доказів оплати в повному обсязі відповідачем не надано. Стосовно нарахування позивачем 3 % річних за період з 01.01.2013 р., суд зазначив, що акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. не містять дати їх підписання. З урахуванням приписів ст. 530 ЦК України та враховуючи, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості 06.06.2013 р., яка отримана відповідачем 14.06.2013 р., суд першої інстанції здійснив перерахунок 3 % річних за період з 22.06.2013 р. по 15.10.2013 р. та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних частково у сумі 690,19 грн. та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.2013 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування замовником (третьою особою) коштів відповідачу; відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання та ін.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у запереченні та ін.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 22.08.2011 р. між ПП "ЮГ і К Контакт" (субпідрядник) та ТОВ Будівельна фірма "Центр ЛТД" (підрядник) укладено договір № 107/2 (далі - договір), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язався у період з серпня 2011 р. по серпень 2012 р. виконати загальнобудівельні роботи та роботи з улаштування зовнішніх тепломереж на об'єкті "будівництво дитячого садка-школи у мікрорайоні 278 м. Кременчука", а підрядник зобов'язався прийняти та оплатити роботи.

Розділом 3 договору сторони погодили ціну договору, яка становить 173 596,80 грн.

З урахуванням додаткових угод до договору сторонами змінювався предмет договору та його ціна, а саме в редакції додаткової угоди № 2 від 22.11.2012 р. предметом договору є виконання у період з серпня 2011 р. по грудень 2012 р. загальнобудівельних робіт, улаштування зовнішніх тепломереж, вузлів керування № 1-2, теплопостачання калориферів установок П1-П5 з придбанням відповідного обладнання на об'єкті будівництва дитячого садка-школи у мікрорайоні 278 м. Кременчука. Ціна договору - 245725,20 грн. (з ПДВ). Усі інші умови залишилися незмінними.

Розділ 4 договору передбачає, порядок здійснення оплати: розрахунки проводяться шляхом оплати підрядником після пред'явлення субпідрядником рахунку на оплату робіт, після підписання сторонами акта про виконані роботи та довідки про вартість робіт, а також після отримання коштів за виконані роботи від замовника. Остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться після остаточного завершення робіт субпідрядником та передачі їх підряднику та замовнику у встановленому законом порядку.

У позовній заяві позивач зазначає, що роботи виконані у передбачений строк та прийняті відповідачем, що підтверджується актами виконаних робіт на загальну суму 245725,20 грн., без жодних зауважень з боку відповідача (а. с 14-42).

Проте, відповідач за прийняті роботи розрахувався частково, що підтверджується платіжними дорученнями (а. с. 43-48) та не заперечується.

Таким чином, відповідач не сплатив заборгованість у розмірі 72390,34 грн.

06.06.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензію, яка залишена останнім без реагування (а. с. 50).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що виконані позивачем роботи на суму 245725,20 грн. підтверджені матеріалами справи, доказів оплати в повному обсязі відповідачем не надано. Стосовно нарахування позивачем 3 % річних за період з 01.01.2013 р., суд зазначив, що акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. не містять дати їх підписання. З урахуванням приписів ст. 530 ЦК України та враховуючи, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості 06.06.2013 р., яка отримана відповідачем 14.06.2013 р., суд першої інстанції здійснив перерахунок 3 % річних за період з 22.06.2013 р. по 15.10.2013 р. та позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних задовольнив частково у сумі 690,19 грн. та ін.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1-2 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що субпідрядник виконав всі роботи передбачені договором, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт встановленого зразка за формою N КБ-2в і довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою N КБ-3 на загальну суму 245725,20 грн. (а. с 14-42). Визначена в актах вартість робіт відповідає узгодженій договірній ціні.

Зазначені документи підписані обома сторонами, засвідчені печатками та не містять посилань на виявлення будь - яких недоліків або претензій до виконаних робіт.

Отже, відповідач після підписання даних документів визнавав факт наявності в нього зобов'язання з оплати виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що виконані роботи оплачені відповідачем лише частково, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 72390,34 грн. підтверджується матеріалами справи та жодним чином відповідачем не спростований. Доказів його оплати відповідачем суду не надано.

Суд першої інстанції правомірно вважає, що укладений між сторонами договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язані з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Тому, посилання відповідача на те, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування замовником (третьою особою) коштів відповідачу; відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим відповідач вважає, що оплата виконаних робіт виникає у останнього виключно за умови надходження коштів від замовника, правомірно не прийнято до уваги.

До того ж, відповідач не надав доказів ненадходження таких коштів.

Відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ч. 2 ст. 528 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Згідно з п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться: одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 72390,34 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, заявлені позивачем до стягнення 3 % річних за період з 01.01.2013 р. є неправомірними, оскільки виходячи з умов договору передбачено остаточний розрахунок після виконання та передання робіт, неможливо стверджувати, що прострочення боржника почалося саме 01.01.2013 р. тому, що акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р. № 2/7 та 1/6 не містять дати їх підписання.

Судом першої інстанції вірно здійснено перерахунок 3 % річних з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості від 06.06.2013 р., яка отримана останнім - 14.06.2013 р., таким чином стягнення 3 % річних за період з 22.06.2013 р. по 15.10.2013 р. (включно); за результатами розрахунку суду, позовні вимоги в цій частині правомірно задоволено частково, у сумі 690,19 грн.

Судова колегія приходить до висновку щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача 690,19 грн. інфляційних втрат.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.13 р. по справі № 917/2103/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.13 р. по справі № 917/2103/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 24.03.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.