Постанова

від 02.06.2009 по справі 54/154

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

54/154

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 02.06.2009                                                                                           № 54/154

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:            Борисенко  І.В.

          Скрипка І.М.

 при секретарі:           Глібко Ю.В.

 За участю представників:

 від позивача - Форсюк В.П. – (дов. № б/н від 14.05.2008р.)

 від відповідача -не з"явились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.02.2009

 у справі № 54/154 (суддя Демченко Т.С.)

 за позовом                               Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" у формі Товариства з обмеженоювідповідальністю

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Святослав"

 про                                                   стягнення 186447,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Спільне підприємство “Вітмарк-Україна” у формі товариства з обмеженоювідповідальністю звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав” про стягнення 186447,39 грн.

          Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.02.2009р. у справі № 54/154 позовні вимоги задоволені частково.

          Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав” на користь Спільного підприємства “Вітмарк-Україна” у формі товариства з обмеженою відповідальністю 126047,05 грн. основного боргу, 16238,84 грн. пені, 26796,97 грн. штрафу, 2524,93 грн. процентів річних, 11400,05 грн. збитків від інфляції, 1830,07 грн. державного мита та 115,82 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю.

Встановлено, що в судове засідання 02.06.2009р. представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 02.06.2009р. від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Розглянувши доводи скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між Спільним підприємством “Вітмарк-Україна” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Святослав” (далі - відповідач) був укладений договір постачання № КV-1071 від 14.01.2005р. (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1 Договору, позивач, як продавець, зобов'язується протягом терміну дії договору передавати відповідачу у власність оптові партії товару, а відповідач, як покупець, зобов'язується приймати товар і оплачувати його в порядку, визначеному договором.

Пунктом  1.2. Договору передбачено, що товар за договором постачається партіями. Кількість, асортимент і ціна товару узгоджуються додатково і вказуються у накладних на постачання товару, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.3. Договору зобов'язання позивача по поставці партії товару вважаються виконаними з моменту передачі товару представнику відповідача. Днем постачання товару є день виконання позивачем зобов'язань по поставці, який зафіксований у накладній. Підписання накладної відповідно до п. 2.4. договору свідчить про приймання партії товару в кількості, асортименті і за цінами, вказаними в ній.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що товар надається представнику відповідача на підставі доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей або без доручення за умови, якщо відповідач до моменту передачі товару письмово сповістив позивача про матеріально-відповідальних осіб, уповноважених на одержання товару, та зразки печаток, якими буде засвідчуватися підпис цих осіб на супровідних документах.

Додатковою угодою до Договору сторони погодили осіб, які мають право підписувати документи на виконання договору (накладні, акти та інше), та зразки штампів і печаток, якими скріплюються ці документи. Крім того, відповідач листами за підписом директора і головного бухгалтера додатково повідомив позивача ще про два зразки штампів, якими особи, що приймають товар без доручення, будуть засвідчувати на товаросупровідних документах свій підпис, який свідчить про отримання товару.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В матеріалах справи наявні накладні якими позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 140515,33 грн. Накладні підписані уповноваженими представниками відповідача та скріплені штампами відповідача, про застосування, яких було повідомлено позивача відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р.

Таким чином, факт поставки продукції позивачем та її прийняття відповідачем є  доведеним.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до п. 4.3. договору відповідач сплачує ціну відповідної партії товару протягом 28 календарних днів з дня постачання.

Позивач зазначив, що відповідач частково оплатив поставлений товар, перерахувавши відповідачеві 115 020,00 грн., та повернув частину товару на суму 92,60 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті поставленого товару за накладними в сумі 25 402,73 грн. є документально підтвердженим.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 100 644,32 грн., яка, вже існувала станом на 04.01.2008р.

З урахуванням цього, борг відповідача перед позивачем станом на момент подання позову становить 126 047,05 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.08.2008р., підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.

За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у сумі 126 047,05 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Пунктами 1та 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв   ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові  наслідки,   встановлені  договором  або  законом,   зокрема  сплата  неустойки Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова су розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 19 678,40 грн. у розмірі 26 796,97  грн.  за період з 01.02.2008р.  по 06.11.2008р., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на п.п.   5.2.,  5.3.  Договору,  якими передбачено, що за прострочення оплати товару, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період,  за який нараховується пеня, від суми не перерахованих або недоперерахованих грошових коштів за кожен день прострочення а у випадку прострочення оплати товару більше 20 календарних днів відповідач також зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20 % від суми неперарахованих або недоперерахованих грошових коштів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу відповідно до п. 5.3. договору, місцевий суд дійшов вірного висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 26 796,97 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню за період з 28.03.2008р. по 29.09.2008р. (183 дні) у сумі 16 238,84 грн. за уточненим розрахунком суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий суд дійшов вірного висновку, про задоволення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних  у сумі 2 524,93 грн., а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у сумі 11 400,05 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За таких обставин, колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.02.2009р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Святослав”залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі  № 54/154 від 13.02.2009р. залишити без змін.

Матеріали справи № 54/154 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Шипко  В.В.

 Судді                                                                                          Борисенко  І.В.

                                                                                          Скрипка І.М.