Постанова

від 03.06.2009 по справі 44/77

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/77

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.06.2009                                                                                           № 44/77

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 за участю секретаря

судового засідання           Терещенко Я.О.

 за участю представників сторін:

 від позивача:     Волінський С.І., представник, довіреність №12-2009/Legal від 03.02.2009;

                            Мошура Т.В., представник, довіреність №13-2009/Legal від 03.02.2009;

 від відповідача: Лебедєв А.Ю., представник, довіреність б/н від 26.05.2009;

 розглянувши  апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Литер”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.03.2009

 у справі № 44/77 (суддя Чеберяк П.П.)

 за позовом                               Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією „Сантрейд”;

 до                                                   Закритого акціонерного товариства „Литер”;

 про                                                   повернення майна

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 у справі № 44/77 позов Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією „Сантрейд” до Закритого акціонерного товариства „Литер” про повернення майна задоволено.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 Закрите акціонерне товариство „Литер” (далі – ЗАТ „Литер”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції прийнято рішення за відсутності представника відповідача, тоді як відповідно до доданого до матеріалів апеляційної скарги відрядження, представник ЗАТ „Литер” Імховик Ю.О. 03.03.2009 перебував у відрядженні в м. Одеса; відповідач виконав свій обов'язок щодо повернення майна, про що свідчить видаткова накладна від 27.12.2006 № 1118.

          Представник Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією „Сантрейд” (далі – ДП з іноземною інвестицією „Сантрейд”) у відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ „Литер” та в засіданні суду проти її доводів заперечував і просив рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ „Литер” – без задоволення.

          Представником ЗАТ „Литер” в засіданні суду 03.06.2009 заявлено клопотання про залучення до участі у справі працівників позивача Донченко К.А. та Чернолуцького О.Л. та відкласти розгляд справи терміном на три тижні.

          Колегія суддів, розглянувши зазначене вище клопотання товариства, вирішила його відхили, оскільки клопотання не обґрунтовано належним чином, тобто не зазначено, яким чином участь зазначених осіб може вплинути на перегляд оскарженого рішення в суді апеляційної інстанції, натомість, як ст. 30 ГПК України передбачено участь в процесі працівників підприємств лише за в разі виникнення питань під час розгляду справи.

          Що стосується відкладення розгляду справи терміном на три тижні, то судова колегія зазначає, що оскільки клопотання відповідача в частині залучення до участі у справі працівників позивача в порядку ст. 30 ГПК України судом відхилено, то, як наслідок, клопотання ЗАТ „Литер” в частині відкладення розгляду справи також задоволенню не підлягає.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ДП з іноземною інвестицією „Сантрейд” (Замовник) та ЗАТ „Литер” (Виконавець) 01.10.2006 укладено договір № 942, за умовами якого, Виконавець передав у власність Замовника на умовах DDP, Україна, адреса зазначена Замовником, а Замовник прийняв та оплачує обладнання, специфікація та ціни на яке зазначені в Додатку № 1 до даного договору (п. 1.1 договору).

          Згідно Додатку № 1 до договору № 942, вартість обладнання становить 276 462,00 грн.

          Строк поставки обладнання – протягом 50 діб після перерахування 100% вартості обладнання за цим договором на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 2.1 договору).

          Пунктом 3.2 договору передбачено, що передача від Виконавця замовнику обладнання, яке за комплектністю та кількістю відповідає специфікаціям Додатку № 1 та не має механічних пошкоджень, здійснюється за товарними накладними.

          На виконання п. 2.1 договору, позивачем перераховано відповідачу грошову суму в розмірі 276 462,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.10.2006 №13921, про що в графі „призначення платежу” є відповідне посилання на договір № 942.

          В свою чергу, відповідачем передано позивачу обладнання на загальну суму 276 462,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 08.12.2006 № 1006, від 14.12.2006 № 1096, від 27.12.2006 № 1118.

          Сторонами 27.12.2006 складено та підписано акт № 385/1 приймання на відповідальне зберігання обладнання, за яким, позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання обладнання на загальну суму 63 024,00 грн. та сторонами погоджено, що „після закінчення терміну відповідного зберігання, відповідач зобов'язується передати позивачу обладнання”.

          Виходячи із змісту акту № 385/1, між сторонами фактично було укладено договір зберігання.

          Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

          Статтею 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

          Згідно ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

          Позивач, листами від 07.08.2008 № 03-776 та від 17.09.2008 № 10-917 звертався до відповідача з вимогою повернення майна з відповідального зберігання, яке йому було передано згідно акта від 27.12.2006 № 385/1.

          Натомість, відповідач листом від 29.10.2008 № 229/08 повідомив позивача, що він виконав умови договору № 942 та акту № 385/1 ним виконано свої зобов'язання в повному обсязі, обладнання для відеоконференцзв'язку передано та встановлено.

          Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

          Матеріали справи не містять відомостей про повернення відповідачем обладнання позивача, яке відповідачу було передано позивачем на відповідальне зберігання за актом від 27.12.2006 № 385/1.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Оскільки за актом № 385/1 відповідачем прийнято від позивача на відповідальне зберігання певне обладнання та передбачено, що після закінчення терміну відповідного зберігання, відповідач зобов'язується передати позивачу обладнання та позивач листами від 07.08.2008 № 03-776 та від 17.09.2008 № 10-917 звертався до відповідача з вимогою повернення цього обладнання і ст. 953 ЦК України передбачено повернення речі на першу вимогу поклажодавця (позивача), що також кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, але матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем зазначеного вище обладнання позивача, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

          Посилання скаржника, що судом першої інстанції прийнято рішення за відсутності представника відповідача, коли як відповідно до доданого до матеріалів апеляційної скарги відрядження, представник ЗАТ „Литер” Імховик Ю.О. 03.02.2009 перебував у відрядженні в м. Одеса, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки додане до апеляційної скарги відповідача відрядження його представника не було надано до суду першої інстанції, а, отже, місцевий господарський суд не міг знати про це відрядження.

          До того ж, в матеріалах справи відсутнє будь-яке клопотання відповідача про відкладення розгляду справи 03.03.2009.

          При цьому, ЗАТ „Литер” мало можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

          Також, колегією суддів не береться до уваги посилання скаржника, що відповідач виконав свій обов'язок щодо повернення майна, про що свідчить видаткова накладна від 27.12.2006 № 1118, оскільки на зазначеній накладній є посилання на отримання обладнання представником позивача за довіреністю ЯМЯ № 774374 від 27.12.2006, а в довіреності, яка додана до відзиву позивача, в свою чергу зазначено, що вона видана на отримання цінностей згідно договору № 942, а тому накладна № 1118 не є доказом в розумінні ст. 33 ГПК України про повернення відповідачем позивачу із відповідального зберігання обладнання на суму 63 024,00 грн.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 у справі №44/77.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 у справі №44/77залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Литер” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 44/77 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 04.06.09 (відправлено)