Ухвала

від 18.03.2014 по справі 2а-5491/10/14/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 березня 2014 року м. Київ В/800/927/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф. (доповідач)

Гончар Л.Я.

Логвиненко А.О.

Розваляєва Т.С.

Маслій В.І.

перевіривши заяву Кримської митниці Міндоходів про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства "Берег-7" до Кримської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві, за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим, про скасування рішення, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

ПП „Берег-7" звернулось з позовом про скасування рішення Кримської митниці Державної митної служби України про неможливість застосування митної вартості, яка була заявлена декларантом відносно вантажу (кураги), поставленого 20.10.2009р. позивачу за контрактом № 261 від 10.09.2009р.; покладення на Кримську митницю обов'язку застосувати митну вартість, яка була заявлена декларантом; стягнення надмірно сплаченої суми податків та зборів (обов'язкових платежів) в сумі 21067,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення Кримської митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості №600000013/2009/020027/2 від 13.10.2009р. У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 07 листопада 2013 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2012 року залишено без змін.

Митниця звернулась із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2013 року на підставі п.1 ч.1 ст.237 КАС України. У заяві зроблено посилання на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ст.ст. 265 Митного кодексу України, п.п. 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.237 КАС підставою для подання заяви про перегляд судових рішень може бути виключно неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 "Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права Митниця надала копії постанови Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2013 року та ухвали Вищого адміністративного суду від 22 червня 2010 року в яких відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з того, що у митного органу були достатні підстави для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений статтею 266 названого Кодексу, оскільки нею обґрунтовано та доведено неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості товару.

Залишаючи в силі рішення першої та апеляційної інстанцій у цій справі, касаційний суд зазначив, що витребувавши документи, передбачені п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, а також не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а відтак виключають визначення митної вартості товару за першим методом.

Відтак різні висновки судів у вказаних справах стали наслідком встановлення судами під час розгляду цих справ різних фактичних обставин, тоді як питання встановлення обставин справи врегульовано нормами процесуального права. Разом з тим підставою перегляду Верховним Судом України рішень суду касаційної інстанції є виключно неоднакове застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи вищенаведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, для допуску заяви до провадження.

у х в а л и л а:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

В.І. Маслій

Т.С. Розваляєва

Л.Я. Гончар