Постанова

від 03.04.2014 по справі 911/4598/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2014 р. Справа№ 911/4598/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Новікова М.М.

секретар: Шевченко Я.А.

за участю представників:

від позивача: Озарків І.Д.;

від відповідача-1: Тітов А.І.;

від відповідача-2: Гричанюк О.І.;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Споживчого товариства Тетіївського району

на рішення Господарського суду Київської області

від 24.12.2013р.

у справі №911/4598/13 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом Тетіївського районного споживчого товариства

до 1) Споживчого товариства Тетіївського району

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський

хлібозавод"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідачів ОСОБА_5

про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Тетіївське районне споживче товариство (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Споживчого товариства Тетіївського району (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетіївський хлібозавод" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення магазину від 04.12.2007р., укладеного між відповідачами, а також витребувати з незаконного володіння відповідача-2 нежиле приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний договір купівлі-продажу було укладено особою, яка не мала права відчужувати спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим названий договір має бути визнано недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначаючи про те, що права позивача оспорюваним договором не порушуються. Окрім того, рішенням Тетіївської міської ради від 22.05.2008р. №447 було частково скасовано рішення Виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 24.12.2002р. №105 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Тетіївському районному споживчому товариству в м. Тетієві" в частині передачі спірного нерухомого майна позивачу.

Відповідач-2 явку свого представника у судове засідання місцевого господарського суду не забезпечив, пояснень по суті спору не надав, у зв'язку з чим справа розглядалась судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.12.2013р. у справі №911/4598/13 позов було задоволено, а саме:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" № 2168 від 03.09.2005, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2;

- витребувано з незаконного володіння відповідача-2 нежиле приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його виселення;

- присуджено до стягнення з відповідачів на користь позивача по 1 147,00 грн. судового збору;

- повернуто позивачу з Державного бюджету України 1147,00 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2013р. у справі №911/4598/13 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач-1 наголошував на наступному:

- у справі №9/426-07 та №911/4598/13 не співпадають сторони, тому ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню;

- справу було розглянуто за відсутності представників відповідача-2, у зв'язку з чим останнього було позбавлено права надати свої заперечення проти позову та докази у справі;

- рішення Тетіївської міської ради від 22.05.2008р. №447, яким було скасовано право власності позивача на спірне приміщення, не досліджувалось Господарським судом Київської області під час розгляду справи №9/426-07 і відносно вказаного рішення судом не зроблено ніяких висновків та не прийнято ніяких рішень;

- помилковим є посилання місцевого господарського суду на акт приймання-передачі від 22.06.2010р., оскільки вказаний акт є сфабрикованим, що підтверджується рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 22.03.2010р.;

- позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що він набув права власності на спірне приміщення, а саме не надано доказів реєстрації відповідних прав;

- відповідач-1 на час укладання оспорюваного договору був власником спірного приміщення, що підтверджується відповідним свідоцтвом та витягами з державних реєстрів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.03.2014р.

11.02.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він підтримував апеляційну скаргу відповідача-1 та просив суд скаргу задовольнити.

11.02.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання №227-4-НШН від 11.02.2014р., в якому він просив суд не приймати до уваги факти, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, а також відповідно до ст. 90 вищеназваного Кодексу повідомити компетентні органи про наявність в діях позивача ознак, які переслідуються в кримінальному порядку.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1 №227-4-НШН від 11.02.2014р., оскільки відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відносно надіслання повідомлення до компетентних органів в порядку, передбаченому ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів для висновку про порушення законності у діяльності позивача чи його працівників, у зв'язку з чим вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Іоннікової І.А.

03.03.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: від позивача - відзив на апеляційну скаргу; від відповідача-2 - письмові пояснення по справі. Вказані документи були залучені до матеріалів справи.

В судове засідання 03.03.2014р. з'явились представники сторін.

В судовому засіданні 03.03.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.03.2014р.

11.03.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: від відповідача-1 - клопотання №227-8-НШН від 11.03.2014р. про витребування від позивача оригіналів документів та письмові пояснення №227-7-НШН від 11.03.2014р.; від відповідача-2 - клопотання №9 від 11.03.2014р. про залучення до матеріалів справи листа Тетіївської міської ради від 04.03.2014р. №2.22-191 та письмові пояснення №9 від 11.03.2014р.

Вищевказані письмові пояснення відповідачів були залучені до матеріалів справи.

Колегія суддів задовольнила клопотання відповідача-2 №9 від 11.03.2014р. про залучення до матеріалів справи листа Тетіївської міської ради від 04.03.2014р. №2.22-191.

13.03.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: від позивача - клопотання про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 та витребування від ОСОБА_5 документів на підтвердження права власності на приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1; від відповідача-1 - клопотання про відмову від клопотання №227-8-НШН від 11.03.2014р. про витребування від позивача оригіналів документів.

В судове засідання 13.03.2014р. з'явились представники сторін.

Колегія суддів задовольнила клопотання позивача про залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 та клопотання відповідача-1 про відмову від клопотання №227-8-НШН від 11.03.2014р.

В судовому засіданні 13.03.2014р. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

В судовому засіданні 13.03.2014р. представники відповідачів підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2013р. у справі №911/4598/13 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 13.03.2014р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача-1, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014р., на підставі ст. ст. 27, 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів; залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5; відкладено розгляд справи на 03.04.2014р.

03.04.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли:

- від відповідача-1: письмові пояснення №227-9-НШН від 03.04.2014р.; клопотання №227-9-НШН від 03.04.2014р. про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Київської області заяви відповідача-1 відносно перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07;

- від відповідача-2: письмові пояснення без зазначення номеру та дати їх складання (оформлення); клопотання №10 від 03.04.2014р. про зобов'язання позивача надати оригінали документів, а саме: протоколу районної конференції Тетіївської райспоживспілки від 22.06.2000р., постанови конференції Тетіївської районної спілки споживчих товариств від 22.06.2000р., акту передачі-приймання основних засобів (будівель/споруд) по передачі-прийманню від Тетіївської райспоживспілки на баланс (у власність) до Тетіївського районного споживчого товариства станом на 01.06.2000р.; клопотання №11 від 03.04.2014р. про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Київської області заяви відповідача-1 відносно перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07;

- від третьої особи: письмові пояснення б/н від 02.04.2014р., в яких викладено клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Колегія суддів залучила вищевказані пояснення відповідачів та третьої особи до матеріалів справи, а також задовольнила клопотання третьої особи про розгляд справи у її відсутності.

В задоволенні клопотань відповідачів про зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом Київської області заяви відповідача-1 відносно перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07 колегія суддів вирішила відмовити, оскільки в порушення вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України відповідачами не обґрунтовано неможливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами. До того ж, відповідачами не надано доказів прийняття заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07 до провадження.

В задоволенні клопотання відповідача-2 про зобов'язання позивача надати оригінали документів колегія суддів вирішила відмовити, оскільки в порушення вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відповідачем-2 не обґрунтовано неможливість самостійно отримати вказані докази, а також не вказано обставин, за яких справу не може бути розглянуто на підставі наявних у ній копій документів.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Іоннікової І.А., Новікова М.М.

В судовому засіданні 03.04.2014р. представники відповідачів підтримали пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просили суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 03.04.2014р. представник позивача також підтримав раніше надані пояснення, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання 03.04.2014р. не з'явився.

В судовому засіданні 03.04.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.12.2002р. виконавчим комітетом Тетіївської міської ради було прийнято рішення №105 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Тетіївському районному споживчому товариству в м. Тетієві" (том справи - 1, аркуш справи - 11), яким вирішено визнати Тетіївському районному споживчому товариству право власності на нерухоме майно, в тому числі на магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1.

25.03.2003р. виконавчим комітетом Тетіївської міської ради було прийнято рішення №22 „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна споживчому товариству Тетіївського району" (том справи - 1, аркуш справи - 12). У вказаному рішенні зазначено про те, що Тетіївський місцевий суд Київської області своїм рішенням від 16.01.2003р. визнав неправомірним статут Тетіївського районного споживчого товариства і скасував державну реєстрацію (реєстраційний №15), проведену Тетіївською районною державною адміністрацією, а на позачерговій конференції Тетіївської райспоживспілки, яка відбулась 13.03.2003р., була проведена реєстрація Тетіївської райспоживспілки шляхом злиття її з Тетіївським, Денихівським, П'ятигірським споживчими товариствами і на цій базі з правонаступництвом створено споживче товариство Тетіївського району. З урахуванням викладеного, виконавчий комітет Тетіївської міської ради вирішив оформити право власності споживчому товариству Тетіївського району (відповідачу-1), як правонаступнику Тетіївської райспоживспілки, з видачею свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, згідно з переліком, наведеним у рішенні №22 від 25.03.2003р., в тому числі на магазин „ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1.

03.09.2005р. між відповідачем-1, як продавцем, та відповідачем-2, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами якого (п.1) продавець продав, а покупець купив нежиле приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 25,2 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1. Покупець є орендарем відчужуваного нежилого приміщення згідно з договором оренди від 18.06.2004р.

03.09.2005р. вказаний Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7, а також зареєстровано в реєстрі за №2168.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07 за позовом Тетіївського районного споживчого товариства до Виконавчого комітету Тетіївської міської ради, за участю третьої особи - Споживчого товариства Тетіївського району, про визнання рішення недійсним позов було задоволено повністю. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 25.03.2003р. №22 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Споживчому товариству Тетіївського району" та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита і 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том справи - 1, аркуші справи - 14-16).

Рішення Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07 було залишено без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.07.2009р. та Вищого господарського суду України від 09.02.2010р.

На думку позивача, до відповідача-1 не перейшло право власності на спірне майно у зв'язку з визнанням недійсним в судовому порядку рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 25.03.2003р. №22 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Споживчому товариству Тетіївського району". Позивач вважає, що Договір купівлі-продажу має бути визнано недійсним, оскільки названий правочин укладено відповідачем-1, як особою, що не мала права відчужувати спірне нерухоме майно. Окрім того, позивач просив суд витребувати з незаконного володіння відповідача-2 нежиле приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташоване за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його виселення.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача обґрунтованими та документально підтвердженими. При цьому суд першої інстанції зазначав наступне:

- правовою підставою набуття відповідачем-1 права власності на спірне нерухоме майно було рішення виконкому Тетіївської міської ради від 25.03.2003р. №22 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Споживчому товариству Тетіївського району", яке було визнано недійним в судовому порядку;

- договір купівлі-продажу нежилого приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" №2168 від 03.09.2005р., укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним у зв'язку з знаходженням його у прямому причинно-наслідковому зв'язку з визнанням недійсним рішення виконкому Тетіївської міської ради від 25.03.2003р. №22 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Споживчому товариству Тетіївського району", тоді як вказане рішення фактично було підставою щодо здійснення відповідачем-1 будь-яких дій відносно спірного майна;

- посилання відповідача-1 на рішення Тетіївської міської ради від 22.05.2008р. №447 не прийнято судом до уваги, оскільки в рішенні Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07 надавалася правова оцінка названому рішенню Тетіївської міської ради від 22.05.2008р. №447;

- в рішенні Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07 зазначено про те, що суд дійшов висновку про протиправність рішення Тетіївської міської ради від 22.05.2008р. №447, у зв'язку з чим вказане рішення не було застосовано до спірних правовідносин відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в рішенні у справі №9/426-07 суд зазначив, що під час розгляду справи не було доведено факту існування передбачених Конституцією та законами України підстав, внаслідок яких Тетіївське районне споживче товариство (позивач у справі №911/4598/13) могло бути позбавлено правомірно набутого ним майна. Таким чином, підставою для задоволення позовних вимог стала наявність у позивача права, за захистом якого він звернувся до суду, та наявність факту його порушення;

- заперечення відповідача-1 не прийнято місцевим господарським судом до уваги з посиланням на те, що вказані заперечення прямо суперечать висновкам, викладеним у рішенні Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07, яке в свою чергу набуло законної сили та має преюдиційне значення відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання правочину недійсним.

В ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відносно посилання місцевого господарського суду на те, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07, мають преюдиційне значення та вважаються доведеними відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З вищенаведеної правової норми випливає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил ст. 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (аналогічну правову позиція викладено в постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Вказуючи в своєму рішенні про преюдиційність обставин, встановлених рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07, місцевим господарським судом не прийнято до уваги, що у справі №911/4598/13 приймають участь інші сторони ніж у справі №9/426-07.

Як уже зазначалось вище, сторонами у справі №9/426-07 є Тетіївське районне споживче товариство (позивач) та Виконавчий комітет Тетіївської міської ради (відповідач). Натомість у справі №911/4598/13 сторонами є Тетіївське районне споживче товариство (позивач), Споживче товариство Тетіївського району (відповідач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетіївський хлібозавод" (відповідач-2).

Тобто в даному випадку положення ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані.

Окрім того, в судовому рішенні у справі №911/4598/13 фактично відсутнє обґрунтування доводів, за якими місцевий господарський суд відхилив докази відповідача-1, що є порушенням ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд взагалі не з'ясовував питання відносно того, чи є відповідач-2 (покупець за Договором купівлі-продажу) особою, у користуванні якої перебуває спірне нерухоме майно), розглянувши справу з винесенням рішення у першому ж судовому засіданні за відсутності доказів належного повідомлення відповідача-2 про порушення провадження у справі №911/4598/13, а також про дату, час і місце судового розгляду.

Згідно з п.2 ч.3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Суду апеляційної інстанції відповідачем-2 було надано копію договору купівлі-продажу від 04.12.2007р., укладеного між відповідачем-2 та ОСОБА_5, за умовами якого відповідач-2 продав ОСОБА_5 спірне нерухоме майно - приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1". Про укладання вказаного договору також свідчить наданий суду витяг з Державного реєстру правочинів наявний в матеріалах справи (том справи - 2, аркуші справи - 20-22).

Тобто, ОСОБА_5 наразі є власником приміщення, яке виступало предметом Договору купівлі-продажу від 03.09.2005р., укладеного між відповідачами, дійсність якого оскаржується позивачем у даній справі.

Натомість місцевий господарський суд не залучив ОСОБА_5 до участі у даній справі та прийняв рішення, яке безпосередньо стосується прав та обов'язків ОСОБА_5, оскільки спір у даній справі пов'язаний з встановленням права власності на нежиле приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п.3 ч.3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Вищенаведені обставини свідчать про невірне застосування та порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, що в свою чергу є безумовною підставою для скасування рішення, прийнятого у справі №910/4598/13.

Враховуючи, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07, не мають преюдиційного значення в розумінні ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд повинен був вирішити спір з урахуванням загальних правил ст. 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

В процесі судового розгляду було встановлено, що в червні 2000 року відбулася районна конференція Тетіївської райспоживспілки (протокол від 22.06.2000р. - том справи - 2, аркуші справи -51-52).

Згідно з постановою конференції Тетіївської районної спілки споживчих товариств від 22.06.2000р. (том справи - 2, аркуші справи - 53-54), делегатами конференції було, зокрема, вирішено передати власність (майно) районної спілки споживчих товариств в користування Тетіївському районному споживчому товариству (позивачу у справі №911/4598/13) (п.2 резолютивної частини постанови).

22.06.2000р. на підставі вищевказаної постанови районної конференції Тетіївської райспоживспілки від 22.06.200р. комісія в складі голови правління тетіївської райспоживспілки Бондаренка В.І., заступника голови правління Кириленко Р.В. провела передачу основних засобів Тетіївської райспоживспілки Тетіївському районному споживчому товариству, про що було складено Акт передачі-приймання основних засобів (том справи - 2, аркуш справи - 55).

В Акті передачі-приймання основних засобів від 22.06.2000р. зазначено про те, що комісія від Тетіївського районного споживчого товариства у складі заступника голови правління Кириленко Р.В., головного бухгалтера Заїки О.А прийняла основні засоби від Тетіївської райспоживспілки на баланс (у власність) Тетіївського районного споживчого товариства. Передача основних засобів проведена на підставі інвентаризації та обстеження їх загального і технічного стану. Загальна первісна вартість переданих основних засобів складає 9.947.733,89 грн., нараховано зносу 4.607.555,01 грн. та балансова (залишкова) вартість 5.340.178,88 грн.

Згідно з названим Актом від 22.06.2000р. позивачу було передано нерухоме майно, розташоване у м. Тетіїв, в тому числі і приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1. Перехід майна з балансу Тетіївської районної спілки споживчих товариств та баланс позивача було відображено по балансу позивача та в книзі „Основні засоби" по рахунку 10.

Вказані обставини знайшли своє відображення в рішенні Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07, не заперечуються позивачем та підтверджуються зібраними у справі №911/4598/13 матеріалами.

Однак при цьому поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що в провадженні Тетіївського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Тетіївського районного споживчого товариства, за участю третьої особи на стороні позивача - Виконавчого комітету Тетіївської міської ради, за участю третіх осіб на стороні відповідача - Бондаренко Віталія Івановича, Кириленко Раїси Володимирівни, Заїки Ольги Андріївни про захист права власності та визнання недійсним акту передачі-приймання основних засобів від 22.06.2000р. та переліку основних засобів (будівель, споруд) по передачі-прийманню від Тетіївської райспоживспілки на баланс (у власність) до Тетіївського районного споживчого товариства станом на 01.06.2000р. Згідно з поясненнями третіх осіб, наданими Тетіївському районному суду Київської області, а саме: Бондаренко В.І., Кириленко Р.В., Заїка О.А., останні не підписували Акт передачі-приймання основних засобів від 22.06.2000р., за яким Тетіївському районному споживчому товариству (позивачу у справі №911/4598/13) перейшло на баланс (у власність) нерухоме майно, в тому числі спірне приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 (ухвала Тетіївського районного суду Київської області від 22.03.2010р. - том справи - 1, аркуші справи - 74-78).

Окрім того, місцевим господарським судом не надано належної оцінки тому, що підтвердженням наявності права власності можуть бути, насамперед, правовстановлювальні документи. Перебування майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Позивач наголошував на тому, що приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 належить йому на праві власності відповідно до рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради №105 від 24.12.2002р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Тетіївському районному споживчому товариству в м. Тетієві".

З цього приводу необхідно зазначити, що в матеріалах справи наявний лист виконавчого комітету Тетіївської міської ради №2.22-1.91 від 04.03.2014р., з якого вбачається, що рішення №105 від 24.12.2002р. "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Тетіївському районному споживчому товариству в м. Тетієві" не виконано. Позивач не звертався до міськвиконкому щодо оформлення свідоцтва про право власності на приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 та проведення державної реєстрації речових прав на даний об'єкт (том справи - 2, аркуш справи - 34).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тетіївської міської ради №447 від 22.05.2008р. „Про розгляд заяви Тітова А.І. стосовно скасування рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради №105 від 24.12.2002р." було вирішено (п.1 резолютивної частини рішення) скасувати частково рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради №105 від 24.12.2002р. „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Тетіївському районному споживчому товариству", а саме: вилучити з рішення об'єкти, на які відповідно до рішення повинно бути оформлено право власності, згідно з наведеним переліком (том справи - 1, аркуші справи - 29-30).

До складу об'єктів, які підлягали вилученню з рішення №105 від 24.12.2002р., було включено приміщення магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1.

Місцевим господарським судом не прийнято до уваги посилання відповідача-1 на рішення Тетіївської міської ради №447 від 22.05.2008р., оскільки в рішенні Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07 вказано про те, що рішення міської ради є протиправним та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Як уже зазначалось вище, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07, не мають преюдиційного значення відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України для справи №911/4598/13, у зв'язку з чим пояснення та заперечення сторін у справі №911/4598/13 повинні були враховуватись та оцінюватись місцевим господарським судом за загальними правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість місцевий господарський суд обмежився лише посиланням на те, що заперечення відповідача-1 проти позову, які стосувались наявності рішення Тетіївської міської ради №447 від 22.05.2008р., суперечать обставинам, встановленим рішенням Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07, та взагалі не надав жодної оцінки запереченням відповідача-1, що є порушенням одного з основних принципів господарського судочинства, а саме рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, закріпленого в ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Наведене свідчить про те, що передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що рішення №447 від 22.05.2008р. було прийнято Тетіївською міською радою з перевищенням наданих їй повноважень або доказів на підтвердження того, що вказане рішення не відповідає вимогам законодавства.

Окрім того, посилання в рішенні Господарського суду Київської області від 14.10.2008р. у справі №9/426-07 на невідповідність законодавству рішення Тетіївської міської ради №447 від 22.05.2008р. по суті є правовою оцінкою цього рішення, здійсненою судом, а не встановленим фактом.

Також в матеріалах справи наявне рішення Тетіївської міської ради №707 від 26.12.2013р. „Про розгляд висновку депутатської комісії міської ради стосовно скасування рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 24.12.2002р. №105 „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Тетіївського РайСТ в м. Тетієві" (том справи - 2, аркуші справи 49-50), згідно з яким вирішено скасувати рішення Тетіївської міської ради від 24.12.2002р. №105 „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Тетіївському районному споживчому товариству в м. Тетієві".

Доказів скасування або визнання недійсним рішень Тетіївської міської ради №447 від 22.05.2008р. та №707 від 26.12.2013р. суду не надано.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що саме він є власником спірного приміщення.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного випливає, що в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Однак позивачем не надано суду доказів на підтвердження існування обставин, які б зумовлювали визнання недійсним оспорюваного ним Договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 03.09.2005р., укладеного між відповідачами, не підлягає задоволенню.

Позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом виселення є похідною від вищевказаної вимоги, у зв'язку з чим в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог.

З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача-1 підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають суттєве значення для справи, а також невірне застосування та порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2013р. у справі №911/4598/13 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову відшкодуванню не підлягають. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України „Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Позовна заява була подана до місцевого господарського суду 10.12.2013р., тому в даному випадку підлягають застосуванню ставки судового збору, виходячи з розміру мінімальної зарплати, встановленої на 2013 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у ній є вимоги немайнового характеру (визнання договору недійсним) та майнового характеру (витребування майна вартістю 7 830,00 грн.), тобто за подання позову підлягав сплаті судовий збір у сумі 1 147,00 грн. за вимогу немайнового характеру та 1 720,00 грн. за майнову вимогу, що разом становить 2 867,00 грн.

З доданої до позову квитанції від 03.12.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 10) вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, а саме 3 441,00 грн.

В п.1 ч.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тобто, в даному випадку сума переплати позивачем судового збору становить 574,00 грн. і вказані грошові кошти мають бути повернуті позивачу з Державного бюджету України.

Натомість місцевим господарським судом було невірно визначено суму судового збору за позовними вимогами і застосовано до обох вимог ставку судового збору, встановлену для вимог немайнового характеру спору, тоді як предметом розгляду у даній справі є вимога як майнового, так і немайнового характеру.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги відповідача-1, витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають відшкодуванню відповідачу-1 за рахунок позивача. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 4 Закону України „Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Апеляційна скарга була подана до місцевого господарського суду 31.12.2013р., про що свідчить відбиток календарного штампу на конверті, в якому надійшла скарга (том справи - 2, аркуш справи - 122), тому судом застосовуються ставки судового збору, виходячи з розміру мінімальної зарплати, встановленої на 2013 рік.

Відповідач-1 оскаржував рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а тому він мав сплатити судовий збір у загальній сумі 1 433,50 грн. Натомість з доданого до апеляційної скарги платіжного доручення №46 від 30.12.2013р. вбачається, що відповідачем-1 було сплачено судовий збір у сумі 1 720,25 грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено діючим законодавством.

Сума переплати відповідачем-1 судового збору становить 286,75 грн. і вказані грошові кошти мають бути повернуті відповідачу-1 з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 38, 43, 49, 75, 77, 79, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Споживчого товариства Тетіївського району задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2013р. у справі №911/4598/13 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Тетіївського районного споживчого товариства на користь Споживчого товариства Тетіївського району 1 433,75 грн. (одну тисячу чотириста тридцять три гривні 75 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Повернути Тетіївському районному споживчому товариству (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Кірова, 3, ідентифікаційний код 30024020) з Державного бюджету України 574,00 грн. (п'ятсот сімдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору, надмірно сплаченого за подання позову згідно з квитанцією від 03.12.2013р.

5. Повернути Споживчому товариству Тетіївського району (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Кірова, 3, ідентифікаційний код 01702075) з Державного бюджету України 286,75 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 75 копійок) судового збору, надмірно сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням №46 від 30.12.2013р.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

7. Матеріали справи №911/4598/13 повернути до Господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді І.А. Іоннікова

М.М. Новіков