Постанова

від 11.03.2014 по справі 2а-10630/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2014 року справа № 2а-10630/12/2670

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інді Медіа»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

Міндоходів у місті Києві

про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування наказу

про проведення перевірки від 11.06.2012 року № 666, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Інді Медіа» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати противоправними дії відповідача, які полягають у проведенні перевірки ТОВ «Інді Медіа», за результатами якої було складено акт від 09.07.2012 року № 487/22-05/37403067 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Інді Медіа» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТМС Лімітед» за жовтень 2011 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 11.06.2012 року № 666 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

В судовому засіданні 12.02.2014 року ухвалою суду замінено первинного відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2012 року у справі № 2а-10630/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі від 19.11.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інді Медіа» задоволено частково, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 року у справі № 2а-10630/12/2670 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2013 року справу № 2а-10630/12/2670 прийнято суддею Соколовою О.А. до свого провадження.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що дії відповідача, такі як викладення в акті висновку про порушення позивачем чинного законодавства є неправомірними, вимога про зменшення податкових зобов'язань та податкового кредиту є не обґрунтованою, висновки працівників відповідача щодо фіктивність правочинів, укладених між позивачем і його контрагентом ТОВ «ТМС Лімітед» не мають під собою правових підстав. Як зазначає позивач, відповідачем порушено порядок, механізм, процедуру перевірки, а саме оформлення наказу на проведення перевірки . На думку представника позивача, дії ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, які полягають у проведенні перевірки та складенню акта перевірки здійснені абсолютно однобічно, висновки акта не ґрунтуються на нормах чинного в Україні законодавства, зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин, а тому не є правомірними з огляду на відсутність в акті перевірки об'єктивних та викладених в повній мірі фактичних даних, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів і що, як наслідок, суперечить положенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Представник позивача вважає, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій. Крім того, зазначає представник позивача, наказ відповідача від 11.06.2012 року № 666 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на момент його прийняття були відсутні обставини, за наявності яких чинне податкове законодавства дозволяє призначення документальних позапланових перевірок.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

Заперечення на позовну заяву від представника відповідача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні 12.02.2014 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по сутті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інді Медіа», зареєстровано як юридична особа 18.11.2010 року № 10701020000041889, ідентифікаційний код юридичної особи 37403067, про що свідчить виписка та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідка АА № 635368 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва з 22.11.2010 року за № 57964, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків по формі № 4-ОПП від 04.07.2012 року № 1972. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (т.1 а.с.13-15, 47-48, 50-66)

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТМС Лімітед» за жовтень 2011 року. За наслідками перевірки було складено акт від 09.07.2012 року № 487/22-05/37403067. (а.с.17-34)

У висновках акту перевірки позивача, відповідачем встановлені порушення ст.22, ст.185, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Інді Медіа» безпідставно сформовані податкові зобов'язання у жовтні 2011 року по відсутнім податковим накладним на суму 437 225,00грн. та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит в жовтні 2011 року по операціях з придбання товарів (робіт послуг) у ТОВ «ТМС Лімітед» в загальній сумі 143 917,00грн.

Суд бере до уваги, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок визначено ст.78 Податкового кодексу України.

Згідно з п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки, така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень; щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня його отримання; отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні; контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації, така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки; у разі встановлення відхилення цін контрольованої операції від рівня звичайних (ринкових) цін у порядку, передбаченому підпунктом 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу; неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу звіту про контрольовані операції та/або обов'язкової документації або у разі встановлення порушень під час моніторингу такого звіту або документації відповідно до вимог пункту 39.4 і підпункту 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою для призначення перевірки є виникнення однієї із вищеперелічених обставин.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Приписами п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. (п.78.8 ст.78 Податкового кодексу України)

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм, суд приходить до висновку стосовно того, що перевірка платника податків проводиться виключно за наявності обставин для проведення документальної позапланової перевірки, визначених статтею 78 Податкового кодексу України, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

Виконання умов статті 78 Податкового кодексу України надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Разом з тим, суд зазначає, що пунктом 1 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14 квітня 2011 року № 213, встановлено, що відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

З наданих позивачем по даній адміністративній справі документів та пояснень наданих представником позивача у судовому засіданні, судом встановлено, що наказ начальником Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інді Медіа» № 666 був винесений 11.06.2012 року. (т.1 а.с.74)

Суд бере до уваги, що в наказі є посилання на обставину відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі якої планується проведення позапланової перевірки. Крім того, в наказі зазначено, що у зв'язку із встановленням фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Інді Медіа» з ТОВ «ТМС Лімітед» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року та у зв'язку із ненаданням відповіді на запит ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інді Медіа» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТМС Лімітед» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. Перевірку встановлено провести у термін з 11.06.2012 року по 22.06.2012 року.

Суд зазначає, як вбачається із змісту оскаржуваного наказу № 666 від 11.06.2012 року, в ньому вказана обставина визначена пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яка стала підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи позивач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про протиправність прийняття оскаржуваного наказу, тому суд вважає наказ прийнятий Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС № 666 від 11.06.2012 року щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Інді Медіа» правомірним та таким, що скасуванню не підлягає, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, із акту перевірки відповідача вбачається, що перевірка позивача проводилася на підставі наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 11.06.2012 року № 666, врученого 11.06.2012 року директору товариства Прокопено М.Л. та з відома останнього і за його присутністю.

Відповідно до п.81.2 ст.81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Суд бере до уваги, що в матеріалах справи відсутній зазначений акт, який засвідчує факт відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

При складанні акту перевірки перевіряючим використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.02.2012 року № 1089/23-3/35851137 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТМС Лімітед» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року.

Крім того, у акті перевірки вказано, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача проведена у зв'язку із ненаданням пояснень останнім на запит відповідача від 13.12.2011 року № 45929/10/15-211. У судовому засіданні представником позивача вказані факти не спростовані іншими доказами.

Отже, як вже раніше встановлено судом, згідно наказу від 11.06.2012 року № 666 перевірка проводилася на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а саме за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, у ході розгляду справи судом встановлено, що по-перше, відповідачем за наслідками перевірки іншого платника податків ТОВ «ТМС Лімітед» виявлені факти взаємовідносин з позивачем, які на його думку свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства. По-друге, позивач не надав пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит відповідача.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що посадові особи органу державної податкової служби мали право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інді Медіа», оскільки ними було виконано вимоги ст.78 Податкового кодексу України, що є необхідною умовою для проведення такої перевірки.

Суд наголошує, що згідно п.81.3 ст.81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з визначенням, наведеним у статті 3 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

У відповідності до п. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Суд звертає увагу, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Згідно ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

У відповідності до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

При цьому, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України).

Згідно п.п. 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22 грудня 2010 року №984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд дійшов висновку, що проведення перевірки та оформлення акту з висновками за результатами її проведення є обов'язком відповідача. При цьому, під час складання акту перевірки посадова особа органу податкової служби викладає висновки на підставі наявних матеріалів, які досліджувались під час перевірки та є підставою для висновків згідно ст.83 Податкового кодексу України, щодо порушень законодавства, які, на його думку, мають місце, відображає думку з питань, що входять до об'єкту перевірки, однак, вищенаведене не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків, зокрема, не робить зазначені особою, що здійснювала перевірку, угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. зі сплати податків).

Отже, контролюючий орган зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

За таких обставин, суд вважає, що оспорюваний позивачем акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, у розмінні статті 17 КАС України, оскільки акт перевірки не встановлює права та обов'язки позивача.

Акт № 487/22-05/37403067 від 09.07.2012 року про результати документальної виїзної позапланової перевірки позивача не несе ніяких правових наслідків для позивача, та за своєю сутністю є інформаційною довідкою (та висновок, який є невід'ємною частиною акту), то вони не породжують будь-яких юридичних наслідків для позивача. Крім того, сам по собі оспорюваний акт перевірки безпосередньо не тягне для позивача несприятливих наслідків, не є обов'язковим для нього чи його контрагентів.

Отже, акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не встановлює та не змінює правовідносини, акт перевірки є підставою для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, а тому не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Наведені у позовній заяві доводи не містять обґрунтованих посилань на конкретні блага, які може здобути позивач внаслідок задоволення позову.

Суд також приймає до уваги, що позивач оскаржує не акт перевірки, а дії відповідача щодо встановлення факту порушення позивачем норм Податкового кодексу України. Ці дії самі по собі не мають правового навантаження. Вони окремо не змінюють, не породжують та не припиняють правовідносини, які об'єктивно та безпосередньо впливали на позивача як на юридичну особу.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність порушень відповідачем порядку проведення перевірки, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення 09.07.2012 року документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інді Медіа» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи сторонами доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, сторонами не надавалися.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інді Медіа».

Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інді Медіа» - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова