Ухвала

від 17.03.2014 по справі 816/4324/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/800/51068/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року

у справі № 816/4324/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АВМ»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АВМ» звернулось до суду із позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року, адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0002001502/504 від 13.03.2013 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, у зв'язку з чим справа відповідно до статті 222 КАС України розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідачаперевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «АВМ» з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за травень 2012 року, за результатом якої складено акт № 1528/15.2-08/38052935 від 18.02.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення термінів розрахунків з бюджетом, а саме несвоєчасно сплачено узгоджену суму ПДВ 115609,00 грн., чим порушено ст.57.1 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного вище акта перевірки прийнято податкове повідомлення- рішення №000200150/504 від 13 березня 2013 року, яким позивачу нараховано штраф в сумі 11538,55 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом по одним і тим ж самим взаємовідносинам і сумі податкового кредиту складено різні за змістом висновки акту перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення. Крім того, позивачем не було порушено строки сплати суми узгодженого грошового зобов'язання у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Проте суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі п. 126.1 ст.126. Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 50.1. ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Абз. 2 п. 50.1. ст. 50 ПК України визначено, що платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (абз. 3 п. 50.1. ст. 50 ПК України) .

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями ст. 109 Податкового кодексу України передбачено, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, якщо платник податків подав уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість, але несвоєчасно сплатив задекларовану в ньому суму податкового зобов'язання (до 30 календарних днів), то до такого платника застосовується штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 19.07.2012 року подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2012 року. Цим розрахунком підприємство самостійно зменшило суму податкового кредиту на 115609 грн., чим автоматично збільшило податкове зобов'язання по ПДВ за вказаний період на 115609 грн.

На момент подання уточнюючого розрахунку до декларації по податку на додану вартість за травень 2012 року станом на 19.07.2012 року в КОР платника рахувалась переплата в сумі 223, 49 грн. (116705 грн.- 116482 грн.), яка частково погасила нараховану суму ПДВ (115609 грн. - 223, 49= 115385/51 грн.), решта нарахованої суми утворила недоїмку в сумі 115385, 51 грн. Погашення недоїмки відбулося 20.07.2012 року шляхом сплати платіжним дорученням суми 7564 грн. та шляхом погашення за рахунок поданні декларації за червень 2012 року із задекларованою сумою в погашення податкового боргу в сумі 108424 грн.

За несвоєчасне погашення суми узгодженого податкового зобов'язання відповідно до ст.126 ПК України підприємству нараховано штрафну санкцію 10% в розмірі 11 538,55 грн. за затримку сплати 1 календарний день.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом по одним і тим самим взаємовідносинам і сумі податкового кредиту складено різні за змістом висновки акту перевірки та прийнято податкові повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у постанові не зазначено положення закону, яким він керувався в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0002001502/504 від 13 березня 2013 року з таких мотивів.

Суд апеляційної інстанції вказану помилку не виправив, чим порушив приписи процесуального закону щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Так, перевіркою правильності визначення податкового кредиту за червень 2012 року, результати якої оформлені актом від 17.08.2012 року №3159/307/38052935, було виявлено розбіжності в декларації з ПДВ за червень 2012 року у зв'язку наявністю незареєстрованої податкової накладної, виданої ТОВ «Євромонтаєгруп». Однак своєчасність сплати самостійно визначених податкових зобов'язань не була предметом даної перевірки.

Отже, перевіркою сплати позивачем податку на додану вартість, сума якого була самостійно задекларована та сплачена за травень 2012 року, встановлено порушення термінів розрахунку з бюджетом, а не правомірність декларування податкових зобов'язань.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 227, 230 КАС України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 року у справі № 816/4324/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук