Постанова

від 02.04.2014 по справі 50/254-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р. Справа№ 50/254-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від ініціюючого кредитора: не з'явився;

ліквідатор: не з'явився;

від Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2013

у справі № 50/254-б (суддя Головатюк Л.Д.)

за заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в

особі Київської регіональної дирекції АТ

"Райффайзен Банк Аваль"

до приватного підприємства "Ольвія"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2011 порушено провадження у справі № 50/254-б за заявою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про банкрутство приватного підприємства "Ольвія", введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 12.08.2011 визнано вимоги ініціюючого кредитора - публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 8 321 614,25 грн., призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Гусара І.О.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 25.11.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 8 461 739,44 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 12.01.2012 приватне підприємство "Ольвія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О.

Строк ліквідаційної процедури продовжувався ухвалами господарського суду неодноразово.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2013 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс приватного підприємства "Ольвія" з додатком - реєстром непогашених визнаних судом вимог кредиторів; ліквідовано банкрута - приватне підприємство "Ольвія" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; дію мораторію припинено; провадження у справі про банкрутство №50/254-б припинено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та припинити провадження у справі.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального прав, а саме статей 33, 34, Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не встановлено неплатоспроможність боржника.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Наявні матеріали справи свідчать про те, що ліквідатор, керуючись вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон), провів ліквідаційну процедуру, направлену на виявлення активів боржника та формування ліквідаційної маси.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Згідно статті 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Із звіту ліквідатора вбачається, що у боржника відсутні майнові активи для погашення заборгованості перед кредиторами. У цьому зв'язку ліквідатор просить затвердити його звіт та ліквідаційний баланс.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Згідно з ч. 2 ст.32 Закону якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Відповідно до ст. 40 Закону підставою для припинення провадження у справі є затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вжиття ним заходів по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо необхідності затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута як юридичної особи та припинення провадження у справі.

З урахуванням встановлених обставин справи та викладених норм Закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні. У скарзі відсутні доводи, які спростовують факт наявності ознак неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредитора не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що заборгованість приватного підприємства "Ольвія" перед публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 8 321 614,25 грн. утворилась внаслідок прострочення останнім виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2011 у справі № 4/528 та наказу від 07.03.2011 про примусове виконання цього рішення. Постановою ВДВС Головного управління юстиції у місті Києві від 25.03.2011 ВП № 25482927 відкрито провадження з виконання зазначеного наказу суду. Таким чином, колегія суддів вважає, що дану справу про банкрутство порушено за наявності належних доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора.

Крім того, питання щодо розміру грошових вимог кредитора до боржника та обґрунтованості порушення провадження у даній справі про банкрутство згідно статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розглядалися в підготовчому засіданні, про що судом винесена відповідна ухвала, яка підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку.

При таких обставинах, колегія суддів доходить висновку про те, що порушення норм матеріального і процесуального права, які могли призвести до скасування оскарженої ухвали господарського суду відсутні, а мотиви позивача з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2013 у справі №50/254-б залишити без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

Справу № 50/254-б повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді М.Л. Доманська

В.О. Пантелієнко