Ухвала

від 01.04.2014 по справі 2а-11910/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року м. Київ К/800/38636/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2013 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р.

у справі № 2а-11910/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Занаві»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Занаві» (далі - позивач, ТОВ «Торговий дім «Занаві») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва №0000672260 та №0000662260 від 17.08.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Занаві», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Занаві» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.03.2009 р. по 30.04.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2009 р. по 30.04.2012 р., за результатами якої складено акт №574/226-6/36291599 від 27.07.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп.7.2.8. п.7.2 та п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.192.2 ст. 192, пп.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ст.ст.626, 629, 655, 662, 656, 658, 664, ст.303, п.1 ст. 215, п.2 ст.215, ст.228, ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по наступним контрагентам: ТОВ «Астерія», ТОВ «Сейм Трейд», ТОВ «Лана» є відхилення при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України; по ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Горіхова компанія «Альмонд» у зв'язку із неможливістю провести зустрічні перевірки вказаних контрагентів, та по ТОВ «Україна-Вояж» у зв'язку із корегуванням податкових зобов'язань.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 за №0000672260, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 431 508,50 грн., та податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 №0000662260, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22 695,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Астерія», ТОВ «Сейм Трейд», ТОВ «Лана», ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Горіхова компанія «Альмонд», ТОВ «Україна-Вояж» укладено договори купівлі-продажу, а саме: Договір купівлі-продажу від 03.01.2011 за № 03/01/11-1 із ТОВ «Турін-Дніпро»; Договір №ДГ-0000077 від 01.01.2010 із ТОВ «Горіхова компанія «Альмонд»; Договір купівлі-продажу №01/07/10-1 від 01.07.2012 із ПП «Сейм Трейд»; Договір №01/07-10 купівлі-продажу товарів від 01.07.2010 із ТОВ «Астерія»; Договір купівлі-продажу товарів №204 від 02.04.2012 із ТОВ «Україна-Вояж»; Договір із ТОВ «Лана» був укладений у спрощений спосіб, шляхом виписки видаткових накладних та подальшої оплати отриманого товару.

Оскільки позивач здійснює господарську діяльність у сфері оптової торгівлі овочами та фруктами, то предметами вищевказаних договорів було придбання овочів та фруктів, а щодо ТОВ «Україна-Вояж» - їх реалізація.

Щодо реальності здійснення господарських операцій та використання позивачем придбаних у ТОВ «Астерія», ТОВ «Сейм Трейд», ТОВ «Лана», ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Горіхова компанія «Альмонд» товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності колегія суддів зазначає наступне.

Підтвердженням факту придбання товарів, а також реальності господарських операцій, є належним чином складені первинні документи: договори купівлі-продажу; видаткові накладні; сертифікати відповідності; податкові накладні; банківські виписки про здійснення повної оплати за вказаними договорами.

Крім того, в подальшому позивачем реалізовано придбані товари наступним контрагентам: ДП «Регіон-Маркет» (Договір 189 від 01.01.2010), ДП «Терра-Трейд» (Договір №266 від 01.01.2010), ДП «Сеть-Маркет» (Договір №268 від 01.01.2010), ДП «Мережа-Трейд» (Договір №272 від 01.01.2010), ДП « Маркет-Плазо» (Договір №315 від 01.01.2010), ТОВ «Експансія» ( Договір поставки №348 від 14.09.2010).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для віднесення витрат до складу валових та нарахування податкового кредиту.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо контрагентів ТОВ «Астерія», ТОВ «Сейм Трейд», ТОВ «Лана», підставою для донарахувань податкових зобов'язань із податку на додану вартість стали виявлені відхилення при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2012 року у сумі 49 145 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 192.1 ст.192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до пп.192.1.1. п.192.1. ст.192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Пункт 192.2. ст.192 Податкового кодексу України визначає, що норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Як встановлено судами, саме позивач був постачальником товарів, а не ТОВ «Україна Вояж».

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що коригування податкових зобов'язань може відбуватися лише у постачальника, який зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2013 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов