Рішення

від 01.04.2014 по справі 922/3762/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р.Справа № 922/3762/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-Сервіс", м. Харків про стягнення 200017,85 гривень за участю представників сторін:

позивача - Гончаренко О.М., за довіреністю від 02.04.2013 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бруг", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-Сервіс" заборгованість за видатковою накладною № РН-201101 від 20.11.2012 р. за поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 220501 від 22.05.2012 р. - 194591,10 грн., 3% річних - 4255,32 грн. та 1171,43 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

04.11.2013 року позивач звернувся до господарського суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій відмовився від позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, а саме: 3% річних 4255,32 грн. та 1171,43 грн. інфляційних втрат, просив суд стягнути з відповідача 194591,10 грн. суми основної заборгованості, яка прийнята судом до розгляду.

18.11.2013 року позивач звернувся до господарського суду з додатковими письмовими поясненнями, в яких зазначив про долучення судом договору поставки № 220501 від 22.05.2012 р. до матеріалів іншої справи № 922/1866/13, вказавши, що за договором поставки № 220501 від 25.05.2012 р. товар взагалі поставлений не був. З урахуванням зазначеного, позивач просив суд стягнути з відповідача 194591,10 грн. заборгованості за поставлений товар за видатковою накладною № РН-201101 від 20.11.2012 р., відповідно до умов договору поставки № 220501 від 22.05.2012 року, пояснення позивача прийняті та долучені до матеріалів справи.

18.11.2013 року позивач звернувся до господарського суду з клопотанням, в якому просив суд стягнути з відповідача у доход Державного бюджету України штраф в розмірі, передбаченому ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за ухилення від вчинення покладених судом на відповідача дій, а саме, ненадання до суду оригіналу договору поставки № 220501 від 22.05.2012 р.

18.11.2013 року відповідач звернувся до господарського суду з додатковими письмовими поясненнями, в яких зазначив, що предметом позову по іншій справі № 922/1866/13 була заборгованість, яка виникла так само на підставі видаткової накладної № РН-201101 від 20.11.2012 року, як і у цій справі та просив суд припинити провадження у справі, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2013 року у справі №922/3762/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад - Сервіс" про стягнення 194591,10 грн. у задоволенні клопотання позивача про стягнення штрафу в доход Державного бюджету України відмовлено. Провадження у справі № 922/3762/13 припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.11.13 р. по справі № 922/3762/13 скасовано. Справу передано на розгляд господарського суду Харківської області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ ФАСАД-СЕРВІС" на користь ТОВ "Бруг", 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Наказ доручено видати господарському суду Харківської області.

30.12.2013 року на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року господарським судом Харківської області видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ ФАСАД-СЕРВІС" на користь ТОВ "Бруг", 573,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі витягу автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області від 08.01.14р. справу № 922/3762/13 призначено для розгляду судді Добрелі Н.С.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2014 року призначено справу № 922/3762/13 до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 16.01.2014 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-Сервіс" надійшла касаційна скарга на постанову Харківського апеляційного господарського суду від "23" грудня 2013 р. по справі № 922/3762/13.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.01.2014 року розгляд справи № 922/3762/13 було зупинено та направлено до Вищого господарського суду України для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад-Сервіс".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2014 року касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року зі справою № 922/3762/13 повернуто ТОВ "СТБ Фасад - сервіс" без розгляду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.03.2013 року провадження у справі № 922/3762/13 було поновлено та призначено її розгляд на 18.03.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.01.2014 року від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 1532), в якому позивач просить суд витребувати у відповідача оригінал договору поставки № 220501 від 22.05.2012 року; окремо попередити відповідача про відповідальністю передбачену п. 5 ст. 83 ГПК України за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом, зокрема ненадання витребуваних судом документів у встановлений строк; у разі ухилення від вчинення дій - безпідставного ненадання відповідачем витребуваного судом договору поставки № 220501 від 22.05.2012 року, прийняти ухвалу, якою з відповідача стягнути в дохід Державного бюджету України штраф в розмірі передбаченому ст. 83 ГПК України; витребувати в судове засідання для дослідження судом матеріали господарської справи № 922/1866/13.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.01.2014 року від представника позивача надійшло клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами (вх. № 1534).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2014 року клопотання позивача про фіксування судового процесу технічними засобами задоволено; розгляд справи відкладено на 01.04.2014 року.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 40741 від 04.11.2013 року), зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України та підписана представником позивача Гончаренко О.Л. що діє на підставі довіреності від 02.04.2013 року, ця довіреність підписана директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруг". В своїй заяві про зменшення позовних вимог позивач відмовляється від стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме 3% річних в сумі 4255,32 грн.,1171,43 грн. суми інфляційних витрат та просить суд стягнути з відповідача 194591,10 грн. суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2014 року позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. № 40741 від 04.11.2013 року), просив суд позов задовольнити, клопотання про витребування документів (вх. № 1532 від 20.01.2014 року) не підтримував.

Представник відповідача в судове засідання 01.04.2014 року не з'явився, пояснень по суті позовних вимог, не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення 26.03.2014 року.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, в той час як відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, про причини неможливості направити у судове засідання свого представника не повідомив, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

22.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бруг» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТБ Фасад - Сервіс» було укладено договір поставки № 220501, у відповідності до умов якого позивач зобов`язуються передати у власність відповідача товар в асортиментів, в кількості та по ціні визначених умовами цього договору, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити в порядку згідно з договором.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна сума договору дорівнює сумі відвантаженого товару за видатковими накладними.

Відповідно до п. 5.6 договору датою поставки вважається дата фактичної передачі товару, що зазначається в накладній.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за кожну відвантажену партію товару здійснюється в безготівковому порядку через попередню оплату.

Відповідно до п. 6.4 договору датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок позивача.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню № СФ-201105 від 20.11.2012 року (а.с. 34) та поставлено товар на загальну суму 194591,10 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-201101 від 20.11.2012 року (а.с. 12), в якій зазначена підстава договір № 220501 від 22.05.2012 року. Вищезазначена видаткова накладна підписана обома сторонами.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 1193/1 від 20.11.2012 року (а.с. 13).

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач порушив умови договору та не виконав свого обов`язку оплатити поставлений позивачем товар, в строк, вказаний в п. 6.1. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21.07.2013 року направив на адресу відповідача вимогу про оплату товару (а.с. 15), в якій вимагає у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги сплатити суму боргу в розмірі 194591,10 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 16).

Також з матеріалів справи вбачається, що 05.08.2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію про стягнення заборгованості (а.с. 17) за видатковою накладною № РН-201101 від 20.11.2012 року на суму 194591,10 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 18).

Відповідач відповіді на вимогу та претензію позивача не надав, борг в сумі 194591,10 грн. перед позивачем не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно видаткової накладної № РН-201101 від 20.11.2012 року та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем за отриманий товар за цією видатковою накладною, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 194591,10 грн. обґрунтованими, правомірними, доведені матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11р. №18 передбачено, що питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону).

Враховуючи викладене, а також те, що судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути позивачу суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 108,54 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 3891,82 грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ Фасад - Сервіс" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 197, кв. 147, п/р 26001166112 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 33412701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруг" (02099, м. Київ, вул. Новодарницька, 32, кв. 86, п/р 26009220458 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 36498891) 194591,10 грн. суму основної заборгованості та 3891,82 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.04.2014 р.

Суддя Н.С. Добреля