Рішення

від 02.06.2009 по справі 17/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2009 р.   Справа № 17/65   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання   Нижник О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу   

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "ПМК-43",  вул.Шолуденко, 14, м.Вишгород, Київська область, 07300

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю "Європол",  вул.Крайківського,1, м.Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 267 539 грн. 80 коп.

Представники:

Від позивача:  Семенюк К.В. - представник, (довіреність №35 від 06.05.09.)

Від відповідача:  не з"явились,

встановив: заявлено позов про стягнення 267 539 грн. 80 коп., в тому числі 120 000 грн. основного боргу,  12 000 грн.  винагороди, 104 800 грн.  винагороди за прострочення повернення позики,   25 100 грн. 80 коп.  інфляційних нарахувань, 5 639 грн. - 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники  відповідача в судове засідання не з'явилися, відзив на позов суду не подано,  про причини своєї  неявки відповідач суд не повідомив.

В судове засідання 02.06.09 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на те, що ухвалою суду від 15.05.09 явка відповідача не визнавалась обов'язковою, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце засідання суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд  прийшов до висновку про часткову  обґрунтованість позовних вимог, враховуючи  наступне.

30.05.2008р. між ВАТ "ПМК-43" (позикодавець) та ТОВ "Європол" (користувач-позичальник) було укладено  договір позики.

Відповідно до п.1.1 договору позикодавець  надає  у власність позичальника грошові кошти в розмірі 120 000 грн.,  а позичальник зобов'язується повернути таку саму  суму грошових коштів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що розмір позики за цим договором становить 120 000 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що  сума винагороди за користування позикою становить 12 000 грн.

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору строк надання позики позичальнику становить 30 кал. днів. Остаточною датою повернення позики є 02 липня 2008р.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що позика вважається поверненою в момент фактичної передачі позичальником позикодавцеві суми позики, визначеної в п.2.1 цього договору, тобто 120000 грн..

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.      

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник  зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач належним чином виконав прийняті зобов'язання згідно укладеного договору,  надав відповідачу позику. Відповідач умови договору не виконав не повернув 120000 грн. позики  в строк до 02.07.08.

За таких обставин,  суд прийшов до висновку, що позовні вимоги за  договором позики від 30.05.08 про стягнення  120000 грн. позики    підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем  направлено відповідачу вимогу (претензія №215 від 11.12.08) про повернення позики і сплату винагороди, яка одержана відповідачем 15.12.08.

Отже, позовні вимоги про стягнення 12000 грн. винагороди, встановленої п.2.2 договору підлягають задоволенню.

Щодо  вимоги позивача про стягнення 104800 грн. - винагороди за прострочені 262 календарних дня, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Винагорода за прострочені 262 календарних дня в сумі 104800 грн. не підлягає стягненню, оскільки договором (п.2.2) передбачена винагорода у фіксованій сумі в 12000 грн., сплата відсотків за користуванням коштами договором не передбачалась. Відтак, позивачем фактично нараховані відповідачу відсотки за користуванням коштами.

Щодо  вимог позивача про стягнення 25100 грн. 80 коп. інфляційних нарахувань,  5639 грн. - 3% річних суд дійшов до висновку що вона підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до  ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги  позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України підлягають стягненню  частково  з  урахуванням основного боргу 120000 грн.  за період з 03.07.08 ( п.4.2 договору строк повернення позики - 02.07.08) по 23.03.09.

Інфляційні нарахування та 3% річних та  на суму винагороди в розмірі 12000 грн. стягненню підлягають частково, оскільки договором не встановлено строку сплати винагороди. Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивачем  направлено відповідачу вимогу (претензія №215 від 11.12.08) про повернення позики і сплату винагороди, яка одержана відповідачем 15.12.08.

Відповідно,  підлягають стягненню  3% річних і інфляційні нарахування за період прострочення виконання грошового зобов"язання нараховані на суму винагороди  за період з 23.12.08 по 23.03.09.

Судом здійснено перерахунок нарахованих відповідачу  інфляційних нарахувань та 3% річних, які підлягають стягненню  в сумі 2677 грн. 84 коп. - 3% річних та 15377 грн. 75 коп.  інфляційних нарахувань. В частині стягнення  решти 3% річних та інфляційних нарахувань  слід  відмовити.

З огляду на викладене, позов слід задоволити частково, стягнути з відповідача     120000 грн. основного боргу,  12000 грн.  винагороди, 15377 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань, 2677 грн. 84 коп. - 3% річних.  В  частині стягнення решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті  державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 526, 530, 546, 625, 1046, 1049  Цивільного кодексу України,  ст.ст.20,193 Господарського кодексу України 49,83, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                       ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європол",  вул.Крайківського,1, м.Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 35765703) на користь   Відкритого акціонерного товариства "ПМК-43",  вул.Шолуденко, 14, м.Вишгород, Київська область (ідентифікаційний код 05408199) 120000 грн. основного боргу,  12000 грн.  винагороди,  15377 грн. 75 коп. інфляційних нарахувань, 2677 грн. 84 коп. - 3% річних,  1500 грн. 56 коп. державного  мита та 66 грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття підписання.  

Суддя                                                            Неверовська Лариса Миронівна

                                                            рішення підписане 09.06.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"