Ухвала

від 02.04.2014 по справі 2а-15328/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року м. Київ К/800/22896/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 року

у справі № 2а-15328/11/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будкапремонт» (далі - відповідач, ТОВ «Будкапремонт»)

третя особа Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (далі - третя особа, Печерська районна в місті Києв ДА)

про визнання недійсними статуту та запису про проведення державної реєстрації, припинення юридичної особи, -

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС звернулась у жовтні 2011 року до суду з позовом до ТОВ «Будкапремонт» про визнання недійсним статут відповідача, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Будкапремонт» через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, припинення юридичної особи ТОВ «Будкапремонт».

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Будкапремонт» зареєстроване як юридична особа (код за ЄДРПОУ 35575346) Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 29.11.2007 року. та перебуває на обліку у ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС, як платник податків.

ТОВ «Будкапремонт» на час вирішення даного спору не має заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобов'язань, що підтверджено наданою позивачем інформацією про стан розрахунків з бюджетом на 07.03.2012 року, зі змісту вказаного документу вбачається, що на вказаний період за товариством обліковується податковим органом переплата у розмірі 28 865,00 гривень.

Матеріали справи містять фотокопію пояснень ОСОБА_4 від 05.04.2011 року про непричетність до державної реєстрації юридичної особи-відповідача, що стало підставою для звернення податкового органу з даним позовом.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 20.1.12. ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) повноваження органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатись до суду з вимогою про припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Положеннями ст. 55-1 Господарського кодексу України визначені ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, в тому числі - визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Разом з тим, статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт 2 частини 1). Згідно з частиною 2 зазначеної правової норми, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV (далі - Закон України № 755-IV) підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Статтею 7 Закону України № 755-IV передбачено, що державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 року № 667 та наказу від 08.06.2005 року № 50 на час подання адміністративного позову є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Таким чином, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону України № 755-IV, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції, зокрема: неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством або здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Будкапремонт» звітує у встановленому законодавством порядку та подає до податкового органу декларації і документи фінансової звітності.

Крім того, судами встановлено, що відповідач на час вирішення даного спору не має заборгованості перед державним бюджетом зі сплати податкових зобов'язань, що підтверджується інформацією ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ДПС про стан розрахунків з бюджетом на 07.03.2012 року, наявною у матеріалах справи, зі змісту якої вбачається, що на вказаний час за відповідачем обліковується податковим органом переплата у розмірі 28 865,00 гривень.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставності доводів податкового органу, що реєстрація та діяльність ТОВ «Будкапремонт» спрямовані саме на порушення правил оподаткування.

Разом з тим, судами вірно зазначено, що статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників, враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Так, підставами для визнання актів, в тому числі статуту, недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.

Підставами для визнання недійсним статуту можуть бути лише випадки, прямо передбачені законом.

Суд може визнати недійсними установчі документи за наявності одночасно таких умов: на момент розгляду справи вони не відповідають вимогам законодавства; допущені при їх прийнятті та затвердженні порушення не можуть бути усунуті; відповідні положення установчих документів порушують права та законні інтереси позивачів.

Судами встановлено, що податковим органом статут ТОВ «Будкапремонт» не досліджувався, а стосовно відповідача кримінальних справ щодо здійснення діяльності, яка заборонена законом, не порушувалось.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги посилання податкового органу на фотокопію пояснень громадянина ОСОБА_4, оскільки зі змісту останньої не можливо встановити підставу відібрання таких пояснень ст. оперуповноваженого ГВПМ ДПІ у Печерському р-ні, а також законність дій під час їх надання та оригіналу вказаного документу.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що обставини щодо наявності порушень відповідачем не встановлено, належних доказів позивачем також не надано, а тому судами першої та апеляційної інстанцій зроблено обґрунтований висновок, що відсутні підстав визнання недійсним статуту ТОВ «Будкапремонт».

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій вірно дана оцінка обставинам справи щодо необґрунтованості позовних вимог про визнання недійсним статуту відповідача, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Будкапремонт» від 29.11.2007 року через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути та припинення юридичної особи ТОВ «Будкапремонт», а отже правомірно відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013 року у справі № 2а-15328/11/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно