Постанова

від 01.04.2014 по справі 903/1553/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р. Справа № 903/1553/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Хохлов В. О.

Прокурор - Данилюк О. С.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 27.01.14 р. у справі № 903/1553/13

за позовом Прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.01.2014 р. у справі №903/1553/13 (суддя Сур'як О.Г.) в позові Прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 27.01.2014 р. у справі №903/1553/13 Заступник прокурора Волинської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2014 р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов Прокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки задоволити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Заступник прокурора Волинської області зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи і зазначене судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права, а тому підлягає скасуванню з огляду на наступне.

На думку апелянта, приймаючи рішення, суд першої інстанції помилково оцінив докази у справі. Зокрема, не враховано матеріали перевірки Державної інспекції сільського господарства у Волинській області, а натомість визнано їх недопустимими доказами для вирішення справи.

Апелянт наголошує на тому, що прокурорською перевіркою додержання законодавства при використанні земель транспорту встановлено, що 05.07.2007 р. між Луцькою міською радою та ПП "ВКФ "Домінанта" укладено договір оренди землі, згідно положень якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 753 кв.м. (кадастровий номер 220650042) для обслуговування денної парковки автомобілів, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1а, строком на 2 роки. Проте, на вказаній земельній ділянці розміщуються торгові павільйони, у яких здійснюється торгівля, що є порушенням ст. 211 Земельного кодексу України (невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням) та умовам договору оренди вказаної земельної ділянки від 05.07.2007 р.

Судом також не взято до уваги, що відповідачем добровільно сплачена шкода, заподіяна нецільовим використанням земельної ділянки в розмірі 596,79 грн., та адміністративні стягнення у вигляді штрафів на підставі постанов про накладення адміністративного стягнення №029 від 30.04.2013 р. і №038 від 30.05.2013 р., винесених уповноваженими особами Державної інспекції сільського господарства у Волинській області.

Оскільки зазначені постанови та акти перевірок органу контролю не оскаржувались відповідачем, це свідчить про визнання відповідачем порушення з його сторони земельного законодавства та умов договору, що є підставою для розірвання договору.

Ці ж юридичні факти (нецільове використання земельної ділянки) є підставою для розірвання договору оренди.

Прокурор вважає, що висновки суду суперечать нормам матеріального права, оскільки користувачем земельної ділянки є ПП «ВКФ «Домінанта», на якого відповідно до абзацу 9 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону земель» та п. 31 додаткової угоди, укладеної між відповідачем та позивачем від 22.11.2012 р., покладено безумовний обов'язок забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Тобто, сам факт здійснення торгівлі будь-якими особами, а не облаштування автостоянки (за умовами договору) відповідачем на згаданій земельній ділянці вказує на порушення ПП «ВКФ «Домінанта» обов'язку використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Це є підставою для застосування до цих правовідносин ст.. 141 Земельного кодексу України та п. 39 вищевказаної додаткової угоди та розірвання договору оренди.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.02.14 р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Волинської області прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

На виконання вимог ухвали суду від 25.02.14 р. відповідач - Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» надіслав заперечення на апеляційну скаргу №05/03 від 11.03.14 р. Зокрема зазначає, що апелянт не спростував належними та допустимими доказами законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, в зв'язку з чим Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» просить суд залишити рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2014 р. у справі №903/1553/13 без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області - без задоволення.

18.03.2014 р. Луцька міська рада надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2014 р. скасувати рішення та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити повністю.

У судовому засіданні Прокурор Данилюк О.С. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції, посилаючись на подані суду додаткові докази. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 27.01.14 р. у справі №903/1553/13 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача - Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" Хохлов В.О. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 27.01.14 р. у справі №903/1553/13 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання представник Луцької міської ради не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2007р. між Луцькою міською радою та ПП "ВКФ "Домінанта" укладено договір оренди землі, згідно положень якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 753 кв.м. (кадастровий номер 220650042) для обслуговування денної парковки автомобілів, яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1а, строком на 2 роки.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 31.07.2007 р. Луцька міська рада передала ПП "ВКФ "Домінанта" на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 753 кв.м. для обслуговування денної парковки автомобілів. Акт прийому-передачі підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

25 травня 2012р. ПП ВКФ "Домінанта" звернулося до Луцької міської ради з клопотанням за № 07/05 про поновлення дії вказаного договору.

Рішенням Луцької міської ради № 29/55 від 25.07.2012р. ПП ВКФ "Домінанта" відмовлено у поновленні договору оренди землі.

Вважаючи вказане рішення незаконним, ПП ВКФ "Домінанта" звернулося зі скаргою в прокуратуру м. Луцька, за результатами розгляду якої прокурор м. Луцька 06.08.2012р. вніс протест на рішення Луцької міської ради № 29/55 від 25.07.2012р.

Рішенням Луцької міської ради № 31/45 від 29.08.2012р. задоволено протест прокурора, рішення Луцької міської ради № 29/55 від 25.07.2012р. - скасоване. Рішенням Луцької міської ради № 31/115 від 30.08.2012р. ПП "ВКФ "Домінанта" продовжено термін оренди шести земельних ділянок на 5 років, в тому числі і земельної ділянки площею 0,0753га; поновлено договора оренди землі та зобов'язано ПП ВКФ "Домінанта" укласти з міською радою додаткові угоди до договорів оренди землі.

Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області було видано припис від 02.10.2012 р. на усунення відповідачем виявлених недоліків у тридцятиденний строк.

02.10.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства ПП "ВКФ"Домінанта". За результатами перевірки складено Акт від 02.10.2012 р.

Проведеною перевіркою встановлено, що ПП "ВКФ"Домінанта" використовує земельну ділянку площею 0,2100 га для обслуговування денної парковки автомобілів без правовстановлюючих документів.

У зв'язку з виявленими порушеннями державним інспектором сільського господарства в Волинській області було складено протокол про адміністративне правопорушення № 000517 від 12.11.2012 р. та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 2А від 10.12.2012 р. відносно директора відповідача ОСОБА_3.

22.11.2012р. між Луцькою міською радою та ПП ВКФ "Домінанта" укладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі строком на п'ять років, якою договір оренди земельної ділянки викладено у новій редакції.

Згідно п. 15 додаткової угоди цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

До основних обов'язків орендаря, передбачених п. 31 додаткової угоди, відноситься використання земельної ділянки тільки за цільовим призначенням, вказаним в п. 15 договору, а також утримання орендованої території у відповідності до вимог правил, стандартів, норм, положень, охорони праці, дорожнього руху, виробничої і побутової санітарії, протипожежного захисту і охорони навколишнього середовища, передбачених чинним законодавством України.

З приписів п. 39 додаткової угоди вбачається, що в разі невиконання зазначеного обов'язку договір підлягає розірванню в односторонньому порядку.

Перевіркою Державної інспекції сільського господарства у Волинській області, проведеною 26.04.2013 р., встановлено, що земельна ділянка, яка є об'єктом оренди використовується ПП "ВКФ "Домінанта" з порушенням умов Договору. На вказаній земельній ділянці розміщуються торгові павільйони, у яких здійснюється торгівля, що є порушенням ст. 211 Земельного кодексу України (невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням).

30.04.2013 р. головним спеціалістом відділу оперативного контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства у Волинській області складено акт обстеження земельної ділянки, яким встановлено, що земельних ділянках загальною площею 0,21 га для обслуговування денної парковки автомобілів розміщені торгові павільйони, загальною площею 0,0201 га.

Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області було видано припис №000052 від 30.04.2013 р. р. на усунення відповідачем виявлених недоліків у тридцятиденний строк.

У зв'язку з виявленими порушеннями державним інспектором сільського господарства в Волинській області було складено протокол про адміністративне правопорушення № 00342 від 30.04.2013 р. та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 029 від 30.04.2013 р. відносно директора відповідача ОСОБА_3.

30.05.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлено, що ПП.ВКФ "Домінанта" в особі директора ОСОБА_3 не виконано умови припису № 000052 від 30.04.2013 р.

Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області було видано припис №000052 від 30.04.2013 р. р. на усунення відповідачем виявлених недоліків у тридцятиденний строк.

30.05.2013 р. Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області було проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства ПП "ВКФ"Домінанта". За результатами перевірки складено Акт від 30.05.2013 р.

Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області було видано припис від 30.05.2013 р. №000119, яким встановлено, що ОСОБА_3 не виконала умови припису №000052 від 30.04.2013 р.

У зв'язку з виявленими порушеннями державним інспектором сільського господарства в Волинській області було складено протокол про адміністративне правопорушення № 000342 від 30.05.2013 р. та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 038 від 30.05.2013 р. відносно директора відповідача ОСОБА_3.

Відтак, прокурор звертаючись із позовом до суду першої інстанції, зазначив, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є, порушення відповідачем умов договору, зокрема, використання даної земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме, розміщення ПП "ВКФ "Домінанта" на земельній ділянці торгових павільйонів, при умові надання даної земельної ділянки в оренду для обслуговування денної парковки автомобілів.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Спірні відносини між сторонами виникли при виконанні договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Позов обґрунтовано посиланням на порушення орендарем умов договору оренди в частині п. 1 договору щодо цільового використання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК та іншими законами України.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є її використання не за цільовим призначенням.

Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку у судовому порядку визначені статтею 143 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. "а" цієї статті примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Суд першої інстанції, досліджуючи подані докази, дійшов до висновку про їх неналежність. Оцінюючи докази, суд першої інстанції зауважив на тому, що на підставі доказів, які є у матеріалах справи, не видається можливим встановити розташування торгівельних павільйонів саме на тій земельній ділянці, яка орендована відповідачем, наявність у відповідача права власності на ці об'єкти, а також і власне здійснення ним торгівельної діяльності. З огляду на це виходячи з положень ст.33 ГПК України, господарський суд у позові відмовив.

Суд апеляційної інстанції з таким висновком погоджується, додатково зауваживши наступне.

Торговельна діяльність регулюється Господарським і Цивільним кодексами України, Законами України "Про захист прав споживачів", "Про споживчу кооперацію", "Про зовнішньоекономічну діяльність" іншими актами законодавства, а також Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів.

Згідно ст.263 ГК України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), в межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність виступає як внутрішня торгівля або зовнішня торгівля. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Відповідно до п.5 "Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів" суб'єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних дозвільних документів (ліцензії, торговельного патенту тощо).

Таким чином, законодавство, яке регулює торгівельну діяльність, передбачає отримання суб'єктом господарювання дозвільних документів, на підставі яких ідентифікується особа, яка здійснює торгівельну діяльність, а також місце її здійснення. Виходячи з згаданого вище Порядку, слід зазначити, зокрема п.п. 1,5, 12 відомості про здійснення торгівлі, об'єкти торгівлі, режим їхньої роботи та інші необхідні відомості дозволяють встановити та довести, яким саме господарюючим суб'єктом вона здійснюється.

Вбачається, що належними доказами, з огляду на викладене, мали бути спеціальні документи дозвільного характеру, інші документи, пов'язані зі здійсненням торгівельної діяльності, видані відповідачу. Проте, таких доказів не було надано як місцевому господарському, так і апеляційному суду.

Стосовно оцінки додатково наданих прокурором доказів колегія суддів зазначає наступне.

З положень статті 101 ГПК України випливає, що апеляційним судом приймаються додаткові докази, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Надавши юридичну оцінку доказам, поданим прокурором на виконання ухвали апеляційного суду від 18.03.2014 р., колегія суддів звертає увагу на наступне.

Прокурором на підтвердження доводів апеляційної скарги подано Акт перевірки дотримання вимог від 27.03.2014 р., пояснення підприємців ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від 27.03.2014 р. та інформаційні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.03.2014 р. щодо об'єктів нерухомого майна, зареєстрованих за ВКФ «Домінанта» за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1а.

Предметом доказування у цій справі є порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки. Прокурор та позивач наполягають на порушенні відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, яка полягає у здійсненні ним торгівельної діяльності, натомість як договором оренди передбачено улаштування денної стоянки для автомобілів. Таким чином, підлягає доведенню, що позивач здійснює торгівлю на земельній ділянці, орендованій за договором від 05.07.2007 р.

Докази, подані прокурором на підтвердження згаданих вище обставин, колегія суддів, оцінивши їх критично не вважає належними, оскільки пояснення підприємців, а також акт перевірки свідчать про здійснення ними торгівельної діяльності за адресою м.Луцьк, вул..Карпенка-Карого 1а, за якою обліковується декілька земельних ділянок, локалізація торгівельних павільйонів належним чином не підтверджена. Поданими доказами встановлюється , що торгівельна діяльність здійснюється не відповідачем, а фізичними особами - підприємцями, які є власниками павільйонів, і здійснюють цю діяльність на спірній земельній ділянці без правових підстав.

Інформація з реєстру прав на нерухоме майно оцінюється апеляційним судом як доказ наявності у відповідача прав на нерухоме майно у м. Луцьк за адресою вул. Карпенка-Карого, 1а. Разом з тим розміщення цих об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці, що є предметом спору, не можна вважати доведеним.

Колегія суддів також зазначає, що прокурором не наведено обґрунтування, з якої поважної причини ці докази не могли бути подані при розгляді справи в суді першої інстанції.

З урахуванням вище викладеного, доводи апеляційної скарги Заступника прокурора Волинської області суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 27.01.2014 р. у справі № 903/1553/13 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №903/1553/13 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.