Постанова

від 09.04.2014 по справі 01/1956

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Справа № 01/1956

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Євсікова О.О.

за участю представників:

ПАТ "ОТП Банк" - Храновського В.М.,

арбітражного керуючого - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014

та на ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.11.2013

у справі № 01/1956

за заявою ОСОБА_3

до Відкритого акціонерного товариства "Облагроспецпостач"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.09.2010 порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.11.2013 (суддя Чевгуз О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 (колегія суддів у складі: суддя Шипко В.В. - головуючий, судді Доманська М.Л., Копитова О.С.), затверджено звіт ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Звєздічева Максима Олександровича та ліквідаційний баланс. Затверджено звіт про відшкодування витрат арбітражного керуючого в розмірі, встановленому комітетом кредиторів. Ліквідовано ВАТ "Облагроспецпостач" (вул. Смілянська, 130, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 00913864) як юридичну особу в зв'язку із банкрутством. Провадження у справі припинено.

У касаційній скарзі ПАТ "ОТП Банк" просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.11.2013, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій ст.ст. 25, 30, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з урахуванням такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент порушення провадження у справі), норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з частиною 1 ст. 25 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 32 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.10.2013 ліквідатором боржника надано суду на затвердження звіт ліквідатора з додатками, в тому числі й ліквідаційний баланс банкрута станом на 31.07.2013.

Розглянувши наданий суду звіт ліквідатора про виконану роботу та додатки до нього, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що ліквідатором боржника виконано всі дії з ліквідації банкрута, тому є підстави для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута, як юридичної особи, та припинення провадження у справі з огляду на таке.

Судами встановлено, що ліквідатором проведено належні дії з витребування даних про активи боржника згідно реєстрів заборон рухомого та нерухомого майна та встановлено відсутність активів у банкрута: лист Головного управління Держкомзему у Черкаській області від 29.08.2012 № 1223, лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28.08.2012 № 09/03/14545/нк, лист державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті від 06.09.2012 № 2984-4/9.2.2/45-12.

При цьому, виявлене у банкрута майно, ліквідатором боржника було продано шляхом проведення аукціону в порядку встановленому Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Кошти, отримані від вказано аукціону було перераховано ПАТ "ОТП Банк" як заставному кредитору боржника.

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника, припиняючи банкрута як юридичну особу та припиняючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ліквідатором виконано всі дії з ліквідації банкрута та надано суду документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на встановлення ними повноти проведених ліквідатором дій в ліквідаційній процедурі, належності та відповідності Закону про банкрутство звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Відповідно до ст. 3 1 Закону про банкрутство кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Питання про затвердження звіту про відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджено рішенням комітету кредиторів (протокол зборів комітету кредиторів від 31.07.2013).

Отже, господарські суди дійшли правильного висновку про затвердження арбітражному керуючому Звєздічеву М.О. відшкодування витрат у розмірі, встановленому комітетом кредиторів.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що ліквідатором неналежним чином проведені дії під час ліквідаційної процедури, зокрема ті, що стосуються продажу майна банкрута, не беруться Вищим господарським судом України до уваги з огляду на те, що виявлене у банкрута майно, ліквідатором боржника було продано у відповідності до протоколу зборів комітету кредиторів боржника від 10.09.2012, а саме за методом зниження ціни на аукціоні без оголошення ціни в порядку встановленому Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу з припиненням провадження у справі про банкрутство, а спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до ст. 111 7 ГПК України, а відтак, є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 12.11.2013 у справі № 01/1956 залишити без змін.

Головуючий суддя:В. Картере Судді: Т. Барицька О. Євсіков