Постанова

від 05.06.2009 по справі 21/247-05

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/247-05

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2009 р.                                                           Справа № 21/247-05  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Барбашова С.В. ,  Такмаков Ю.В.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Чефранова О.А. (дов. № б/н від 01.01.09р.)

відповідача -  Іващенка Д.С. (дов. № б/н від 04.09.08р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Колос", смт. Пересічне, Дергачівський район, Харківська область (вх. № 1097 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 02.04.09 по справі № 21/247-05

за позовом Закритого акціонерного товариства "Колос", смт. Пересічне, Дергачівський район, Харківська область

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислової компанії  "Нова", м. Харків

про стягнення 7757,19 грн. , -

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислової компанії  "Нова", м. Харків

до Закритого акціонерного товариства "Колос", смт. Пересічне, Дергачівський район, Харківська область

про стягнення 14678,24 грн., -

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2009р. по справі №  (суддя Пелипенко Н.М.) в задоволенні первісних позовних вимог про  стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Нова" на користь Закритого акціонерного товариства "Колос" 20658,92рн. вартості  невикористаних матеріалів, 206,58 грн. державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. - відмовлено у  повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Колос" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Нова" 970,80 грн. основного боргу, пеню в сумі 152,18 грн., витрати на державне мито в сумі 11,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 4,54 грн. В задоволенні  зустрічних позовних вимог на суму 28407,84 грн. відмовлено.

Позивач за первісним позовом - Закрите акціонерне товариство "Колос" з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити, стягнувши 20658,92 грн. вартості невикористаного матеріалу, 206,58 грн. державного мита та 118,00 грн. на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Нова" у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду у даній справі законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить його залишити без змін, а апеляційну скарг позивача –без задоволення. Відповідач зазначає відсутність правових підстав у позивача вимагати у судовому порядку стягнення вартості будівельних матеріалів.

Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 17 серпня 2004 року між позивачем та відповідачем у справі укладено договір № 76 (далі -Договір), відповідно до умов якого позивач («Замовник») доручив, а відповідач («Виконавець») прийняв на себе зобов'язання по виконанню замовлення, а саме: виготовлення з матеріалів замовника металоконструкції оперативного бункера для приймання насіння перед сушкою, ґрунтовку металоконструкції, доставку, зборку та установку (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору сторони встановили, що початок робіт визначається датою, що починається на другий день з моменту отримання попередньої оплати  в розмірі 20000,00 грн. (у т.ч. ПДВ) на рахунок відповідача («Виконавця») та передачі комплекту  конструкторської документації і матеріалів, необхідних для виконання робіт.  Поставка металопрокату здійснюється замовником за адресою: м. Харків, пров.  Метизний , 10 згідно технічної специфікації з урахуванням кратності та відходів.

Відповідно до пункту 1.3. Договору строк закінчення робіт обчислюється у 30 робочих днів з моменту початку робіт по даному Договору.

Загальна вартість робіт згідно пункту 1.4. Договору складає 34244,00 грн. (з ПДВ).

Розділом 4 сторони встановили порядок оплати, здачі та приймання робіт, а саме: позивач перераховує попередню оплату в розмірі 20000,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача протягом трьох банківських днів з моменту підписання Договору  сторонами. Суму, рівну 12000,00 грн. позивач перераховує відповідачу протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту приймання - здачі робіт по місцю виготовлення металопродукції згідно пункту 1.1. Договору. Іншу частину суми рівну  2244,00 грн. Решту суми 2244,00 грн. позивач перераховує відповідачу протягом трьох банківських днів після закінчення робіт.

Приймаючи оскаржене рішення господарським судом з'ясовано, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 30.08.2004р. попередню оплату по договору №76 від 17,08.2004р. в сумі 20000,00 грн., про що свідчить  банківська виписка АБ "Факторіал-банк".

Згідно з пунктом 1.2. Договору обов'язком замовника є поставка металопрокату згідно технічної специфікації з врахуванням кратності та відходів.

З урахуванням вимог даного пункту Договору відповідач зобов'язувався  розпочати роботи на другий день з моменту отримання попередньої оплати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач по актам приймання - передачі від 01.11.2004р. та 04.11.2004р. передав, а відповідач прийняв матеріали, необхідні для виконання робіт, загальною вагою 24417,8 кг.  Між тим, господарський суд визначив, що  в процесі приймання передачі матеріалів їх ціна та вартість сторонами обумовлена не була, і приймання матеріалів здійснювалось по кількості та вазі.

04.11.2004р. позивач здійснив попередню оплату в сумі 3000,00 грн. за виготовлення листових конструкцій оперативного бункера.

Листом від 08.11.2004р. (вх. № 64) відповідач повідомив позивача про зайво завезений матеріал, зокрема балку 30-422 кг, куток 125*125*12* - 1927 кг, загальною вагою 2349 кг. При цьому, відповідач посилаючись на кінцеве коректування специфікації матеріалів оперативного бункера для приймання насіння від 08.11.2004р., просив позивача здійснити допоставку металопрокату в кількості 2779,2 кг, оскільки згідно корегування до специфікації "Оперативний бункер для приймання насіння перед сушкою" необхідна кількість матеріалу складає 24848 кг.

25.11.2004р. між сторонами у справі складено та підписано акт приймання - передачі по Договору без застережень, відповідно до якого вартість виконаних робіт складає 23970,80  грн., роботи виконані на 70% від вартості договірної ціни по виготовленню із матеріалів замовника металоконструкцій оперативного бункера. Кількість та вартість матеріалів, використаних при виконанні робіт, в процесі їх приймання позивачем та відповідачем не визначалась. Також, не визначено сторонами під час приймання робіт по Договору перелік, кількість та вартість зайво переданих замовником матеріалів та перелік, кількість та вартість матеріалів, яких було недостатньо для виконання робіт. Не обумовлювався сторонами і перелік матеріалів, які були використані при виконанні робіт по договору № 76 від 17.08.2004р.

За наявними у справі документами господарським судом також з'ясовано, що  згідно вимоги позивача № б/н від 08.04.2005р., останній, як Замовник, втратив інтерес  до виконання в натурі зобов'язання за договором №76 від 17.08.2004р. та повернення залишку матеріалів загальною вартістю 7757,19 грн. Однак, в ході з'ясування обставин справи та при розгляді справи по суті, господарський суд встановив, що надана позивачем за первісним позовом вимога № б/н від 08.04.2005р. не відповідає предмету спірного Договору.

Даючи правову оцінку цим обставинам господарський суд визначився, що у відповідача виникло лише зобов'язання відносно повернення залишку матеріалів та його відходів, а не вартості матеріалів, оскільки в силу приписів статті 840 Цивільного кодексу України якщо роботи виконуються частково або в повному обсязі із матеріалів замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу;  підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Проаналізувавши надані сторонами докази, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісних позовних вимог щодо стягнення з відповідача 20658,92 грн. вартості невикористаних матеріалів, так як у розумінні господарських правовідносин, що склалися на підставі договору підряду №76 від 17.08.2004р., у відповідача не виникло зобов'язання відносно повернення вартості матеріалів.

Крім того, оцінюючи наявний у справі висновок судової будівельно-технічної експертизи №9512 від 19.01.2007р. поряд з іншими доказами, господарський суд дійшов висновку, що він підлягає відхиленню, оскільки є неповним та необґрунтованим,  так як не містить відповідей на поставлені судом питання.

Що стосується зустрічних позовних вимог в частині стягнення вартості оплати виконаних робіт в сумі 970,80 грн. господарський суд визнав їх правомірними, обґрунтованими, доведеними наявними у справі матеріалами та такими, що підлягають задоволенню.

Так, пунктом 4.1. Договору встановлено строк оплати робіт, а саме протягом трьох днів з моменту підписання акта приймання передачі робіт.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від  виконання зобов'язання не допускається.

Наявним у справі з актом приймання-передачі від 25.11.2004р. підтверджено виконання ТОВ «ТПК «Нова»робіт на суму 23970,80 грн. Оплата виконаних робіт здійснена в сумі 23000,00 грн., що підтверджується виписками банку від 30.08.2004р., від 04.11.2004р. Заборгованість складає 970,80 грн., про що свідчить також акт звірки розрахунків сторін від 01.12.2004р. з вивіреним сальдо на користь ТОВ «ТПК «Нова».

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 5.2. Договору за прострочку оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % в день від суми Договору, але не більш ніж 5%.

Скориставшись своїм правом, позивач за зустрічним позовом в зв'язку з порушенням відповідачем (ЗАТ «Колос») грошових зобов'язань, заявив вимоги про стягнення з останнього на свою користь пені в сумі 1712,20 грн.

Перевіривши нарахування позивачем за первісним позовом пені, відповідність вимог про її стягнення нормам чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині в сумі 65,57 грн. за період прострочення з 21.04.2004р. по 29.08.2004р. при здійсненні оплати в сумі 20000,00 грн. вартості попередньої оплати та в сумі 86,61 грн. за період з 29.11.2004р. по 29.05.2005р. за прострочення оплати в сумі 970,80 грн. по акту приймання здачі робіт від 25.11.2004р. В іншій частині зустрічних позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 1560,02 грн. господарським судом відмовлено з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України та статті 3 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

При цьому, приймаючи оскаржене про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення 1450,82 грн. різниці вартості недопоставлених матеріалів металопрокату загальною вагою 2779,2 кг. згідно договору №76 від 17.08.2004р., господарський суд встановив факт відсутності у Замовника обов'язку   щодо оплати вартості матеріалів для виготовлення металоконструкції, оскільки  умовами Договору сторони передбачили передачу замовником матеріалів для виготовлення металоконструкції без визначення їх вартості. Зміни та доповнення сторонами до Договору не вносились.

Розглядаючи справу по суті господарський суд також дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення 15000,00 грн.   неодержаного прибутку та 10000,00 грн. матеріальної шкоди, в зв'язку з їх недоведеністю та безпідставністю.

З урахуванням положень, запроваджених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, колегія суддів вважає, що вищевикладені висновки суду попередньої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення –немає.

В силу  статей 4-2,  4-3,  4-7 Господарського процесуального кодексу України  правосуддя  у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;  сторони та інші особи,  які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;  судове рішення  ухвалюється  суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному  обсязі  використано свої  повноваження,  передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного  з'ясування  обставин  справи,  пов'язаних  з предметом доказування у даній справі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявник апеляційної скарги у якості основного мотиву оскарження прийнятого по справі судового рішення зазначив те, що в даному випадку має місце факт неповернення відповідачем (ТОВ «ТПК «Нова») належного позивачу майна, ненадання останнім звіту за використані матеріали, наявність заперечень відповідача про існування невикористаного матеріалу та втрату інтересу позивача стосовно виконання зобов'язання з повернення матеріалу в натурі, а тому останній був змушений звернутися до господарського суду з вимогами про стягнення вартості зазначеного майна. Проте, на думку скаржника, суд при розгляді справи вказані обставини не врахував та не взяв до уваги наявні докази щодо вартості та кількості переданих і використаних матеріалів, що призвело до прийняття неправомірного рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову.

Однак з вказаними твердженнями не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, так як вони не узгоджуються з нормами чинного законодавства, наявними у справі матеріалами та не спростовують обґрунтованих і законних висновків суду по суті спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України  господарський  договір  є   підставою   виникнення   господарських зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, що уклали позивач та відповідач у справі,  є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків,  визначених ним та за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України,  за договором  підряду одна  сторона  (підрядник)  зобов'язується  на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а  замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За загальним правилом, кожна сторона  повинна  вжити  усіх  заходів,  необхідних для належного виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси  другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для  застосування  господарських  санкцій, передбачених   цим   Кодексом,   іншими  законами  або  договором.

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено господарським судом, частиною 1 статті 839 Цивільного кодексу України та пунктом 1.1. Договору передбачено, що відповідач за первісним позовом - ТОВ «ТПК «НОВА»(«Виконавець») зобов'язується   виконати роботи (виготовити металоконструкції оперативного бункера для приймання насіння перед сушкою, ґрунтовку металоконструкції, доставку, зборку та установку) з матеріалу позивача - ЗАТ«КОЛОС»(«Замовника»).

Пунктом 4 даного Договору сторони обумовили порядок оплати виконаних робіт, який становить три етапи, а саме: 1) Замовник перераховує передплату у розмірі 20000,00 грн. на розрахунковий рахунок Виконавця на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання Договору; 2) Суму, рівну 12000,00 грн. Замовник перераховує Виконавцю на протязі 3-х банківських днів з дня підписання Акту прийому - здачі робіт по місцю виготовлення металоконструкцій; 3) Залишок суми рівний 2244,00 грн. Замовник перераховує Виконавцю на протязі 3–х банківських днів з дня закінчення робіт.

Наявним у справі документами підтверджується, що після перерахування відповідачем за первісним позовом (Замовником) передплати у розмірі 20000,00 грн. та надання матеріалу, позивач за первісним позовом виконав роботи, про що свідчить складений між сторонами акт приймання-передачі робіт від 25.11.2004р. без зауважень та заперечень.

Однак Замовник другий етап робіт, як то передбачено Договором, не оплатив і такі докази в матеріалах справи не містяться.

Листом № 64 від 08.11.04р. відповідач за первісним позовом пропонував позивачу  забрати залишок матеріалу, проте після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт від 25.11.2004р. залишок матеріалу відповідачем не повернутий.  

Строки повернення залишку матеріалу, а також відповідальність за не виконання такого зобов'язання сторонами у Договорі не обумовлені.

Отже, факт порушення ТОВ «ТПК «Нова»умов спірного Договору в процесі їх виконання не знайшов свого підтвердження.

Мотивуючи свою позицію у справі щодо обов'язку повернення відповідачем  вартості невикористаних матеріалів, позивач за первісним позовом посилається на частину 1 статті 840 Цивільного кодексу України, якою натомість визначено протилежне, зокрема обов'язок підрядника щодо повернення залишку невикористаного матеріалу в конкретному випадку.

В даному випадку із наявних у справі матеріалів та положень вищевказаної норми випливає, що у позивача за первісним позовом виникло лише зобов'язання відносно повернення залишку матеріалів та його відходів, а не вартості матеріалів.

Обов'язковою умовою для наявності права вимагати повернення вартості залишку матеріалів є факт обумовлення цих питань сторонами у Договорі або якимось іншим чином.

Однак процедура повернення саме вартості невикористаних матеріалів спірним Договором  не передбачена та сторонами у справі жодним чином не врегульована. Крім того, умовами Договору сторони з самого початку не визначили вартість переданої продукції для виготовлення виробу та вартість цих залишків після використання для повернення, тому колегія суддів вважає, що правових підстав для стягнення грошових коштів у заявленому розмірі немає.   

Таким чином, умовами Договору Замовнику право на повернення вартості залишку матеріалів не надане і позивачем за первісним позовом не доведене з посиланням на конкретні матеріальні норми права та наявні у справі документи.

Повідомлення замовника від 08.04.2005р. про втрату інтересу до виконання в натурі зобов'язання за спірним Договором та вимога про повернення залишку матеріалів загальною вартістю 7757,19 грн. підстав для виникнення у відповідача за первісним позовом зобов'язань щодо повернення саме вартості залишку матеріалів не містить. Більш того, вказана пропозиція замовника не відповідає вимогам пункту 1.1. Договору, зокрема його предмету, а тому до уваги колегією суддів не приймається.

Докази пред'явлення вимоги саме про оплату невикористаного матеріалу в матеріалах справи відсутні та позивачем за первісним позовом не надані.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених господарським судом   фактичних обставин  справи  та  їх повноту, колегія суддів вважає, що суд цілком правомірно та обґрунтовано встановив відсутність матеріальних та правових підстав для задоволення заявлених первісних позовних вимог.

Крім того, в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач за первісним позовом посилається на те, що господарський суд неправомірно відхилив висновок судового експерта, оскільки на думку скаржника цим висновком встановлено кількість фактично використаних матеріалів, що передавались відповідачу та встановлено, що ніякі інші матеріали, що не були передані відповідачу, ним не використовувались.   

Однак вказані посилання не приймається колегією суддів до уваги, оскільки за загальним правилом, господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 41 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду призначити судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України  висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, висновок судового експерта оцінюється господарським судом поряд з іншими доказами та не має більшої доказової сили, тому не превалює над іншими доказами у справі.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржене рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог господарський суд правомірно не взяв до уваги висновок судової експертизи з підстав його неповноти та необґрунтованості, так як даний висновок не містить відповідей на поставлені судом питання, що потребували спеціальних знань. Так, при проведенні експертизи не виявилось можливим встановити всю кількість матеріалів, яка була використана при будівництві, з'ясувати в повному обсязі кількість матеріалів, що використані при будівництві, з переліку матеріалів, які передавались по актам від 01.11.2004р., 04.11.2004р. та з'ясувати загальну вартість матеріалів. Більш того, висновок експерта не містить посилань за  який період (місяць, рік) застосовуються експертом ціни (на час передачі матеріалів або на час проведення експертизи) при визначені вартості матеріалів, що були використані при будівництві за виключенням матеріалів, які встановити не вдалось можливим.

Крім того, при розгляді апеляційної скарги колегією суддів також встановлено, що  доводи заявника апеляційної скарги не містять жодних посилань на висновки господарського суду щодо вирішеного даного господарського спору по суті відносно  часткового задоволення зустрічного позову.

Враховуючи приписи статті 101 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів визначає наявність правових підстав у ТОВ «ТПК «Нова»     для стягнення з ЗАТ «Колос»970,80 грн. основного боргу та застосування до останнього  відповідальності у вигляді пені в сумі 152,18 грн., які правомірно стягнуті судом на користь ТОВ «ТПК «Нова».

Отже, матеріали справи свідчать, що господарський суд Харківської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, а позивач за первісним позовом ні документально ні матеріально не обґрунтував правомірність своїх вимог до відповідача та не довів суду, що  на ТОВ «ТПК «Нова»вимогами укладеного між ними Договору та чинним законодавством покладено обов'язок повернути вартість залишку матеріалів. Крім того, позивач за первісним позовом ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх первісних позовних вимог, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним у своїй апеляційній скарзі твердження про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не відповідають законодавству.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 02 квітня 2009 року по справі № 21/247-05   відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи  позивача за первісним позовом, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його  скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтею 509, статтею 525, частиною 1 статті 530, статтями 610, 611, частиною 1 статті 612, статтями 629, 837 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 174, частиною 1 статті 193  Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 4-7, 32, 33, 42, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Колос" (смт. Пересічне, Дергачівський район, Харківська область) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.04.09р. по справі № 21/247-05 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 05 червня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                                    Істоміна О. А.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Такмаков Ю.В.