Рішення

від 26.05.2009 по справі 7/101-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/101-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" травня 2009 р.                                                                          Справа № 7/101-09

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Леман –Україна”, м. Київ

до   Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Герц”,                                       м. Київ

       Товариства з обмеженою відповідальністю „ВП  Електромережі”, м. Вишневе

про стягнення  2332227, 81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кутченко О.М. (дов. № 51/1  від 20.10.2008 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

секретар судового засідання: Гайдамаченко Н.Ф..

                                                         Обставини справи:    

          До господарського суду Київської області надійшла  позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Леман – Україна” (далі–позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Герц” та Товариства з обмеженою відповідальністю „ВП  Електромережі”  (далі –відповідач) про стягнення                       2332227, 81 грн.

  Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору поставки металопродукції, зокрема, щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2009 р. було порушено провадження в справі № 7/101-09 та призначено до розгляду на  26.05.2009р.

Одночасно, ухвалою суду від 13.05.2009 р. на підставі ст. 67 ГПК України з метою забезпечення позову накладений арешт на грошові суми ( а в разі їх відсутності на майно) Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Герц” .

Представники відповідачів в судове засідання 26.05.2009р. не з'явились про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо  відзив  на  позовну  заяву  і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

 31 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю               “Леман –Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Герц” було укладено договір поставки № ДФО-202/07/08 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність відповідача (покупця) металопродукцію (далі – Продукція), а відповідач зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, визначається у рахунках-фактурах позивача (постачальника), які є невід'ємними частинами даного Договору, та/або у видаткових/залізничних накладних.

Факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, та номенклатурою, зазначеними у рахунках-фактурах та/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду позивача і відповідача з умовами поставки та умовами оплати товару (як що вони вказані в рахунку-фактурі постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом,

сортаментом   та   номенклатурою   товару,   які   зазначені   у  Рахунках-фактурах   Постачальника та/або у видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання Покупцем від Постачальника Рахунку-фактури для оплати Товару, який Постачальник поставляє/поставив (п. 1.3 Договору).

Пунктом 2.2 Договору визначено, що поставка Товару здійснюється на умовах EXW (склад Постачальника), якщо інше не вказано в Рахунку-фактурі Постачальника або в інших додатках до цього Договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2008 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного розрахунку між Сторонами.

На підставі зазначеного Договору позивач здійснив поставки металопродукції відповідачеві на загальну суму 1087304, 56 грн.

Факт отримання Товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та довіреностей за липень-жовтень 2008 р. (належним чином завірені копії в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Згідно з умовами договору (п. 3.5) оплата товару здійснюється Покупцем протягом 10 днів з моменту поставки Товару, якщо інше не передбачено в                   Рахунку-Фактурі. З моменту зарахування на поточний рахунок Постачальника 100% оплати за поставлений товар, або Товар, що має бути поставлений, ціна товару не підлягає зміні.

Відповідно до п. 2.5 Договору датою поставки товару вважається, зокрема, при поставці автомобільним транспортом постачальника дата видаткової накладної або товарно-транспортної накладної.

Як свідчать матеріали справи, в порушення договірних зобов'язань відповідач за отриманий за видатковими накладними товар не розрахувався, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у сумі 1087304, 56 грн.

05.02.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю                             “Леман –Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю                                          „ВП Електромережі” був укладений Договір поруки № 26 (Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. Договору Поручитель (відповідач 2) зобов'язався безоплатно, частково відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань з оплати третім особам, що придбають у Кредитора металопрокат (далі –Боржник) за договорами поставки, укладеними між Кредитором та Боржником в період з 2005 р. по 2012 р.

Пунктом 3.1 Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником по основному Договору зобов'язання з оплати поставленого товару частково, в розмірі 10 відсотків від суми неоплаченої заборгованості Боржника, але не більше одного неоподаткованого мінімуму доходу громадян, що діє на момент пред'явлення вимоги про оплату.

Поручитель відповідно до п. 4.1 Договору поруки зобов'язався виконати обов'язок Боржника в розмірі, передбаченому п. 3.1 Договору поруки виключно при наявності поданої до суду позовної заяви Кредитора до Боржника.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 712 ЦК  України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Герц” заборгованості за отриманий згідно Договору № ДФО-202/07/08 від 31.07.2008 р. у сумі                          1087287, 56 грн. (за мінусом 17, 00 грн.) є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Частинами 1-2 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

          Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

          Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки

Враховуючи вищевикладене та п. 3.1 Договору поруки суд вважає вимогу позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю                               „ВП  Електромережі” 17, 00 грн. правомірною та такою що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені суд зазначає наступне.

       Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 5.2 Договору за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, відповідач на вимогу позивача сплачує останньому пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.  .  

Як вбачається із ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/965-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” обмежує нарахування пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, у зв'язку з чим позивачем необґрунтовано при розрахунку пені застосовано відсоток – 0,5%.

Згідно розрахунку господарського суду сума пені становить 159953,19 грн.

З урахування зазначеного господарський суд частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені.

Відповідно до п. 5.2 Договору крім сплати пені відповідач, за вимогою позивача, сплачує штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в даному Договорі та додатках до нього.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 108730,46 грн. - штрафу підлягають задоволенню виходячи з ст.ст. 230, 231, 232 ГК України та                                   п. 5.2 Договору поставки № ДФО-202/07/08 від 31.07.2008р.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем нараховано 109377, 38 грн. інфляційних збитків та                     15746,11 грн. –3 % річних.

Після перерахунку суд дійшов висновку про правильність нарахування інфляційних збитків та 3 % річних.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 62984,48 грн. процентів за користування чужими коштами суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, частина друга ст. 536 ЦК України чітко пов'язує нарахування процентів у розмірі встановленим договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір поставки № ДФО-202/07/08 від 31.07.2008р. не містить розміру процентів які повинен сплатити відповідач за користування грошовими коштами позивача.

Наведений позивачем розрахунок процентів є необґрунтованим з огляду на те, що в ньому позивачем помилково при обрахунку процентів застосована облікова ставка Національного Банку України.

Будь-яких актів цивільного законодавств, які б визначали розмір процентів передбачених ст. 536 ЦК України позивачем суду не наведено.

Суд також зазначає, що проценти річних, визначені статтею 625 ЦК України, слід відрізняти від процентів, передбачених статтею 536 ЦК України.                Проценти річних є одним з правових наслідків порушення грошового зобов'язання, тоді як проценти, про які йдеться у статті 536 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами без ознак порушення грошового зобов'язання. Різновидами останніх процентів є, наприклад, проценти за договором позики (стаття 1048 ЦК), проценти за кредит (стаття 1054 ЦК), проценти на банківський вклад (стаття 1061 ЦК), проценти за користування безпідставно одержаними чи збереженими грішми (стаття 1214 ЦК). Ці категорії процентів  мають різну правову природу.

З урахуванням наведеного, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 62984,48 грн. процентів за користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведеного позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Герц” підлягають задоволенню частково, у сумі 1481094, 70 грн.

Ухвалою суду від 13.05.2009 р. про забезпечення позову накладено арешт на грошові суми ( а в разі їх відсутності на майно) Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Герц” у розмірі предмету позову та судових витрат (2355862, 59 грн.)

Враховуючи те, що судом задоволено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Герц” на суму 1481094, 70 грн., то вжиті судом заходи забезпечення позову підлягають частковому скасуванню, на суму 859644, 27 грн.

За таких обставин залишаються в силі до виконання рішення суду заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові суми (а в разі її відсутності на майно) Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Герц” у розмірі суми позову та судових витрат –1496218, 32 грн.

Відповідно до ч. 2 с. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Герц”

   Керуючись, ст.ст. 44, 49, 68, 82-85 ГПК України суд, -

       В И Р І Ш И В:

         1.   Позов задовольнити частково.

         2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Герц” (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 2 В, код ЄДРПОУ 35210482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  “Леман –Україна” (01601, м. Київ,                    вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32036829) 1087287 (один мільйон вісімдесят сім тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 56 коп. –заборгованості, 159953 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 19 коп. –пені, 108730 (сто вісім тисяч сімсот тридцять) грн. 46 коп. - штрафу, 15746 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 11 коп. –3% річних, 109377 (сто дев'ять тисяч триста сімдесят                сім) грн. 38 коп. –інфляційних збитків та судові витрати: 14811 (чотирнадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 12 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       3.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВП Електромережі”  (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8, код ЄДРПОУ 33911183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Леман –Україна” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32036829)  17 (сімнадцять) грн. 00 коп.        

4.  В іншій частині позову відмовити.

5. Скасувати частково –на суму 859644, 27 грн. вжиті судом заходи забезпечення позову.

6.  Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області  набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

           Суддя                                                               Антонова В.М.