Рішення

від 13.05.2009 по справі 34/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/58

13.05.09

За позовом          Закритого акціонерного товариства «страхова компанія «Солідарність»

до                    Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

про                    стягнення 1 359 036,85 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Шляхов М.М., представник за дов. 127 від 06.02.2009;

від відповідача –Варяничко С.В., представник за дов. б/н від 11.02.2009.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Солідарність»(далі –Позивач, або Вкладник) звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(далі –Відповідач, або Банк) про стягнення заборгованості в сумі 1 359 036,85 грн. за договором №3 строкового банківського вкладу (депозиту) від 23.09.2008 (далі –Договір), в т.ч.1 350 000 грн. –основний борг, 5163,90 грн. проценти на вклад, 3098,36 грн. –пеня, 774,59 грн. –3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що умовами Договору передбачено, що Вкладник перераховує на вкладний рахунок №26524013278002 в Шевченківському відділенні ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564 грошові кошти в сумі 1 350 000 грн., строк вкладу –91 день, дата повернення вкладу – 22.12.2008 року, процента ставка по вкладу –20% річних.

Виконавши умови Договору, Позивач 23.09.2008 перерахував на вкладний рахунок вільні грошові кошти в сумі 1 350 000 грн., однак, Відповідач в порушення умов Договору, вклад не перерахував.

До загального відділу надійшла заява від Позивача про збільшення позовних вимог, в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача 1 350 000 грн. –основного боргу, 30 324,71 грн. процентів на вклад, 18 194,82 грн. пені, 4 548,70 грн. – 3% річних та надав платіжне доручення №126 від 04.02.2009 в підтвердження сплати державного мита в сумі 543,63 грн.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що строк повернення переданих грошових коштів становить 14 травня 2011 року.

Разом з тим, Відповідач послався на постанови правління Національного банку України від 11.10.2008 №319 та №413 від 04.12.2008, якими банкам заборонено робити дострокове повернення депозитів, так як вони вкладені у довгострокові кредити та інші активи.

При цьому, Відповідач послався на п.п.3.2  Договору №341 та п.5.3 Договору, відповідно до яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, якщо невиконання є наслідком обставин надзвичайного характеру, такого як … зміни в законодавстві України, а також інші обставини надзвичайного характеру, які виникли після укладання цього договору та прямо впливають на виконання вимог цього договору і які сторони не могли передбачити або попередити розумними діями.

Отже, як зазначив Відповідач, фінансова криза в розумінні п.3.2 Договору №341 та п.5.3 Договору вважається обставиною надзвичайного характеру, а отже у Позивача взагалі відсутні правові підстави для стягнення з ВАТ КБ «Надра»зазначеної суми, а відтак просив відмовити ЗАТ «СК «Солідарність»в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.05.2008 між Позивачем та Відповідачем укладено договір №341 про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку (далі –Договір №341), відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває вкладний рахунок для розміщення та обліку грошових коштів/банківських металів (далі-вклад) внесених на умовах (сума, строк, процента ставка, період нарахування та сплати процентів, умови дострокового розірвання) що визначаються при внесенні вкладу на вкладний рахунок, про що укладається окремий договір.

Пунктом 1.2 Договору №341 передбачено, що Банк протягом одного робочого дня з дня належного оформлення даного договору та надання вкладного повного пакету документів, передбаченого чинним законодавство України, відкриває Вкладнику вкладний (депозитний)рахунок №26524013278002 в Шевченківському відділенні філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ (далі-вкладний рахунок) строком до 14 травня 2011 року.

23.09.2008 між Позивачем (Вкладник) та Відповідачем (Банк) укладено Договір, відповідно п.1.1 якого Вкладник перераховує на вкладний рахунок №26524013278002 в Шевченківському відділенні філії ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564 (далі-вкладний рахунок), відкритий у відповідності з Договором №341, грошові кошти в сумі 1 350 000 грн.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що строк вкладу 91 день. Дата повернення вкладу –22 грудня 2008 року.

Згідно з п.1.3 Договору процента ставка по вкладу встановлюється в розмірі 20% річних.

Відповідно до п.2.2 Договору сторони погодили, що після закінчення строку вкладу визначеному в п.1.2 цього Договору, Банк повертає Вкладнику суму Вкладу на його поточний рахунок зазначений в п.8 цього Договору.

Пунктом 3.4.5 Договору сторони визначили, що при закінченні строку дії Договору, а також у випадках його дострокового розірвання, сплата процентів і повернення Вкладу здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок Вкладника зазначений у п.8 цього Договору.

На виконання умов Договору, Позивач 23.09.2008 перерахував на вкладний рахунок тимчасово вільні грошові кошти в сумі 1 350 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1179 від 23.09.2008.

У зв'язку з порушенням Відповідачем умов Договору, Позивач звернувся до Відповідача з претензією №1 та запропонував Банку негайно перерахувати на поточний рахунок ЗАТ «Солідарність»№2640100013227 в ВАТ КБ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300670, ідентифікаційний код 31521281 грошові кошти в сумі 1 350 000 грн.

Дана претензія була отримана Відповідачем 25.12.2008, що підтверджується відбитком печатки на ній та зареєстрована за вих. №26837.

За таких обставин позов (з урахуванням уточнюючих вимог) підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Таким чином Депозитний договір за своєю правовою природою належить до договорів банківського вкладу.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).

Як убачається з Договору, його було укладено на умовах строкового вкладу, до 22.12.2008.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Аналогічні положення закріплені й у статті 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, згідно з умовами п.1.2, 2,2, 3.4.5 Договору, Банк повинен був повернути Позивачу вклад у термін не пізніше 22.12.2008.

На думку Відповідача, Позивач просить стягнути з Відповідача суму банківського вкладу в сумі 1 350 000 грн., строк повернення якого не настав.

Однак, суд не може погодитися з твердженням Відповідача, оскільки передбачений Договором №341 строк до 14.05.2011 стосується, строку на який було відкрито Позивачу вкладний рахунок №26524013278002, а не Договору, який було укладено на підставі Договору №341, та визначено дату повернення вкладу –22 грудня 2008 року.

Відтак, посилання Відповідача на постанови №319 від 11.10.2008 та №413 від 04.12.2008 Національного банку України, щодо заборони банкам роботи дострокове повернення депозитів, так як вони вкладені у довгострокові кредити та інші активи, суд не бере до уваги, т.я. укладений між сторонами Договір є строковим, з визначеною датою повернення вкладу –22.12.2008.

Що ж стосується поданої Відповідачем виписки по особовому рахунку Позивача, відповідно до якої Вклад в сумі 1 350 000 грн. повернутий, суд не приймає як належний доказ, оскільки матеріли справи містять довідку ВАТ КБ «Хрещатик»за вих. №54/218 від 14.04.2008, відповідно до якого за період з 12.12.2008 до 13.04.2009 було зараховано кошти від Шевченківського відділення філії ВАТ «КБ «Надра»24.12.2008, призначення платежу –«перерахування % з 24.09.2009 до 31.12.2008 зг. дог. №341 від 14.05.2008 додаткова угода №3, без ПДВ».

Від ВАТ КБ «Надра»надходження - відсутні.

Статтею 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п.30.1). 

Відтак, факт наявності у Банку заборгованості за депозитом у сумі 1 350 000 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований.

Як слідує з матеріалів справи, Позивач також просить стягнути з Відповідача 35 488,61 грн. процентів нарахованих на банківський вклад, згідно п.4.3 Договору, за період з 23.12.2008 до 08.02.2009.

Відповідно до п.4.2 Договору проценти на Вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у Банк, до дня що передує його поверненню Вкладникові або списанню з вкладного рахунка Вкладника. Проценти нараховуються щомісячно в кожний останній робочий день місця і в день закінчення дії Договору.

Пунктом 4.3 Договору при розрахунку процентів приймається метод «факт/факт», який полягає у нарахуванні процентів за Вкладом виходячи з фактичної кількості днів перебування Вкладу на зберіганні в Банку і фактичної кількості днів у календарному році.

Згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

На підставі ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частинах стягнення з Відповідача заборгованості за депозитом та нарахованих на нього відсотків є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач просить стягнути з Відповідача 21 293,18 грн. пені нарахованої за період з 23.12.2008 до 08.02.2009.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.3 Договору №341 сторони погодили, що при несвоєчасному поверненні суми Вкладу та нарахованих процентів банк сплачує пеню за кожний день прострочення від не перерахованої суми в розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в цей період.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Постановою Національного банку України від 10.02.2009 №59 у ВАТ КБ «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 10.02.2009до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ВАТ КБ «Надра»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі –Закон) потягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відтак, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені в сумі 21 293,18 грн. визнається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за період з 30.12.2008 до 08.02.2009 в сумі 5 323,29 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається із зазначеної норми (зокрема назви статті), вона містить положення про відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Отже, інфляційні втрати Позивач підлягають задоволенню в сумі 5 323,29 грн.

Що ж стосується посилання Відповідача на п.п.3.2 Договору №341 та п.5.3 Договору, відповідно яких сторони дійшли згоди, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дії непереборної сили, що не залежить від волі сторін): техногенного, природного та воєнного характеру, соціально-політичного характеру, включаючи міжнародні санкції, валюті обмеження, інші дії уряду та держав, які роблять неможливим виконання сторонами своїх зобов'язань, сторони звільняються від виконання своїх обов'язків на час дії зазначених обставин. Сторони повинні проінформувати одна одну про виникнення дії непереборної сили, протягом 5-ти робочих днів з моменту їх настання.

Так, пунктом 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У відповідності до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, у відповідності до положень ст. 617 ЦК України, призначення у Банку тимчасової адміністрації, у зв'язку із істотною загрозою його платоспроможності не може вважатися випадком, про що прямо вказує вищенаведена норма.

При цьому, судом враховано, що постановою Національного банку України від 10.02.2009 №59 у ВАТ КБ «Надра» призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 10.02.2009до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ВАТ КБ «Надра»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 до 10.08.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону України містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов'язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобов'язання з повернення депозиту 21.01.2009 Ці зобов'язання Відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за Депозитним договором щодо повернення позивачу суми депозиту та нарахованих на нього відсотків.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Системний аналіз змісту положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону дає підстави для висновку про те, що відповідно до положень частини 2 статті 58 та пункту 2 частини 3 статті 85 вказаного Закону банк звільняється від відповідальності, яка виникає у зв'язку із невиконанням зобов'язань на які поширюється дія мораторію, саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Таким чином, зважаючи на положення пункту 1 частини 3 статті 85 Закону примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(05053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15, ідентифікаційний код 21707100, з вкладного рахунку №26524013278002 в Шевченківському відділенні філії ВАТ «КД «Надра»Київське РУ, МФО 320564) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Солідарність»(04205, м. Київ, проспект Оболонський, 16, поточний рахунок №2650100013227 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, ідентифікаційний код 31521281) 1 350 000 грн. депозитного вкладу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»(05053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15, ідентифікаційний код 21707100) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Солідарність»(04205, м. Київ, проспект Оболонський, 16, поточний рахунок №2650100013227 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, ідентифікаційний код 31521281) 35 488 (тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 61 коп. процентів на вклад, 21 293 (двадцять одну тисячу двісті дев'яносто три) грн. 18 коп. пені, 5323 (п'ять тисяч триста двадцять три) грн. 29 коп. 3% річних, а також 14 134 (чотирнадцять тисяч сто тридцять чотири) грн. витрат по сплату державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                         Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 29.05.2009