Ухвала

від 07.05.2008 по справі 11-189/2008

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07

травня 2008р.                                                                                  м.  Івано-Франківськ

Колегія   суддів  

судової   палати   у  

кримінальних   справах   Апеляційного   суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді                                                       Шайди

СМ. ,

суддів:                                                                           Ткачук

Н.В.,  Флісака Р.Й.,

з

участю:       прокурора                                              Біньковської

Н.В.,

потерпілої                       ОСОБА_1

,

засудженого                                                                 ОСОБА_2,

розглянувши

07 травня 2008 р. у відкритому

судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора,  який брав участь у розгляді справи судом

першої інстанції та захисника ОСОБА_3 на вирок Городенківського районного суду від 13 лютого

2008 року, -

встановила:

Вказаним

вироком                      ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця м. 

Луганськ,  жителя с. 

Поточище Городенківського району Івано-Франківської області,  з середньо-спеціальною освітою,  не одруженого,  не працюючого,  раніше не судимого,  громадянина України, -

засуджено:    - за 

ст.  286 ч.2 КК України на 5

(п'ять) років позбавлення волі; - за  ст.  135 ч.1 КК України - на 2 (два) роки

позбавлення волі. На підставі  ст.  70 КК України,  шляхом поглинення менш суворого покарання

більш суворим,  остаточно призначено 5

(п'ять) років позбавлення волі.

Справа №

11-189/2008р.                                     Головуючий

у І інстанції Стефурак Є.М.

Категорія  ст. 286 ч.2 КК України                        Доповідач: Шайда  С

. М .

2

Стягнуто

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  3120 грн.

34 коп. матеріальної та 50.000грн. моральної шкоди.

Запобіжний

захід змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою,  взявши засудженого під варту з зали

суду,  і з цього часу рахується строк

відбування покарання.

За

вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, 

що 23 жовтня 2007 року біля 20-год,  керуючи автомобілем "Фольцваген-Гольф",  якого придбав у незнайомої особи,  при відсутності світла у правій передній

фарі,  не маючи посвідчення водія на

право керування транспортними засобами, 

без реєстраційних документів на автомобіль,  порушуючи п.п. 2.3,  2/1, 

2.9,  31.3 Правил дорожнього

руху,  з пасажирами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

виїхали з с. Поточище в м.  Городенку. Не

врахувавши дорожню обстановку,  в темну

пору доби,  не обравши оптимальну

швидкість руху,  вчинив наїзд на пішохода

ОСОБА_6 ,  яка переходила дорогу з права на ліво по напрямку його

руху. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла на місці ДТП. ОСОБА_2 з місця

пригоди втік,  залишивши потерпілу без

допомоги.

В поданих

апеляціях:

-      прокурор,  який брав участь у розгляді справи судом

першої інстанції просить вирок

суду змінити,  перекваліфікувати дії

ОСОБА_2 з ч.1  ст.  135 КК України на ч.3  ст.

135 КК,  покликаючись на те,  що засуджений,  не знаючи фактичного стану потерпілої,

внаслідок чого сталася її смерть, 

завідомо залишив її без допомоги;

-       захисник ОСОБА_3, 

просить вирок суду скасувати,  а справу направити на

додаткове розслідування із-за неповноти та однобічності досудового

слідства.

Заслухавши

доповідь судді Шайди С.

М. ,  пояснення

засудженого ОСОБА_2,  який підтримав

апеляцію свого захисника,  але не

наполягає на його участі в судовому засіданні, 

клопотання прокурора про відкликання прокурорської апеляції та залишення

вироку без зміни,  а апеляції захисника

без задоволення,  ознайомившись з

матеріалами справи,  обговоривши доводи

апеляції,  колегія суддів вважає,  що апеляція до задоволення не підлягає з

таких підстав.

Висновок

суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП,  внаслідок

якої наступила смерть потерпілої ОСОБА_6

,  грунтується на доказах,  зібраних органом досудового слідства і

детально проаналізованими судом.  Дії

ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за  ст.   ст. 

286 ч.2,  135 ч.1 КК України.

Покликання захисника на те,  що

обвинувачений ОСОБА_2 на досудовому слідстві просив надання допомоги

адвоката,  не відповідає дійсності. У

матеріалах справи є декілька протоколів відмови ОСОБА_2 від захисника на стадії

досудового слідства (а.с.  104,  108, 

128). Про те,  що це відмова була

добровільною і не зв'язана з матеріальними затратами на оплату

юридичної

допомоги,  ОСОБА_2 підтвердив в судовому

засіданні апеляційного суду.

Твердження

захисника про те,  що суд зобов'язаний

був призначити судово-автотехнічну та судово-трасологічну експертизи також не

грунтується на діючому кримінальному законодавстві. У відповідності до

вимог  ст. 76 КПК України призначення і

проведення таких експертиз не є обов'язковим, 

а про їх проведення ніхто не заявив на досудовому слідстві. Більше

того,  здійснюючи захист підсудного

ОСОБА_2 в суді першої інстанції,  адвокат

ОСОБА_3,  ніяких клопотань не заявляв,  а його участь в судовому засіданні звелась до

декількох запитань підсудному. У виступі в дебатах цей захисник також не

заявляв клопотань,  а просив лише

пом'якшити покарання.

З

матеріалів справи вбачається,  що

проведення таких експертиз не було необхідним, 

оскільки очевидність грубих порушень ПДР підсудним ОСОБА_2 детально

зафіксована на схемі ДТП,  в поясненнях очевидців пригоди. Той

факт,  що в даній ситуації ОСОБА_2 не

зміг уникнути наїзду на потерпілу,  є

наслідком технічного стану ТЗ,  погодніх

умов,  дорожньої обстановки,  що повинен був врахувати підсудний,  сідаючи за кермо автомобіля не маючи ні

посвідчення на керування ТЗ,  ні навиків

керування автомобілем.

Міра

покарання ОСОБА_2 призначена судом у відповідності до вимог  ст.  65

КК України з врахуванням,  як особи

засудженого,  який вже притягувався до

кримінальної відповідальності,  так і

наслідків,  які наступили.

Щодо цивільного

позову,  то колегія суддів також

вважає,  що судом правильно визначено

розмір як матеріальної та моральної шкоди.

За таких

обставин,  підстав для задоволення

апеляції захисника,  колегія суддів не

вбачає.

На підставі

наведеного,  керуючись  ст.  ст.  365, 

366 КПК України,  колегія

суддів,  -

ухвалила:

Апеляцію

захисника ОСОБА_3

залишити без задоволення,  а вирок

Городенківського районного суду від 13 лютого 2008 року відносно ОСОБА_2 - без

зміни.