Постанова

від 19.08.2014 по справі 903/1553/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 903/1553/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Бакуліної С.В., Коробенка Г.П. за участю представників: прокурораРоманов Р.О., посв. № 014714; позивачане з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідачаХохлов В.О. - дов. від 15.08.2014; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокурора Волинської області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі№ 903/1553/13 Господарського суду Волинської області за позовомПрокурора міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта"" пророзірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурора міста Луцька звернувся до господарського суду в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради з позовом про розірвання договору оренди землі від 05.07.2007, укладеного Луцькою міською радою та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта"" щодо оренди земельної ділянки площею 753 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1а (кадастровий номер 0710100000:22:065:0042) та про зобов'язання відповідача повернути Луцькій міській раді земельну ділянку площею 753 кв.м., вартістю 699785,49 грн., яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1а. Позов вмотивовано наявністю передбачених договором та законодавством підстав для його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця з огляду на використання відповідачем орендованої земельної ділянки з порушенням умов договору щодо цільового призначення земельної ділянки, невиконання обов'язкового припису Державної інспекції сільського господарства у Волинській області щодо усунення допущених порушень, положеннями статей 24, 25, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", статей 141, 143, 211 Цивільного кодексу України.

Відповідач відхилив позов, зазначивши, що орендні правовідносини сторін опосередковані додатковою угодою до договору від 22.1.2012 року щодо оренди земельної ділянки площею 0,0753 га; орендар не допустив істотного порушення умов укладеного договору; матеріалами справи не доведено порушень у використанні відповідачем ділянки.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.01.2014 (суддя Сур'як О.Г.) у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 (судді: Філіпова Т.Л. - головуючий, Бучинська Г.Б., Дужич С.П.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його відповідність обставинам справи та чинному законодавству.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Прокурор Волинської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Касаційну скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, порушенням принципу рівності сторін, оскільки, всупереч приписам статей 33, 34, 82 Господарського процесуального кодексу України, суди не надали оцінки поданим прокурором доказам, які підтверджують допущене відповідачем порушення та належність розташованих на орендованій земельній ділянці павільйонів, при цьому встановлені господарськими судами обставини справи не ґрунтуються на необхідних доказах; до спірних правовідносин не застосовано приписи статті 141 Земельного кодексу України; всупереч статті 105 Господарського процесуального кодексу України в постанові суду апеляційної інстанції не зазначено мотивів, з яких він не погодився з доводами апеляційної скарги.

Позивач не скористався правом на участь представників у судовому засіданні.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу, заперечив її доводи, вказуючи на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.07.2007 Луцькою міською радою та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта"" укладено договір оренди землі, згідно з положеннями якого орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 753 кв.м. (кадастровий номер 220650042), яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1а, для обслуговування денної парковки автомобілів строком на 2 роки.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 31.07.2007 позивач передав відповідачу на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 753 кв.м. для обслуговування денної парковки автомобілів; акт прийому-передачі підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

25 травня 2012 відповідач звернувся до Луцької міської ради з клопотанням за № 07/05 про поновлення дії вказаного договору; рішенням Луцької міської ради № 29/55 від 25.07.2012 відповідачу відмовлено у поновленні договору оренди землі.

За результатами розгляду протесту прокурора м. Луцька від 06.08.2012 рішенням Луцької міської ради № 31/45 від 29.08.2012 задоволено протест прокурора, рішення Луцької міської ради № 29/55 від 25.07.2012 скасоване; рішенням Луцької міської ради № 31/115 від 30.08.2012 відповідачу продовжено термін оренди шести земельних ділянок на 5 років, в тому числі і земельної ділянки площею 0,0753 га; поновлено договори оренди землі та зобов'язано відповідача укласти з міською радою додаткові угоди до договорів оренди землі.

02.10.2012 Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта""; за результатами перевірки складено акт від 02.10.2012, відповідно до якого Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта"" використовує земельну ділянку площею 0,2100 га для обслуговування денної парковки автомобілів без правовстановлюючих документів. Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області видано припис від 02.10.2012 на усунення відповідачем виявлених недоліків у тридцятиденний строк. Також у зв'язку з виявленими порушеннями державним інспектором сільського господарства в Волинській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 000517 від 12.11.2012 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 2А від 10.12.2012 відносно директора відповідача ОСОБА_8.

22.11.2012 позивачем та відповідачем укладена додаткова угода про поновлення договору оренди землі строком на п'ять років, якою договір оренди земельної ділянки викладено у новій редакції. Згідно з пунктом 15 додаткової угоди цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. До основних обов'язків орендаря, передбачених пунктом 31 додаткової угоди, віднесено використання земельної ділянки тільки за цільовим призначенням, вказаним в пункті 15 договору, а також утримання орендованої території у відповідності до вимог правил, стандартів, норм, положень, охорони праці, дорожнього руху, виробничої і побутової санітарії, протипожежного захисту і охорони навколишнього середовища, передбачених чинним законодавством України. За змістом пункту 39 додаткової угоди, в разі невиконання зазначеного обов'язку відповідачем договір підлягає розірванню в односторонньому порядку.

Судами встановлено, що із ситуаційної схеми м. Луцька (експлікація земельних угідь), викопіювання із чергового кадастрового плану м. Луцька, акта визначення меж земельної ділянки площею 753 кв. м. в натурі, плану земельної ділянки, який є Додатком до рішення міської ради № 31/115 від 30.08.2012, вбачається, що на час оформлення договору оренди на орендованій земельній ділянці площею 753 кв.м. були розміщені тимчасові споруди.

Перевіркою Державної інспекції сільського господарства у Волинській області, проведеною 26.04.2013, встановлено, що земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, використовується відповідачем з порушенням умов Договору; на вказаній земельній ділянці розміщуються торгові павільйони, у яких здійснюється торгівля, що є порушенням статті 211 Земельного кодексу України (невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням).

30.04.2013 головним спеціалістом відділу оперативного контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства у Волинській області складено акт обстеження земельної ділянки, яким встановлено, що на земельних ділянках загальною площею 0,21 га для обслуговування денної парковки автомобілів розміщені торгові павільйони, загальною площею 0,0201 га.

Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області видано припис № 000052 від 30.04.2013 на усунення відповідачем виявлених недоліків у тридцятиденний строк. Також у зв'язку з виявленими порушеннями державним інспектором сільського господарства в Волинській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 00342 від 30.04.2013 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 029 від 30.04.2013 відносно директора відповідача ОСОБА_8.

30.05.2013 Державною інспекцією сільського господарства у Волинській області складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлено, що Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта"" в особі директора ОСОБА_8 не виконало умови припису № 000052 від 30.04.2013.

У зв'язку з виявленими порушеннями державним інспектором сільського господарства в Волинській області складено протокол про адміністративне правопорушення № 000342 від 30.05.2013 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 038 від 30.05.2013 відносно директора відповідача ОСОБА_8.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання укладеного договору, прокурор визначив у якості підстави позову порушення відповідачем умов договору, зокрема, використання даної земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме, розміщення відповідачем на земельній ділянці торгових павільйонів, при умові надання даної земельної ділянки в оренду для обслуговування денної парковки автомобілів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд визнав недоведеним належними та допустимими доказами відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції розглянув та відхилив доводи апеляційної скарги, додатково вказавши, що матеріали справи не містять належних доказів здійснення відповідачем на орендованій земельній ділянці торгівельної діяльності, яким, за змістом законодавства. що регулює торговельну діяльність, є спеціальні документи дозвільного характеру, інші документи, пов'язані зі здійсненням торгівельної діяльності, видані відповідачу; додані прокурором до апеляційної скарги Акт перевірки дотримання вимог від 27.03.2014, пояснення підприємців ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 від 27.03.2014, інформаційні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.03.2014 щодо об'єктів нерухомого майна, зареєстрованих за позивачем за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1а, судом оцінено як неналежні, оскільки за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого 1а, обліковується декілька земельних ділянок, а локалізація торгівельних павільйонів належним чином не підтверджена, а розміщення об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці, що є предметом спору, не можна вважати доведеним; за змістом поданих доказів торгівельна діяльність здійснюється не відповідачем, а фізичними особами - підприємцями, які є власниками павільйонів, і здійснюють цю діяльність на спірній земельній ділянці без правових підстав.

Судова колегія зазначає, що статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендою землі у відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статей 13, 16 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства; укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Наслідком укладення договору оренди є набуття орендарем права користування земельною ділянкою на умовах оренди (стаття 125 Земельного кодексу України); підстави та порядок припинення існуючих прав на землю регламентовано главою 22 Земельного кодексу України.

За статтею 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди може припинятися за наведених у ній підстав (закінчення строку оренди, викупу земельної ділянки для суспільних потреб, поєднання власника земельної ділянки та орендаря в одній особі, смерті фізичної особи-орендаря, його засудження до позбавлення волі, ліквідації юридичної особи-орендаря, відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем), а також в інших випадках, передбачених законом. Також відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути розірваний в судовому порядку в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтями 141, 143 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку є її використання не за цільовим призначенням; реалізація положень зазначених статей у орендних правовідносинах здійснюється судами шляхом розірвання договору оренди.

Підстави розірвання договору оренди в судовому порядку за ініціативою однієї зі сторін визначено також статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За статтями 525, 526, 610 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Водночас, відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи щодо порушення відповідачем зобов'язання, як підстави для розірвання договору, належить довести позивачу належними та допустимими доказами; за змістом статті 43 Господарського кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а оцінюються господарським судом за його внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом позовних вимог позов про розірвання договору оренди земельної ділянки подано з підстав порушення відповідачем зобов'язання, передбаченого абзацом 4 пункту 31 додаткової угоди, а саме: використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням, вказаним в пункті 15 цього договору, а також відповідно до приписів статті 24 Закону України "Про оренду землі", що передбачають право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням означає, що орендар не додержується цілей експлуатації наданої йому землі, зафіксованих у рішенні органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду та в договорі оренди.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено матеріали справи в їх сукупності та вказано, що вони не містять належних доказів, з яких би вбачалось порушення саме відповідачем цілей експлуатації зазначеної земельної ділянки, приналежність відповідачу торговельних об'єктів чи їх використання в господарській діяльності відповідача, здійснення розташування на орендованій земельній ділянці торговельних об'єктів після передачі її у користування відповідачу.

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд дослідив надані до апеляційної скарги документи та розглянув доводи апеляційної скарги, відхиливши їх, як такі, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.

Посилаючись на чинність актів перевірок, приписів уповноваженого органу, протоколів про адміністративне правопорушення, прокурор залишив поза увагою приписи частин 1 та 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а також не спростував висновків суду апеляційної інстанції, що змістом поданих доказів також не підтверджується здійснення відповідачем діяльності, не обумовленої договором оренди земельної ділянки. Посилаючись на невиконання відповідачем встановленого статтею 35 Закону України "Про охорону земель" обов'язку забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням, прокурор залишив поза увагою, що відповідні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки у позові не заявлялись, а умови для виходу судом за межі позовних вимог відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; вірно застосували норми чинного законодавства, внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги не спростовують достовірно встановлені судами на підставі належних та допустимих доказів обставини справи, а відтак і правомірне застосування судами вище вказаних норм чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокурора Волинської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 903/1553/13 Господарського суду Волинської області та рішення Господарського суду Волинської області від 27.01.2014 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді С. Бакуліна

Г. Коробенко