Рішення

від 15.05.2009 по справі 41/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/124

15.05.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-1»

до                       Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»

про                        стягнення 66 970, 65 грн.

                                                                                                                   Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:      Пендерецький В.І. –дов. № б/н. від 01.10.2008 року;

від відповідача: Сологуб В.Л. –дов. № б/н від 03.03.2009 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-1»звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»про стягнення 66 970, 65 грн.

Ухвалою від 27.02.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.03.2009 року.

В судовому засіданні 30.03.2009 року представник позивача надав суду усні та письмові пояснення по суті позовних вимог, а також додаткові документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання 30.03.2009 року не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.03.2009 року у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 17.04.2009 року.

В судовому засіданні 17.04.2009 року представник позивача надав пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання про призначення трасологічної експертизи з метою установлення швидкості з якою рухався автомобіль.

В судовому засіданні 17.04.2009 року оголошено перерву до 15.05.2009 року.

15.05.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги, свою позицію відносно клопотання відповідача про призначення  трасологічної експертизи виклав у додаткових поясненнях по праві, які 06.05.2009 року  подав через канцелярію суду.

Розглянувши клопотання представника відповідача, яке було подане в минулому засіданні, господарський суд його відхилив, як необґрунтоване з наступних підстав.

Згідно п. 8.3.3. договору страхування страхова компанія має право відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування у випадках, коли збитки сталися внаслідок грубого порушення правил дорожнього руху водієм позивача. Таким грубим  порушенням може бути перевищення встановлених обмежень швидкості руху автомобіля більш, ніж на 20 км/год. Представник позивача разом з поясненнями від 06.05.2009 року надав лист офіційного представника фірми МАН, з якого вбачається, що автомобіль позивача, який потрапив в ДТП, в силу своїх технічних можливостей не може рухатися більше ніж 89 км/год. Як вбачається із схеми наданої позивачем, ДТП сталося за межами населеного пункту, а тому  перевищити максимально допустиму швидкість за межами населеного пункту більше, ніж на 20 км/год. автомобіль позивача не міг.

В судовому засіданні 15.05.2009 року відповідач проти задоволення позовних вимог  заперечував.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні 15.05.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 01/17-039-01053 (далі-договір).

Об'єктом страхування був транспортний засіб MAN 18.403 сідловий тягач, оранжевий, VIN –WMAT32S217M245968, державний реєстраційний номер 244-97 ТА.

04.10.2008 року з автомобілем MAN 18.403 державний реєстраційний номер 244-97 ТА та напівпричепом LAG  державний реєстраційний номер 120-11 ТН відбулося ДТП.

06.10.2008 року позивач надав до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування та документи, а саме:

- копію договору страхування;

- посвідчення водія;

- копію технічного паспорта;

- шляховий лист вантажного автомобіля.

Відповідач надав позивачу запит № 532 від 15.10.2008 року. для начальника Радехівського ДАІ у Львівській області, в якому було викладено необхідність надання розширеною довідки ДАІ Ф-2 та матеріалів адміністративної справи. Зазначені документи були надані відповідачу.

Згідно звіту № 68/08 про оцінку автомобіля  MAN 18.403 державний реєстраційний номер 244-97 ТА проведеного ТОВ «ДП «Експерт сервіс авто»вартість відновлюваного ремонту становить 128 543, 44 грн., а вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП з урахуванням фізичного зносу становить 61 499, 52 грн.

Частиною 3 п. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок страховика в разу настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування в строк, передбачений договором. Згідно п. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату згідно з умовами договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, передбаченої договором, та страхового акту (аварійного сертифікату).

Факт виконання п. 9.1.5 договору страхування та п. 10.2.6 Правил добровільного страхування транспорту (крім залізничного) № 13/2005, підтверджується листом надходження документів до страхової справи від 28.11.2008 року підписаного позивачем. Зазначеним листом підтверджено надання позивачем до страхової компанії всіх документів, необхідних для виплати страхового відшкодування.

Відповідно до п. 10.2.3 договору страхування та п. 11.2.3 правил добровільного страхування транспорту (крім залізничного) № 13/2005, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 днів з моменту надання страхувальником останнього із всіх необхідних документів, передбачених п. 9.1.5 договору.

Отже, до 08.12.2008 року включно відповідач повинен був здійснити виплату страхового відшкодування, однак в порушення умов Договору її не здійснив.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 60 749, 52 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 992 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик повинен  сплатити неустойку в розмірі, встановлену договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 12.1 договору страхування встановлено, що у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за вказаним договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків виплати страхового відшкодування, керуючись п. 12.1 договору,  нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 807, 00 грн.

Здійснивши перерахунок пені, з урахування періодів та суми прострочення відповідача, господарський суд прийшов до висновку, що розмір пені позивачем визначено невірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, в сумі 2 796, 14 грн., розрахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 340,20 грн. та інфляційні витрати в сумі 3 073, 93 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат в межах періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю, а сума інфляційних витрат позивачем визначена не вірно, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 3 037, 48 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»

(03115, м. Київ, вул. Котельникова, 23; код ЄДРПОУ 30026143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-сервіс-1»(81118, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани, код ЄДРПОУ 32602104) 60 749 (шістдесят тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 52 коп. основного боргу; 2 796 (дві тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 14 коп. пені, 340 (триста сорок) грн. 20 коп. 3% річних, 3 037 (три тисячі тридцять сім) грн. 48 коп. інфляційних витрат,  669 (шістсот шістдесят дев'ять) грн.. 23 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                      О.М. Спичак

Дата підписання рішення

 01.06.2009 року.