Постанова

від 13.03.2014 по справі 917/2197/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа №917/2197/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Діліжанс і Ко", м. Кременчук (вх. №222 П/3-10)

на рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2013 по справі №917/2197/13

за позовом Приватного підприємства "Діліжанс і Ко", м. Кременчук

до Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство №15347", м. Комсомольськ

про стягнення 7227,42 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - ПАТ "Комсомольське автотранспортне підприємство №15347" 7227,42 грн. заборгованості за роботи з технічного обслуговування автобуса марки Неоплан, реєстраційний номер ВІ 3149 АА, згідно договору №ДГ-0000089 від 26.04.2012 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.12.2013 по справі №917/2197/13 (суддя Безрук Т.М.) у позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги позивач зауважує на тому, що матеріали справи містять належні письмові докази, що підтверджують надання позивачем послуг, зокрема, акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) на суму 7227,42 грн., підписаний та скріплений печатками сторін. Крім того, скаржник вважає, що укладений сторонами договір відповідає вимогам ст.25 Закону України «Про автомобільний транспорт», належним чином виконувався сторонами, факт підписання спірного акту відповідачем не заперечується, а твердження відповідача щодо неможливості ідентифікувати особу, яка підписала спірний акт не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний акт скріплений печаткою підприємства відповідача.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.02.2014.

07.02.2014 від позивача - ПП "Діліжанс і Ко" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю забезпечення його явки в судове засідання. В наданій заяві позивач підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2013 по справі №917/2197/13 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

11.02.2014 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника ПАТ "Комсомольське автотранспортне підприємство №15347" у лікарні. Також у наданому клопотанні відповідач зазначив, що проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, а рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 клопотання відповідача було задоволено, розгляд справи відкладено на 11.03.2014.

20.02.2014 відповідач знов звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки заявником не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку представника у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких інших документів або додаткових пояснень щодо суті спору відповідачем не надано, хоча відповідач мав об'єктивну можливість забезпечити реалізацію своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом участі компетентного представника в судовому засіданні, а також надання відповідних доказів до суду. До того ж, відповідач був не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Доказів неможливості такої заміни відповідачем також не представлено.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір ДГ-000089 від 26.04.2012 за умовами якого позивач (виконавець) зобов'язався виконувати роботи по ремонту, автомийці і технічному обслуговуванню автомобілів замовника (відповідача), вчасно і по цінам затвердженого прейскуранта. Час виконання робіт, ціни, узгоджуються в додаткових умовах, що є невід'ємною частиною даного договору.

За умовами п. 1.2. договору, замовник зобов'язався оплатити вчасно і завірити всі документи виконавця (акт виконаних робіт).

Відповідно до п. 2.2., 3.1. договору, замовник (відповідач) зобов'язався оплатити виконавцю за виконані роботи в розмірі 100%, у відповідності з рахунками, на протязі трьох банківських днів з моменту отримання рахунка на оплату, а також підписати акт виконаних робіт і завірити печаткою та повернути акт на протязі 10 днів, якщо у замовника немає можливості завірити документ печаткою - підтвердження від замовника отримується за допомогою доручення.

Пунктом 4.1. договору сторони обумовили, що договір діє до 31.12.2012р. якщо жодна із сторін не повідомила іншу про розірвання договору за місяць до закінчення його дії, договір продовжується на 1 рік на тих же умовах.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що роботи з технічного обслуговування транспортного засобу «Неоплан» державний номер ВІ 3149 АА на загальну суму 7227,42 грн. були виконані належним чином, посилаючись при цьому на складений та підписаний сторонами акт № ОУТ-000646 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.12.2012р. Проте, відповідач оплату в розмірі 7227,42 грн. за виконані позивачем роботи по технічному обслуговуванню автобуса марки Неоплан, реєстраційний номер ВІ 3149 АА не здійснив.

26.07.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією Юр.№46 від 24.07.2013 про погашення заборгованості за надані послуги в розмірі 7227,42 грн.. Враховуючи, що відповідач залишив претензію позивача про необхідність сплати суми боргу без відповіді та не здійснив оплату за надані послуги у відповідності до умов договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 7227,42 грн.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти існування боргу в розмірі 7227,42 грн. заперечував, доказів сплати суми боргу суду не надав.

Заперечуючи проти існування суми боргу відповідач стверджував, що автобус Неоплан (реєстраційний номер ВІ3149АА) у позивача не обслуговувався, вказані в акті послуги не отримував, оскільки у вказаний в акті день автобус перебував на маршруті в м. Комсомольську; в акті здачі-приймання робіт від 03.12.2012р. відсутні дані про особу (посада, та прізвище), яка підписала цей акт; в порушення п.3.1 Договору позивачем не надано доказів про направлення рахунку відповідачу на оплату виконаних робіт; відсутні докази узгодження ціни робіт та їх обсягу; акт від 03.12.2012р. не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дана господарська операція в бухгалтерському обліку підприємства не відображена.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції посилаючись на приписи ч. 25 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 р. N 792 (далі Правила №792), з урахуванням норм. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» дійшов висновку про те, що наданий позивачем акт № ОУТ-000646 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.12.2012р. не може вважатись доказом на підтвердження факту передачі транспортного засобу в ремонт чи на технічне обслуговування, проведення ремонту (технічного обслуговування), повернення транспортного засобу власнику, оскільки не містить всієї необхідної інформації, передбаченої Правилами N 792, а з наданим позивачем витягу з журналу СТО не підтверджує факт передачі автобуса в ремонт, оскільки в даному журналі відсутні підписи замовника (відповідача).

До того ж, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів щодо терміну проведення ремонтних робіт протягом всього періоду та доказів щодо

дати повернення автомобіля власнику після ремонту.

Крім того, посилаючись на положення ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" місцевий господарський суд дійшов висновку, що акт № ОУТ-000646 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.12.2012р. не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням викладеного, визнаючи доведеним відповідачем факту того, що автобус Неоплан (реєстраційний номер ВІ3149АА) у позивача не обслуговувався, вказані в акті послуги не отримував, у вказаний в акті день автобус перебував на маршруті в м. Комсомольську; в акті здачі-приймання робіт від 03.12.2012р. відсутні дані про особу (посада, та прізвище), яка підписала цей акт, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою та своїми ознаками договір № №ДГ-0000089 від 26.04.2012. є змішаним, оскільки містить елементи різних договорів (договору підряду, договору надання послуг).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, за договором №ДГ - 0000089 від 26.04.2012 позивач як виконавець зобов'язався надати послуги по ремонту, автомийці і технічному обслуговуванню автомобілів відповідача, а відповідач (замовник) зобов'язався оплатити вчасно і завірити всі документи виконавця (акт виконаних робіт).

За умовами п.2.2. відповідач зобов'язався підписати акт виконаних робіт і завірити його печаткою.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Так, відповідно до п. 2.2. договору, замовник підписує акти виконаних робіт, завіряє їх печаткою та на протязі 10 днів повертає їх виконавцю.

Отже, акт виконаних робіт за умовами даного договору є документом, який відповідним чином засвідчує факт надання послуги позивачем (здачі результатів виконання робіт позивачем).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що наданий позивачем на підтвердження виконаних робіт за договором акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУТ-000646, складений та підписаний представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, місить всі необхідні реквізити, зокрема, найменування та адреси сторін, перелік та вартість виконаних робіт. До того ж, наданий акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками як замовника - ПАТ "Комсомольське автотранспортне підприємство №15347" так і виконавця ПП "Діліжанс і Ко".

Враховуючи, що відповідач доказів вибуття з його володіння, втрати або знищення печатки підприємства суду не надав, колегія суддів вважає безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи твердження відповідача, що акт -прийняття робіт (надання послуг) №ОУТ-000646 від 03.12.2012 ним не підписувався та взагалі підписаний особою, підпис якої не можна ідентифікувати.

Таким чином, наданий позивачем на підтвердження виконання робіт за договором акт приймається колегією суддів в якості доказу, яким підтверджується факт надання позивачем послуг по ремонту та обслуговуванню автобуса Неоплан (реєстраційний номер ВІ3149АА).

Слід зазначити, що за своєю правовою природою акт виконаних робіт є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто є таким, що породжує права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані, а також являється доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, передання робіт виконавцем і прийняття їх замовником, що може бути враховано в сукупності з іншими доказами по справі з наданням йому відповідної оцінки.

Враховуючи, що за приписами ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, колегія суддів зазначає, що відповідач повинен був в разі наявності буд-яких заперечень стосовно наданих позивачем послуг, або у разі відмови від підписання акта, зазначити про це та повідомити позивача.

Пунктом 3.1. сторони встановили порядок розрахунків за договором. Так, зокрема, за умовами п. 2.2. та п. 3.1. договору, замовник (відповідач) сплачує виконавцю за роботи в розмірі 100%, у відповідності з рахунками, на протязі трьох банківських днів з моменту отримання рахунка на оплату, крім того зобов'язується підписати акт виконаних робіт, завірити печаткою та повернути акт на протязі 10 днів.

З наведених вище положень договору вбачається, що обов'язковими умовами та водночас підставами виникнення у відповідача обов'язку сплатити вартість наданих послуг є підписаний акт виконаних робіт та отриманий оригінал рахунку на оплату послуг.

Як свідчать обставини по справі, 30.10.2013 року позивач на виконання умов договору направив на адресу відповідача підписаний сторонами акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУТ-000646 від 03.12.2012 та рахунок-фактуру №СФ-0002710 від 03.12.2012 на підставі яких відповідач повинен був сплатити позивачеві вартість наданих послуг. Докази направлення зазначених документів містяться в матеріалах справи (а.с. 25). Проте, за наданим позивачем рахунком відповідач, всупереч умов договору, оплату не здійснив.

До предмету доказування у даній справі входить встановлення факту надання послуги, передбаченої умовами договору. При цьому відмова відповідача від здійснення обов'язку оплатити виконані позивачем роботи не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права, у разі якщо господарський суд на підставі наданих сторонами та оцінених у сукупності доказів встановить факт її надання належним чином у встановлений договором строк.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Отже, колегія суддів зазначає, що матеріали та дійсні обставини справи свідчать про те, що позивачем належним чином були виконані зобов'язання з виконання умов договору щодо надання відповідачу послуг по технічному обслуговуванню транспортного засобу «Неоплан» державний номер ВІ 3149 АА , що підтверджується наданими до матеріалів справи актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУТ-000646 від 03.12.2012 та рахунком №СФ-0002710 від 03.12.2012 та вжиті всі необхідні заходи направлені на виконання умов договору.

До того ж, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано належних аргументованих доказів, які б спростовували виниклу суму заборгованості за договором №ДГ-0000089 від 26.04.2012. в сумі 7227,42 грн., а також спростовували його твердження про те, що надані позивачем послуги ним не отримувались.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.2013 по справі №917/2197/13 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Діліжанс і Ко", м. Кременчук задовольнити.

Рішення Полтавської області від 26.12.2013 по справі №917/2197/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство №15347" (39803, Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Портова, 11, р/р 26001148766980 в АТ «Фінанси та Кредит», м. Комсомольськ МФО 331564 код ЄДРПОУ 03399439) на користь Приватного підприємства "Діліжанс і Ко", (39612, Полтавська область м. Кременчук, вул. Леонова, 39, р/р 260024262 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 30385686) заборгованість в розмірі 7227,42 грн., 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.03.2014 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.