Постанова

від 09.10.2014 по справі 50/254-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 року Справа № 50/254-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову та на ухвалу у справі господарського судуКиївського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 року господарського суду м.Києва від 26.12.2013 року №50/254-б господарського суду м.Києва

за заявою до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" Приватного підприємства "Ольвія" про визнання банкрутом

За участю представників сторін: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"-Дідківського А.С.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2013 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП "Ольвія" з додатком - реєстром непогашених визнаних судом вимог кредиторів; ліквідовано банкрута - ПП "Ольвія" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством; дію мораторію припинено; провадження у справі про банкрутство №50/254-б припинено.

Дана ухвала мотивована тим, що відповідно до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у банкрута відсутні грошові кошти та майнові активи для погашення кредиторської заборгованості, що підтверджується належними доказами доданими до них. Таким чином, за умови, що ліквідатором для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів виконані всі необхідні дії та покладені на нього чинним законодавством про банкрутство обов'язки, є підстави для затвердження поданого звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ПП "Ольвія" та ліквідації боржника, як юридичної особи і припинення провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 у справі № 50/254-б ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі № 50/254-б касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 по справі № 50/254-б скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 року у справі №50/254-б (Головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Копитова О.С., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2013 у справі № 50/254-б залишено без змін.

Не погодившись із процесуальними актами попередніх судових інстанцій, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 26.12.2013 року, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) (Далі по тексту- Закон про банкрутство), ст. 33, 34, 43 ГПК України, ст. 78 Податкового кодексу України.

На думку заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не надали відповідної юридичної оцінки тому, що затвердження звіту та ліквідаційного балансу унеможливлює проведення перевірки підприємства банкрута податковим органом. Також, скаржник зазначає, що господарськими судами не встановлено неплатоспроможність боржника.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2011 порушено провадження у справі № 50/254-б за заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про банкрутство приватного підприємства "Ольвія", введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду міста Києва від 12.08.2011 визнано вимоги ініціюючого кредитора - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 8 321 614,25 грн., призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Гусара І.О.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 25.11.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 8 461 739,44 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 12.01.2012 ПП "Ольвія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О.

Строк ліквідаційної процедури продовжувався ухвалами господарського суду неодноразово.

У судовому засіданні 26.12.2013 року було заслухано звіт ліквідатора боржника, досліджено ліквідаційний баланс і встановлено, що вимоги кредиторів залишились повністю не задоволеними у зв'язку з відсутністю достатніх майнових активів (майна та майнових прав) банкрута з метою включення їх до складу ліквідаційної маси та реалізації.

Суд першої інстанції встановив, що ліквідатор при реалізації своїх прав та обов'язків діяв сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів, його звіт повно відображає обставини, що мають значення для справи (ліквідатор вчинив належні дії по виявленню активів та пасивів боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, БТІ, реєстраційних відділень МВС України, тощо). На думку суду ліквідатор належно провів всі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню кредиторів та активів боржника, реально встановив неможливість відновлення платоспроможності боржника і задоволення всіх кредиторських вимог.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП "Ольвія", суд першої інстанції, із висновком якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що строк ліквідаційної процедури, з урахуванням його продовження, сплив, ліквідатор провів ліквідаційну процедуру у повному обсязі, грошові вимоги кредиторів залишились незадоволеними у зв'язку із відсутністю виявленого майна банкрута, підстави для здійснення додаткових дій у ліквідаційній процедурі, відсутні.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та відхилив твердження ДПІ у Солом'янському районі щодо неправомірного порушення справи про банкрутство ПП "Ольвія", як підставу для скасування оскаржуваної ухвали.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що заборгованість ПП "Ольвія" перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 8 321 614,25 грн. утворилась внаслідок прострочення останнім виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2011 року у справі № 4/528 та наказу від 07.03.2011 року про примусове виконання цього рішення. Постановою ВДВС Головного управління юстиції у місті Києві від 25.03.2011 року ВП № 25482927 відкрито провадження з виконання зазначеного наказу суду. Таким чином, колегія суддів вважає, що дану справу про банкрутство порушено за наявності належних доказів безспірності вимог ініціюючого кредитора.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із попередніми судовими інстанціями щодо підставності затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу ПП "Ольвія" та припинення провадження у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 32 Закону про банкрутство, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі звіту ліквідатора вбачається, що у боржника відсутні майнові активи для погашення заборгованості перед кредиторами, аналіз фінансового стану підприємства не здійснено через відсутність, зокрема, первинної бухгалтерської документації, оскільки керівник банкрута відсутній за місцем реєстрації підприємства та в порушення вимог ст. 25 Закону не надав таку документацію ліквідатору, внаслідок чого останній звернувся до правоохоронних органів з проханням провести перевірку підприємницької діяльності та порушити кримінальну справу по виявленим фактам порушення чинного законодавства керівником боржника (докази звернення та відповіді на нього разом з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи наявні в справі). До звіту ліквідатора додано докази відсутності грошових коштів та їх руху на рахунках боржника.

У ч. 2 ст. 32 вказаного Закону передбачено, що якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи банкрута.

Пунктом 6 частини 1 статті 40 Закону про банкрутство передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону.

Відповідно до пункту 6 статті 31 Закону про банкрутство, вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказам, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП "Ольвія" і припиняючи провадження у справі, судом першої інстанції було належним чином досліджено звіт ліквідатора боржника та з'ясовано, що ліквідатором боржника вчинено всі передбачені законом заходи по пошуку майна боржника, що входить до ліквідаційної маси.

Разом з тим, слід звернути увагу заявника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу України, проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків.

Щодо неможливості проведення перевірки ПП "Ольвія", що пов'язана з ліквідацією боржника, колегія суддів касаційної інстанції, звертає увагу ДПІ у Солом'янському районі на положення ст. 78 Податкового кодексу України щодо підстав та порядку проведення перевірки (зокрема, у зв'язку із порушенням справи про банкрутство) та тривалість провадження у цій справі, яке розпочато у липні 2011 року, що значно перевищує визначену ст. 82 Податкового кодексу України тривалість проведення перевірок.

Доводи касаційної скарги не спростовують законності і обґрунтованості ухвалених судових рішень.

Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, як це передбачено у ст. 111 9 ГПК України.

Отже, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин справи повноту з'ясування обставин та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відповідність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства та про відсутність підстав для їх зміни або скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 року та ухвалу господарського суду м. Києва від 26.12.2013 року у справі №50/254-б залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Л.Й. Катеринчук

Судді

С.В. Куровський