Постанова

від 20.03.2014 по справі 922/999/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа № 922/999/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача: Мозгової О.С. за довіреністю б/н , б/д

відповідача: Єлисєєва А.В. за довіреністю б/н від 12.04.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №402Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2014 р. у справі № 922/999/13-г

за позовом ДП "Ружин-молоко", смт. Ружин

до ТОВ "ТД "РМСЗ", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2013 р. дочірнє підприємство "Ружин-молоко" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Торговий дім "РМСЗ" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.04.2013 р.) заборгованості у сумі 133251,64 грн., з яких 113317,68 грн. - сума боргу за договором, 8429,82 грн. - сума пені, індексація - 4841,02 грн., 6663,12 грн. - 3% річних, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №15-07/10, укладеним між сторонами 15.07.2010 р. Судові витрати просив суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року по справі №922/999/13-г позовні вимоги ДП "Ружин-молоко" задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Торговий дім "РМСЗ" суму боргу за договором в розмірі 113317,68 грн., пеню в розмірі 8419,05 грн., 3% річних в розмірі 6660,56 грн., інфляційні в розмірі 1587,35 грн. та судовий збір в розмірі 2599,70 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 року апеляційну скаргу ТОВ "ТД" "РМСЗ" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року по справі №922/999/13-г без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2013 року касаційну скаргу ТОВ "ТД" "РМСЗ" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року по справі №922/999/13-г скасовано, а справу №922/999/13-г направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

16.12.2013 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про зменшення суми позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму боргу за договором в розмірі 103 317,68 грн., пеню в розмірі 7 667,21 грн., 3% річних в розмірі 8 148,26 грн., інфляційні в розмірі 4 640,98 грн., яка була прийнято судом першої інстанції до розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.01.2014 р. по справі № 922/999/13-г (суддя Прохоров С.А.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 123774, грн.

Так, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що невірним є висновок суду першої інстанції про те, що виписки з банківського рахунку, які надав відповідач на суму 268194,00 грн. є доказом повного розрахунку відповідача за отриманий товар. Так, судом першої інстанції не було досліджено та не враховано, що договір поставки був укладений між сторонами 15.07.2010 р. За період з серпня 2010 р. по вересень 2011 р. ДП «Ружин-молоко» поставило, а ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РМСЗ» отримало товару на загальну суму 554 051,68 грн. ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РМСЗ» виконувало розрахунки за прийнятий товар, але не у повному обсязі, а частинами. За весь період співпраці підприємство позивача отримало від відповідача суму 450 734,00 грн. Оскільки по грудень 2010р. заборгованості перед позивачем не було, то і в своїй позовній заяви позивачем визначено період утворення боргу (з січня 2011р. по вересень 2011р.) та остаточну суму недовиконаного зобов'язання (103 317,68 грн.). Виписки з банківського рахунку (т.2 а.с. 113-147), надані відповідачем як доказ повного розрахунку з ДП «Ружин-молоко» є підтвердженням часткової оплати за отриманий товар.

Також, на думку позивача, залишився поза увагою суду першої інстанції підписаний і скріплений печатками підприємств акт звіряння взаємних розрахунків за період 1 квартал 2012р. між ДП «Ружин-молоко» та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «РМСЗ», згідно якого заборгованість відповідача перед нашим підприємством складає 103 317,30 грн. Даний акт був наданий позивачем через канцелярію господарського суду Харківської області 16.12.2013р. разом із заявою про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2014 р.

12.03.2014 р. відповідач надав за вх. № 2102 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2014 р. у справі № 922/999/13-г підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2010 р. між ДП "Ружин-молоко" (виконавець) та ТОВ "Торговий дім "РМСЗ" (замовник) було укладено договір №15-07/10.

Відповідно до п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується провести зі своєї сировини за власною рецептурою масло вершкове 73,0% жирності і масло вершкове 82,5% жирності, відповідне ДСТУ 4399:2005 під торговою маркою АУРА (далі продукція) і передати продукцію замовнику, а останній у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити вироблену виконавцем продукцію відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.9 договору, асортимент, кількість, ціна поставленої продукції вказується в накладних, підписаних сторонами. Підписання сторонами накладної свідчить про узгодження ними всіх вищеперелічених умов поставки. У разі наявності заборгованості за поставлену раніше продукцію, виконавець має право відмовитися виконувати свої обов'язки за даним договором до повного погашення замовником поточної заборгованості без будь-якої відповідальності за таку відмову.

Відповідно до п. 3.1 договору, замовник здійснює авансові платежі на поточний рахунок виконавця протягом 5 календарних днів після підписання плану-замовлення на виготовлення продукції на підставі рахунку виконавця.

Відповідно до п. 3.2 договору, розмір авансового платежу по кожному план-замовлення становить 10% від розрахованої суми відповідно до плану-замовлення.

Відповідно до п. 3.3 договору, оплата залишку 90% вартості кожної партії продукції, проводиться замовником не пізніше 21 календарного дня від дати отримання продукції замовником, тобто від дати підписання сторонами накладної.

Відповідно до п. 3.7 договору, загальну суму договору складає сума всієї продукції, переданої за накладними протягом усього терміну дії договору.

Дослідивши докази, надані сторонами в обґрунтування позову та заперечень проти нього, апеляційної скарги та відзиву на неї колегія суддів апеляційної дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем товару належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін. Також в матеріалах справи наявні довіреності на отримання від ДП "Ружин-молоко" цінностей.

Відповідно до матеріалів справи загальна сума поставок становить (за відповідними видатковими накладними) 260 345,68 грн.

Матеріали справи містять докази перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів на загальну суму 268 194,00 грн., що підтверджується долученими до справи платіжними дорученнями, а саме:

№1619 від 21.12.2010 року, №1634 від 22.12.2010 року,

№1644 від 23.12.2010 року, №1648 від 24.12.2010 року,

№1662 від 27.12.2010 року, №1669 від 28.12.2010 року,

№72 від 21.01.2011 року, №197 від 11.02.2011 року,

№312 від 01.03.2011 року,№329 від 04.03.2011 року,

№347 від 10.03.2011 року, №356 від 11.03.2011 року,

№624 від 22.04.2011 року, №841 від 02.06.2011 року,

№428 від 27.07.2011 року, №599 від 26.09.2011 року,

№611 від 03.10.2011 року, №1895 від 23.12.2011 року,

№57 від 17.01.2012 року та №65 від 18.01.2012 року (т.1 а.с.128-137, т.2 а.с.20-29).

Також в підтвердження своїх платіжних доручень та сплати вартості поставленого за договором товару, шляхом перерахування грошових коштів на загальну суму 268 194,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача відповідачем надано до справи виписки з банківського рахунку (т.2 а.с.113-147).

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що відповідачем належними доказами доведено факт повної оплати позивачеві поставленого за договором товару в межах заявленої до стягнення суми на момент звернення із позовом до суду.

В свою чергу, позивачем не доведені заявлені позовні вимоги та не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, що має наслідком відмову в позові в повному обсязі.

Щодо тверджень позивача, викладених в апеляційній скарзі, про те, що виписки з банківського рахунку, які надав відповідач на суму 268194,00 грн. не є доказом повного розрахунку відповідача за отриманий товар, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що такі твердження позивача не є доказовими, оскільки доказом перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів за поставлений товар на загальну суму 268 194,00 грн. є наявність у матеріалах справи платіжних доручень, а в підтвердження здійснення банківських операцій відповідачем надано до справи виписки з банківського рахунку. Позивачем дійсність зазначених платіжних доручень ніяк не спростована.

Щодо тверджень позивача про те, що є також інша заборгованість відповідача, співставлення якої із сумами оплати дозволяє встановити наявність грошового боргу відповідача перед позивачем, колегія суддів зазначає, що обов'язок обґрунтування позову покладена на позивача і саме він зобов'язаний довести суду обставину передання товару на визначену суму, а жодних доказів передання відповідачу товару на суму, що перевищує 260 тис. грн., позивач ані при поданні позову, ані при вирішенні спору по суті суду не надав.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДП "Ружин-молоко", смт. Ружин на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2014 р. у справі № 922/999/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2014 р. у справі № 922/999/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 20.03.2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Плужник О.В.